Справа № 161/15973/14-к Провадження №11-кп/773/45/15 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ст.185ч.1 КК України Доповідач: ОСОБА_2
20 лютого 2015 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2014 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, тимчасово не працюючий, раніше судимий:
1. 13.10.2008 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 14.03.2013 року по відбуттю строку покарання;
2. 18.10.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.122 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України надано іспитовий строк - 1 рік;
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 18.10.2013 року - 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_8 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 в користь потерпілого ОСОБА_10 11533 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 83 (вісімдесят три) коп. спричиненої матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Арешт, накладений на майно обвинуваченого, згідно ухвали від 04.09.2014 р., постановлено зняти, грошові кошти в сумі 964 грн. - повернути потерпілому ОСОБА_11 в рахунок погашення цивільного позову про відшкодування завданих збитків; мікрохвильову піч марки “Делфа” номер Т213W109822G, мобільний телефон марки “Нокіа” імеі НОМЕР_1 - передати в дохід держави.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - домашній арешт, з забороною залишати місце свого проживання ( АДРЕСА_1 ) у певний період доби - з 18.30 год. до 07.30 год. (щодня).
У справі вирішено питання речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, -
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним і засуджений за те, що він 31 серпня 2014 року у період з 16.05 год. по 16.08 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по пр. Волі, 41, м. Луцька, з банкомату ПАТ "ПУМБ" (№ATMLSK01), знаючи пін-код, за допомогою картки "COMMERZBANK" (номер рахунку НОМЕР_2 ), яку при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, часі, скориставшись станом алкогольного сп'яніння потерпілого, перебуваючи по місцю свого проживання - АДРЕСА_1 , таємно викрав, після чого, продовжуючи свої дії, шляхом проведення трьох транзакцій, таємно викрав гроші потерпілого ОСОБА_10 в сумі, відповідно, 100 грн., 1000 грн., 1000 грн., спричинивши матеріальну шкоду.
Він же, продовжуючи свої злочинні дії, з вищевказаної картки, того ж дня, у період з 19.45 год. по 19.47 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по пр. Волі, 37, м. Луцька, з банкомату АТ "Ощадбанк" (№BRANCH10002), шляхом проведення двох транзакцій, таємно викрав гроші потерпілого ОСОБА_10 , відповідно, 1000 грн., 2000 грн., спричинивши матеріальну шкоду.
Він же, продовжуючи свої злочинні дії, з вищевказаної картки, того ж дня, о 19.49 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою м. Луцьк, пр. Волі, 52, з банкомату ПАТ "Приватбанк" (№DN00), шляхом проведення однієї транзакції, таємно викрав гроші потерпілого в сумі 1000 грн., а о 20.08 год. в супермаркеті "Магніт", що по вул. Стрілецькій, 4, м. Луцька, за допомогою тієї ж картки, розрахувався за товар - пляшку горілки марки "Цельсій", об'ємом 0,5 л вартістю 39,90 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду.
Він же, продовжуючи свої злочинні дії, 01 вересня 2014 року о 10.36 год., перебуваючи за адресою: м. Луцьк, вул. Київський майдан, 11, таємно викрав гроші потерпілого, розрахувавшись за допомогою вищевказаної банківської картки, за придбання в аптеці №7 ТОВ "Ремедікал" товарів на загальну суму 196,70 грн., а о 10.38 год., перебуваючи в магазині "Вопак", за цією ж адресою - за придбання двох пачок цигарок марки "Прима Люкс", вартістю 11 грн. кожна та запальнички вартістю 11,98 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду.
Він же, продовжуючи свої злочинні дії, з вищевказаної картки, того ж дня, в період з 10.39 год. по 10.44 год., перебуваючи за адресою: м. Луцьк, вул. Київський майдан, 11, з банкомату ПАТ "Кредобанк", шляхом проведення п'яти транзакцій, таємно викрав грошові кошти в сумі, відповідно, 300 грн., 100 грн., 2000 грн., 4000 грн., 1000 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду.
Він же, продовжуючи свої злочинні дії, того ж дня, о 11.34 год., перебуваючи в магазині "Фокстрот", що по пр. Волі, 27, м. Луцька, таємно викрав гроші потерпілого, розрахувавшись за допомогою вищевказаної банківської картки, за придбання мобільного телефону марки "Нокіа 113" вартістю 509,09 грн., аксесуарів до нього вартістю 89, 90 грн., а також мікрохвильової печі марки “Делфа” вартістю 665, 76 грн. та страховки до неї вартістю 40 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальні збитки.
Він же, продовжуючи свої злочинні дії, того ж дня, о 12.29 год., перебуваючи в магазині "Алло", що по пр. Волі, 4, м. Луцька, таємно викрав гроші потерпілого, розрахувавшись за допомогою вищевказаної банківської картки, за придбання планшету марки "Nomi Ф070007", вартістю 462,50 та аксесуарів до нього, вартістю 296 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальні збитки.
Всього ОСОБА_8 було викрадено кошти потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 16 733, 83 грн.
У поданій апеляції обвинувачений ОСОБА_8 вважає вирок суду незаконним. Зазначає, що як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи не доведено ні події кримінального правопорушення, ні його винуватості. Стверджує, що крадіжки він не вчиняв, оскільки карточка ним не викрадалась. Крім того, досудовим розслідуванням не встановлено часу та способу викрадення карточки, а тому в даному випадку не було кримінального правопорушення, а мали місце цивільно-правові відносини. Вказує, що ним не заперечується та обставина, що він знімав гроші, купував товари, використовуючи карточку ОСОБА_13 , проте це робив відкрито, оскільки гроші не викрадав. Стверджує, що вирок не ґрунтується на жодних належних і вагомих доказах по справі. Вказує, що суд безпідставно відмовив в приєднанні до матеріалів справи протоколу допиту потерпілого. Зазначає, що судом безпідставно взято до уваги покази одних свідків, які взагалі не були безпосередніми очевидцями події та відкинуто покази інших свідків. Крім того, судом не дано належної оцінки трьом розпискам, дві з яких ОСОБА_13 написав власноручно, а іншу в присутності свого представника. Вказує, що з розписок вбачається що в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини, що підтверджується й показаннями свідків, безпосередніх учасників подій. Зазначає, що в перших показах він визнав вину лише тому, що давав їх у стані сильного алкогольного сп'яніння і йому повідомили, що в разі підписання протоколу його відпустять додому. Вважає, що ОСОБА_14 цивільний позов не підписував, а представник потерпілого від свого імені позов не подавав. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким його за ч.1 ст.185 КК України виправдати.
До початку апеляційного розгляду у кримінальному провадженні по суті, заступник прокурора області відмовився від поданої апеляційної скарги, яка була прийнята апеляційним судом.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, думку обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника, які подану обвинуваченим апеляцію підтримали та просили задовольнити, міркування прокурора і представника потерпілого, які заперечили апеляцію обвинуваченого, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що подана апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, при вказаних у вироку обставинах, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на перевірених та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він картки ОСОБА_10 не викрадав і не вчиняв крадіжки грошей є непереконливими і спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Так, з вироку вбачається, що судом першої інстанції ретельно було перевірено покази обвинуваченого в частині його непричетності до скоєного злочину, і з урахуванням встановлених в ході досудового розслідування та перевірених в суді доказів, обґрунтовано визнано недостовірними та такими, що не знайшли свого підтвердження.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги невизнання обвинуваченим вини у викраденні коштів потерпілого ОСОБА_10 , розцінивши його покази як обраний спосіб захисту та намір ухилитись від відповідальності за скоєне. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Як на докази вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, суд правомірно послався на показання потерпілого ОСОБА_10 , дані ним в порядку ст.225 КПК України, свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та письмові матеріали кримінального провадження.
Так, факт викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 підтверджується показаннями останнього, який ствердив, що банківську картку обвинуваченому не давав, гроші не позичав, оскільки фактично кошти, які знаходилися на картці були єдиним джерелом для існування на протязі цілого місяця, окрім того, вони були необхідні для лікування його батька. Зникнення картки виявив на наступний день, жодних анкетних даних обвинуваченого він не знав, як і не знав номеру його телефону та домашньої адреси, а тому змушений був звернутися до працівників міліції.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 умисно, з метою покращити своє матеріальне становище, таємно від потерпілого, використовуючи його банківську картку, знімав гроші з рахунку та розраховувався за допомогою даної картки за придбаний товар.
Твердження обвинуваченого про те, що в нього з потерпілим в даному випадку виникли цивільно-правові відносини, які підтверджуються показами свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та наявними в матеріалах розписками про повернення боргу до уваги не беруться і з врахуванням встановлених обставин, досліджених доказів розцінюються судом як намагання винного уникнути кримінальної відповідальності.
Зокрема, потерпілий показав, що обвинувачений, його рідні та захисник просили його написати таку розписку, однак вже після звернення до працівників міліції, при цьому категорично стверджуючи, що кошти обвинуваченому він не позичав.
Крім того, аналізуючи показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , на які посилається у своїй апеляції обвинувачений, суд у вироку не лише навів зміст їхніх показань, але докладно обґрунтував, чому не приймає їх до уваги, правильно зазначивши, що показання вказаних свідків є суперечливими та такими, що не узгоджуються між собою, а також з показаннями потерпілого.
Не заслуговують на увагу і доводи викладені в апеляції про неприпустимість взяття до уваги показань допитаних як свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_21 , оскільки вони не були безпосередніми очевидцями події.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, показання потерпілого ОСОБА_10 та вищевказаних свідків суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними та поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони відповідають реальному перебігу подій та підтверджуються іншими доказами, зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні.
Твердження обвинуваченого, що суд безпідставно відмовив в приєднанні до матеріалів справи протоколу допиту потерпілого не заслуговують на увагу, оскільки даний протокол не відповідає вимогам ст.ст. 104, 106 КПК України, є недопустимим доказом і відповідно до ст.86 КПК України не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень та на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Крім того, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, суд першої інстанції прийняв рішення щодо вирішення цивільного позову потерпілого з врахуванням повноважень наданих останнім своєму представнику згідно з угодою, та вирішив його відповідно до вимог ст.ст.128, 129 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України та навів підстави його задоволення, а тому твердження обвинуваченого про порушення закону при вирішенні цивільного позову є надуманими і не заслуговують на увагу.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції детально досліджені зібрані у справі докази, які в своїй сукупності повно відтворюють картину події, та які суд правильно оцінив, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна, у зв'язку з чим, його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів провадження, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_8 покарання, суд врахував усі відомі обставини у справі.
Зокрема, враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, який має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, збитки потерпілому частково відшкодовані та й потерпілий не наполягав на суворому покаранні, наявність обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину та відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
Крім того, судом взято до уваги, що ОСОБА_8 неодноразово судимий та під час іспитового строку вчинив новий умисний корисливий злочин, що свідчить про його суспільну небезпечність та небажання стати на шлях виправлення.
Врахувавши вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого виключно в умовах ізоляції від суспільства.
Покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі призначено в межах санкції ч.1 ст.185 КК України з реальним його відбуванням, а тому немає підстав вважати, що призначене покарання є м'яким.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини, що характеризують особу обвинуваченого були встановлені та досліджені повно і об'єктивно, а призначене ОСОБА_8 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Справа судом першої інстанції розглянута повно і всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Рішення суду є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим.
З урахуванням вищенаведених обставин, підстав для скасування вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2014 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: