Справа: № 826/15327/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Міщук М.С.
18 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Горбань Н.І., Гром Л.М. Бодюку В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державної виконавчої служби України, третя особа - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання дій протиправними та скасування постанов, -
6 жовтня 2014 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної виконавчої служби України (далі ДВС або відповідач), у якому просило:
- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі ВПВР ДВС) ОСОБА_5 по винесенню постанов ВП №44324535 від 19.09.2014 року про накладення штрафу та від 19.09.2014 року про стягнення виконавчого збору;
- скасувати постанови ВП №44324535 від 19.09.2014 року про накладення штрафу та від 19.09.2014 року про стягнення виконавчого збору.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову ВПВР ДВС України ВП №44324535 від 19 вересня 2014 року про накладення штрафу.
У задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування постанови Фонд посилається на те, що у вимозі про виконання рішення суду не вказано, яким чином необхідно виконати вимоги виконавчого документу, не вказано, на який рахунок повернути кошти, що унеможливлює технічне здійснення такого повернення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України ВП №44324535 від 07.08.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2014 року про зобов'язання божника (Фонд) повернути ДП «НАЕК «Енергоатом» кошти у розмірі 55 012 295 грн. 90 коп., сплачені ДП «НАЕК «Енергоатом» на рахунок Фонду на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року по справі №2а-7233/12/2670.
Вказаною постановою боржнику надано семиденний термін з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання.
Листом №1/6-1373/04 від 14.08.2014 року Фонд повідомив ДВС, що кошти, отримані від ДП «НАЕК «Енергоатом», зараховано на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунку Фонду. Зі свого боку відділення Фонду вживає всі можливі заходи по виконання вказаного зобов'язання. Дані обставини позивач просив врахувати при здійсненні виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України від 19.09.2014 року, у зв'язку з невиконанням судового рішення, винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 360 грн. в порядку статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн. в порядку статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження».
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні постанови від 19.09.2014 року про накладення штрафу не врахував всіх обставин, що стосуються поважності причин невиконання рішення, зокрема, що боржник у виконавчому провадженні є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів, повністю утримується за рахунок бюджету і не має власних надходжень, а тому вказані кошти не акумулюються на рахунку позивача, а зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, а отже позивач не має можливості одноособово приймати рішення щодо їх повернення, відтак постанова від 19.09.2014 року про накладення штрафу є неправомірною.
Відмовляючи в задоволенні решти позову суд першої інстанції зазначив, що для виникнення права ДВС України на стягнення судового збору достатньо встановити факт невиконання судового рішення у передбачені для добровільного виконання рішення строки, при цьому наявність чи відсутність поважних причин для невиконання судового рішення не приймаються до уваги, тому постанова від 19.09.2014 року про стягнення виконавчого збору є правомірною.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій головного державного виконавця ВПВР ДВС ОСОБА_5 по винесенню оскаржуваних постанов, то суд першої інстанції не вважав за необхідне окремо надавати оцінку діям відповідача щодо винесення постанов про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, оскільки при прийнятті рішення суд надав оцінку оскарженим постановам.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги щодо відмови в частині задоволення позову про визнання незаконними дій та скасування постанови від 19.09.2014 року про стягнення виконавчого збору.
Згідно із статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон № 606-XIV) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що приписи вищенаведеної правової норми не обмежують обов'язок державного виконавця визначити та стягнути з боржника виконавчий збір, натомість положення статті 28 Закону № 606-XIV дають підстави дійти висновків, що виконавчий збір стягується завжди, коли рішення не виконано у термін, встановлений для його самостійного виконання. І в даному випадку посилання позивача в доводах його апеляційної скарги на ту обставину, що кошти, отримані від ДП «НАЕК «Енергоатом», зараховано на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунку Фонду, не впливає на правомірність такого стягнення, якщо наявні зазначені передумови.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що для виникнення права ДВС України на стягнення судового збору достатньо встановити факт невиконання судового рішення у передбачені для добровільного виконання рішення строки, при цьому наявність чи відсутність поважних причин для невиконання судового рішення не приймаються до уваги.
Оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44324535 від 07.08.2014 року в установлений строк не виконано, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення судового збору згідно статті 28 Закону № 606-XIV.
Разом з тим, колегія суддів не вважає прийнятними доводи апелянта стосовно технічної неможливості виконати рішення, оскільки стягнення виконавчого збору не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності у вигляді сплати такого збору, а обов'язок щодо стягнення якого державним виконавцем встановлений законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
Повний текст рішення складено 23.02.2015 року
.
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.