№ а/п 22-ц/796/583/15 Головуючий у 1 інстанції: Шклянка М.П.
Доповідач: Нежура В.А.
Іменем України
10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Нежури В.А.
суддів: Соколової В.В., Усика Г.І.
при секретарі: Троц В.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва, Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Київська міська рада, ОСОБА_3, яка одночасно діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про вселення, визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укласти договір найму та скасування розпоряджень Дарницької районної державної адміністрації та ордеру на право на зайняття службового приміщення.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до КП "Господар", Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Київська міська рада, ОСОБА_3, яка одночасно діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про вселення, визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укласти договір найму та скасування розпоряджень Дарницької РДА та ордеру на право на зайняття службового приміщення відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити, вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право користування вказаної квартири, визнати її наймачем та зобов'язати КП "Господар" Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації укласти з ОСОБА_6 договір найму квартири АДРЕСА_1, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову суд, діючи упереджено послався на надумані та вигадані обставини, які не мали свого місця. В рішенні суду відображені пояснення протилежні тим, що були дійсно оголошені особами, які брали участь у справі під час її розгляду. Перекручуючи покази свідків, їм надана невірна оцінка.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав подану скаргу, із викладених в ній підстав, представник відповідача КП "Господар", ОСОБА_3 та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 не приватизована, належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і перебуває на балансі КП "Господар" Дарницького району міста Києва, була надана в 1984 році ОСОБА_7, його дружині ОСОБА_8 та їх дочці ОСОБА_9 .(а.с.8, 9, 27).
Договір найму квартири був укладений з ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті наймача ОСОБА_8, в спірній квартирі залишилася проживати її дочка ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
За життя ОСОБА_9 договір найму квартири на своє ім.*я не переоформила, але зверталася із заявою від 1 грудня 2012 року до КП "Господар" про намір переоформити договір найму квартири (а.с.11).
У зв*язку із тим, що в спірній квартирі не залишилося зареєстрованих осіб, і квартира вважалася вільною, розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за № 346 від 09.07.2013 р. спірна квартири була включена до числа службової житлової площі, а розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за № 390 від 02.08.2013 р. була надана для заселення ОСОБА_3 разом із неповнолітньої дочкою ОСОБА_5, які на даний час зареєстровані в квартирі (а.с. 102,103).
В грудні 2013 року в суд із позовом до відповідачів звернулася ОСОБА_2 і після уточнення вимог просила вселити, визнати за нею право користування жилим приміщенням в спірній квартирі та зобов'язати укласти договір найму, скасувати розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за № 346 від 09.07.2013 р. та № 390 від 02.08.2013 р., а також визнати недійсним ордер на право вселення до спірної квартири ОСОБА_3 і її дочки, посилаючись на те, що починаючи з 2005 року вона постійно проживала в спірній квартирі, в яку вселилася і проживала зі згоди своєї тітки - ОСОБА_9, з якою вони вели разом спільне господарство, вона оплачувала комунальні платежі, прибирала в квартирі та інше. Але за життя покійна ОСОБА_9 не встигла зареєструвати її в квартирі. Після смерті ОСОБА_9, вона переїхала до своїх батьків, а коли повернулася 5 липня 2013 року, то виявила, що вхід до квартири закрито та опечатано відповідачем КП "Господар", який не визнає за нею права користування квартирою та відмовляється укладати договір найму жилого приміщення.
Відповідно до ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Згідно ст. 65 ЖК України квартиронаймач вправі в установленому порядку, за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим І приміщенням.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 роз'яснив, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати: чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлено угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї певний порядок користування жилим приміщенням.
Однак відсутність письмової згоди членів сім*ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, яка вселилися не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони безспірно висловлювали таку згоду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що обставини, якіб свідчили про вселення позивача до спірної квартири в якості члена сім*ї ОСОБА_9 у 2005 році і набуття нею права користування жилою площею в спірній квартирі у встановленому законом порядку, доведені в ході розгляду справи не були.
Так, за період з червня 2010 року по червень 2013 року від ОСОБА_9 згоди на вселення або на реєстрацію та на нарахування вартості комунальних послуг на позивача ОСОБА_2 до відповідача не поступало (а.с.71).
Заборгованість за житлово-комунальні послуги на час смерті ОСОБА_9 складала 3 426,60 грн. (а.с.72). Нарахування за спожиті житлово-комунальні послуги по спірній квартирі з 1 квітня 2005 року по 5 листопада 2012 року проводилось на дві особи - ОСОБА_9 та її чоловіка ОСОБА_10, а з 6 листопада 2012 року по 30 червня 2013 року лише на одну особу ОСОБА_9 (а.с.73,74).
До дня смерті ОСОБА_9 вона була єдиною особою, зареєстрованою в спірній квартирі.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2, та як вбачається з довідки ККП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровського району м. Києва позивачка обслуговується в амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 1 (вул. Сергієнка 23), яка підпорядкована КНП "ЦПМСД № 4 Дніпровського району м. Києва". Останній раз зверталася за медичною допомогою в квітні 2013 року (а.с. 87, 112).
За таких обставин можна зробити висновок про те, що позивачкою в ході розгляду справи не було надано переконливих доказів того, що ОСОБА_9 за своє життя надавала згоду на вселення і проживання позивачки в спірну квартиру в якості члена сім*ї, без чого заявлений позов не може бути задоволений.
Покази свідків з обох сторін, можуть бути в'язати до уваги судом в сукупності з іншими доказами, але такі покази не можуть замінити письмових доказів (документів), якіб беззаперечно свідчили про згоду наймача, як того вимагає ст.. 65 ЖК України, на вселення на займану ним жилу прощу іншої особи, в якості свого члена сім*ї.
Послання апелянта на письмову заяву ОСОБА_9 від грудня 2012 року до КП "Господар" з проханням переоформити договір найму на своє ім.*я є підтвердженням бажання заявника оформити належним чином документи на квартиру, в якій вона мешкає, але не доводить згоду на вселення позивачки в квартиру в якості члена сім*ї.
Стосовно вимог позивача про скасування Розпоряджень Дарницької держадміністрації від 09.07.2013 року №346 про включення квартири до числа службових, від 02.08.2013 року №390 про виділення вказаної квартири третій особі ОСОБА_3 та визнання недійсним ордеру на право зайняття службового приміщення, суд правильно відмовив у їх задоволенні, оскільки позивачем не було доведено їх незаконності.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зауважити з цього приводу, що не визнання за позивачкою права користування жилою площею в спірній квартирі, позбавляє її права пред*являти вимоги до осіб, які користуються на даний час спірною жилою площею, а також оскаржувати розпорядження, які стали підставою для вселення вказаних осіб до спірної квартиру.
Таким чином, рішення суду є законним і обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги на законність оскаржуваного рішення не впливають і відхиляються колегією суддів. Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дарницького райсуду міста Києва від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: