"16" лютого 2015 р.Справа № 916/4917/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ";
До відповідача: Служби автомобільних доріг в Одеській області;
про стягнення 22 278 770,15 грн.
Суддя Волков Р.В.
Представники:
Від позивача: Шумахер А.Е. (за довіреністю).
Від відповідача: Латій О.В. (за довіреністю).
СУТЬ СПОРУ: 08.12.2014р. за вх. №5062/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" (далі - Позивач, підрядник) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Служби автомобільних доріг в Одеській області (далі - Відповідач, замовник) про стягнення за договором підряду №41Б від 02.10.2012р. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 22159600,64 грн., 3% річних у розмірі 119169,51 грн.
Позивач у судових засіданнях надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, в обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №41Б від 02.10.2012р., підписані Позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому посилається на залежність виникнення зобов'язань за договором підряду №41Б від 02.10.2012р. від фактичного фінансування замовника.
У судовому засіданні від 16.02.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
02 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" та Службою автомобільних доріг в Одеській області укладено договір підряду №41Б (далі - Договір), згідно п.1.1 якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати на свій ризик роботи по будівництву автомобільної дороги місцевого значення „Обхід м.Рені", на ділянці км0+000 - км 5+6000, Одеська обл., за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до п. 3.1 Договору, договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику становить 145684214,00 грн.
Відповідно до п.22 Договору він набирає чинності з 02.10.2012р. та діє до 31.12.2014р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств без зауважень.
Сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, якими, зокрема, календарний план виконання робіт та план фінансування об'єкту будівництва викладено у нових редакціях, п.21.1 Договору доповнено підпунктом „а) за згодою сторін" (а.с.24-32).
Додатковою угодою №4 до Договору від 29.01.2014р. викладено платіжні реквізити замовника в розділі ХХІV в новій редакції (а.с.33).
Додатковою угодою №5 до Договору від 27.05.2014р. календарний план виконання робіт та план фінансування об'єкту будівництва викладено у новій редакції та п.п.5.1, 22.1 викладено у новій редакції, відповідно до яких термін виконання робіт протягом 2012-2015р. Підрядник розпочинає виконання робіт з моменту підписання Договору і забезпечує їх виконання до 31.12.2015р. відповідно до календарного плану робіт, а строк дії Договору продовжено до 31.12.2015р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (а.с.34-36).
Додатковою угодою №6 до Договору від 17.06.2014р. календарний план виконання робіт та план фінансування об'єкту будівництва викладено у новій редакції та змінено адресу Підрядника в розділі ХХІV Договору (а.с.37-39).
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Аналогічна норма міститься й у ст. 177 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1 якої підставою виникнення господарських зобов'язань є договір.
Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно п.4.2 Договору підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акт прийняття виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), які складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 01 числа місяця, наступного за звітним. Після здійснення приймання виконаних робіт замовник проводить оплату за фактично виконані роботи протягом 20 календарних днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач склав акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 на суму 21640235,00 грн. (а.с.40), які надав Відповідачу на підпис, але на час розгляду справи Відповідач надані документи не підписав.
Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта, як зазначено у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Між тим, замовник на порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.
У судовому засіданні 16 лютого 2015 року Відповідач на вимогу ухвали суду від 06.02.2015р. надав завірену копію реєстру договорів з підрядниками, які виконують роботи з будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування за рахунок коштів, залучених Укравтодором під державні гарантії у 2012 році (постанова КМУ від 12.02.2014 №46) від 12.03.2014р. №1, з якого вбачається, що у Служби автомобільних доріг за договором №41Б від 02.10.2012р. значиться кредиторська заборгованість за виконані роботи у розмірі 21640235,00 грн.
Отже, зазначений реєстр договорів з підрядниками і є доказом прийняття Службою автомобільних доріг в Одеській області виконаних ТОВ „Ростдорстрой" робіт на суму 21640235,00 грн.
Позивач надав Відповідачу претензію вих.№135 від 08.09.2014р., яка отримана відповідачем 09.09.2014р. з вимогою сплатити заборгованість, зокрема, за договором підряду №41Б у розмірі 21640235,00 грн. Однак, відповіді на претензію не отримано.
Так, Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно вищезазначених актів форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, незважаючи на вимогу Позивача про оплату, яка була отримана Відповідачем 09.09.2014р., про що свідчить штамп Відповідача на примірнику претензії із датою та вхідним номером отримання, допустивши заборгованість за Договором у розмірі 21640235,00 грн.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач визначену заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" нарахувало Службі автомобільних доріг в Одеській області індекс інфляції у розмірі 519365,64 грн. та 3% річних у розмірі 119169,51 грн., а у поясненнях, що надані до суду у судовому засіданні 16.02.2015р., уточнив період зазначених нарахувань - з 09.09.2014р. по 08.12.2014р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на п.17.1 Договору, відповідно до якого замовник зобов'язаний забезпечити безперервне та своєчасне фінансування робіт виходячи з фактичного виділення коштів замовника з бюджету, також посилається на відсутність фактичних видатків станом на 01.11.2014р.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з нормами ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та рішенням Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, відсутність бюджетного фінансування за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплатити виконану роботу, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати виконаної роботи. Так, додатковою угодою №6 від 17.06.2014р. було викладено календарний план виконання робіт та план фінансування об'єкту у новій редакції, відповідно до яких виконання робіт передбачено на суму 21640235,00 грн та їх відповідне фінансування у 2014 році.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).
Суд, перевіривши розрахунки щодо сплати Відповідачем за період з 09.09.2014р. по 08.12.2014р. 3% річних у розмірі 119169,51 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 519365,64 грн., встановив, що за зазначений період сума 3% річних має становити 161857,10 грн., а сума інфляційних нарахувань - 1595236,41 грн., що є більшим, ніж заявлено Позивачем до стягнення.
Отже, Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань в межах періоду 09.09.2014р.-08.12.2014р., що не суперечить законодавству та підлягає задоволенню в цій частині.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" до відповідача Служби автомобільних доріг в Одеській області про стягнення 22278770,15 грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Служби автомобільних доріг в Одеській області (65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського, 49, код ЄДРПОУ 25829550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, буд1-А, код ЄДРПОУ 33658865) основну заборгованість у розмірі 21640235 (двадцять один мільйон шістсот сорок тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 00 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 519365 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн.64 коп., 3% річних у розмірі 119169 (сто дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 51 коп., судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 20 лютого 2015 р.
Суддя Р.В. Волков