Справа № 161/19732/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/773/207/15 Категорія: 24 Доповідач: Овсієнко А. А.
18 лютого 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка А. А.,
суддів - Антонюк К.І., Лівандовської-Кочури Т.В.,
при секретарі - Вергуну Т.С.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Дацюка М.В., Цехоша А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Євродах» про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути кошти та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2014 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Євродах» про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути кошти та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4, покликаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, вимагає скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В ході апеляційного розгляду даної справи представник позивача підтримав апеляційну скаргу свого довірителя із наведених у ній підстав, тоді як представники відповідача просили відхилити подану апеляційну скаргу з огляду на її безпідставність та залишити без змін рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним і справедливим.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Звернувшись до суду з вищевказаним позовом, ОСОБА_4 в обґрунтування своїх вимог зазначила у позовній заяві, що 06 грудня 2011 року між нею та ПП «Євродах» був укладений договір № 8 на виконання робіт, за умовами якого ПП «Євродах» як підрядник зобов'язувався за завданням замовника виконати роботи по влаштуванню покрівлі індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 в терміни з 06.12.2011 року по 01.06.2012 року.
Протягом строку виконання робіт ОСОБА_4 відповідно до умов договору здійснила оплату основних робіт та будівельних матеріалів на загальну суму 204000 грн.
По закінченню робіт ОСОБА_4 від підписання акту прийому-передачі відмовилася через виявлені недоліки.
Позивач вважає, що вищевказаний договір є недійсним в силу того, що у ньому в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.05 «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» не зазначені такі істотні умови як порядок виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації, умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт, та інші; відсутня проектно-кошторисна документація, а крім того, на момент укладення договору у відповідача закінчився термін дії ліцензії на виконання будівельних робіт.
З наведених вище підстав позивач просила визнати недійсним вищезгаданий договір підряду та стягнути з відповідача на її користь 204000 грн., сплачених за недійсним правочином, а також 50000 грн. моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що передбачені ст.ст.203, 215 ЦК України підстави для визнання даного правочину недійсним відсутні.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повно, всебічно, об'єктивно встановлених обставинах справи та відповідних їм нормах матеріального права, а тому з ними погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Встановлено, що 06 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ПП «Євродах» був укладений договір № 8 на виконання робіт, за умовами якого ПП «Євродах» як підрядник зобов'язувався за завданням замовника виконати роботи по влаштуванню покрівлі індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 та супутні роботи в терміни з 06.12.2011 року по 01.06.2012 року (а.с.7 т.1).
Підрядником ПП «Євродах» виконано роботи по влаштуванню покрівлі згаданого житлового будинку, які оплачені позивачем повністю в сумі 204000 грн., однак від підписання акту прийому-передачі ОСОБА_4 відмовилась, покликаючись на допущені відповідачем недоліки у роботі.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1 ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт), який складається з текстових та графічних матеріалів, і визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
За своїм змістом укладений між сторонами правочин є договором будівельного підряду і містить погоджені обома сторонами істотні умови щодо характеру та видів робіт, якості та строків їх виконання, порядку та розміру оплати, прав та обов'язків сторін.
При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спорудження житлового будинку позивача площею 299,8 кв. м. не вимагає наявності проектно-технічної документація і здійснюється за наявності лише будівельного паспорта (а.с.116-130 т.1).
Таким чином, зміст даного правочину не суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відсутність у договорі окремих умов, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» не тягне за собою його недійсність, оскільки відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.
Саме така правова позиція відображена у абз.7 п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».
Покликання ж позивача на закінчення строку дії ліцензії на право виконання будівельних робіт у відповідача на момент укладення договору, як на підставу недійсності правочину, також не заслуговує на увагу, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 148 від 27.02.12, яка набула чинності в період дії спірного договору, взагалі скасовано вимогу щодо ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до І-ІІІ категорії складності, до яких відноситься будинок позивача.
Відповідно до ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Згідно з вимогами ст.858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи (а.с.238-253 т.1), встановлена невідповідність окремих робіт вимогам ДБН та технологічної карти по влаштуванню покрівлі, однак при цьому зазначено, що усунення цих недоліків можливе шляхом відновлювальних робіт вартістю 5737 грн.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази та надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову, у зв'язку з чим правомірно відмовив у його задоволенні, констатувавши при цьому, що позивачем обрано невідповідний спосіб захисту порушеного на його думку права, оскільки неналежне виконання умов договору не тягне за собою його недійсність.
Натомість, доводи апеляційної скарги зводяться до помилкового та довільного тлумачення позивачем дійсних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки доводи апеляційної карги не спростовують висновків суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2014 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді