Справа № 751/10207/14 Провадження № 22-ц/795/334/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Страшний М. М.
17 лютого 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСтрашного М.М.,
суддів:Євстафіїва О.К., Литвиненко І.В.
при секретарі:Нечасному О.Л.
за участю:представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача Данькової К.О., представника третьої особи ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до КП "Новозаводське" Чернігівської міської ради про визнання наймачем квартири та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_8 до КП „Новозаводське" Чернігівської міської ради про визнання наймачем квартири та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на тому, що показами свідків, які є основними доказами, було підтверджено факт проживання позивача разом із наймачем квартири, яка є її матір'ю, наявність між ними спільного побуту, при цьому відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження не проживання позивача в спірній квартирі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів виникнення у нього прав та обов'язків члена сім'ї наймача, визначених ст. 64 ЖК України, тому в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Відповідно до вимог ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім"ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо із жилого приміщення вибуває не вся сім"я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім"ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Як встановлено в суді першої інстанції, наймачем квартири АДРЕСА_1 з 06 січня 1981 року була мати позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_9, яка вселилась в дану квартиру на підставі ордеру № 1182 від 23.12.1980 року, виданого їй на сім'ю з двох осіб - неї та її дочки ОСОБА_10, яка на час вселення була неповнолітньою. (а.с.6).
ОСОБА_9 була зареєстрована у квартирі з 06.01.1981 року. Позивач ОСОБА_8 зареєстрованою за цією ж адресою не значиться.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_8 до 01 липня 2014 року була зареєстрована у АДРЕСА_2 (а.с.8).
Питання про те, щоб бути зареєстрованою у зазначеній квартирі при житті її наймача -ОСОБА_9, позивач не ставила. Позивачем не надано також доказів того, що ОСОБА_9 чинила перешкоди для її реєстрації в спірній квартирі.
Предметом доказування у справах про визнання права користування жилим приміщенням є укладення наймачем договору найму жилого приміщення, вселення позивача в спірне жиле приміщення у встановленому законом порядку і фактичне проживання в ньому, умови та порядок вселення позивача і користування ним спірним жилим приміщенням.
Позивачем не було доведено, що вона на підставі ордеру № 1182 від 23.12.1980 року вселилась в спірне житлове приміщення, факту того, що квартира є її постійним місцем проживання. Відсутні будь-які докази ведення спільного господарства разом із наймачем квартири ОСОБА_9
В своєму позові позивач ОСОБА_8 стверджувала, що постійно проживала у спірній квартирі, проте належних доказів з цього приводу нею не було надано. Посилання її на те, що показами свідків було підтверджено її постійне проживання в квартирі та ведення з наймачем спільного господарства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам.
Так, допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили лише, що бачили позивача в квартирі, проте жодним чином не підтвердили факт спільного ведення нею господарства разом із наймачем квартири.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтвоаного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_8
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, судове рішення відповідає обставинам справи та постановлене з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: