Справа № 729/1542/14 провадження № 11-кп/795/224/2015 Категорія - ч.2 ст.121 КК України Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
23 лютого 2015 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014270080000328 від 25.09.2014 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 грудня 2014 року,
про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Марківці Бобровицького району, Чернігівської області, відповідно до статті 89 КК України раніше не судимого:
який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України,
з участю:
прокурора - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_7
В поданих апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій, не погодились з призначеним судом покаранням, внаслідок суворості та порушили питання про його пом'якшення із застосуванням статті 69 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі статті
75 КК України.
Вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 грудня 2014 року визнано винуватим:
ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без змін - у вигляді тримання під вартою в Чернігівському слідчому ізоляторі Управління Державної Пенітенціарної служби України в Чернігівській області.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу його затримання, 25 вересня 2014 року.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1179 гривні 36 копійок.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник та обвинувачений ОСОБА_6 вказали, що місцевий суд, постановляючи вирок, не в повній мірі врахував дані про його особу та обставини, які пом'якшують покарання, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, виклик обвинуваченим швидкої допомоги для потерпілої, а також перебування ОСОБА_9 в стані алкогольного сп'яніння, що сприяло конфлікту.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_6 24 вересня 2014 року в період часу з 16 години до 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в одній із кімнат будинку АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_9 , яка теж перебувала в нетверезому стані під час сварки, яка виникла на ґрунті спільного вживання алкогольних напоїв, з метою заподіяння тілесних ушкоджень завдав їй кілька ударів руками та ногами в область голови та лівої частини тулубу. У результаті отриманих тілесних ушкоджень остання померла на місці.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав подані апеляційні скарги з наведених вище підстав та прокурора, котра просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин, підтверджений дослідженими доказами, котрим суд дав належну оцінку, є обґрунтованим, що в апеляційних скаргах не оспорюється.
За встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_6 за частиною 2 статті 121 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілої ОСОБА_9 , кваліфіковано місцевим судом правильно, що також не оспорюється в апеляційних скаргах.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією обвинуваченого та поміщення його до кримінально - виконавчої установи закритого типу в мінімальній межі санкції, яка визначена частиною статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг про суворість призначеного судом першої інстанції покарання є необґрунтованими. Підстав для застосування положень статті 69 та 75 КК України немає.
Порушень кримінального процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого, на кваліфікацію його дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 грудня 2014 року, залишити без задоволення.
Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 грудня 2014 року, щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4