02 лютого 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/4952/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.
та представників сторін:
від позивача - Пльотка П.Ю.,
від відповідача - Касумов О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (надалі - позивача, ПАТ "Лубнигаз") звернулось до суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Лубенська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0002342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 255 823 грн 66 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем порушено права та законні інтереси ПАТ "Лубнигаз" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що податковий кредит позивача, сформований за рахунок господарських операцій з ПП "Енергопромконтракт В" щодо придбання відповідних послуг, відповідає вимогам статті 198 Податкового кодексу України. ПАТ "Лубнигаз" повністю оплатило вказаному контрагенту ПДВ у вартості придбаних послуг з технічного нагляду, обстеження, оцінки технічного стану розподільних газопроводів і споруд на них, що знаходяться на балансі ПАТ "Лубнигаз". Позивач наголошував, що виписані ПП "Енергопромконтракт В" податкові накладні мають всі необхідні реквізити та відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, а відтак надають право ПАТ "Лубнигаз" на віднесення відповідних сплачених сум ПДВ до спірного податкового кредиту. Висновки контролюючого органу, зроблені за результатами перевірки позивача, не підтверджені доказами, мають суб'єктивний характер та не є підставою для донарахування грошових зобов'язань добросовісному платнику податків.
Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відомості, встановлені плановою виїзною документальною перевіркою ПАТ "Лубнигаз" та викладені в акті перевірки від 24 жовтня 2014 року №2835/22-05524713.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у письмовому запереченні Лубенської ОДПІ, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ПАТ "Лубнигаз" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 05524713 , з 15 червня 1993 року перебуває на обліку в якості платника податків в Лубенській ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 14 липня 1997 року /т. І, а.с. 184, 214- 215/.
Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є: розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні ) трубопроводи (35.22) /т. І, а.с. 184/.
У період з 08 вересня 2014 року по 17 жовтня 2014 року фахівцями Лубенської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Лубнигаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 24 жовтня 2014 року №2835/22-05524713 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість /надалі також ПДВ/ у квітні 2013 року загалом в розмірі 170 549 грн 11 коп. /т. І, а.с. 31-81/.
На підставі зазначеного вище Акта перевірки Лубенською ОДПІ 03 листопада 2014 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0002342201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 255 823 грн 66 коп. (в т.ч., 170 549 грн 11 коп. - основний платіж, 85 274 грн 55 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 82/.
Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням Лубенської ОДПІ, ПАТ "Лубнигаз" звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Енергопромконтракт В", позивач у квітні 2013 року відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 170 549 грн 11 коп.
Однак, за результатами планової виїзної документальної перевірки ПАТ "Лубнигаз" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 170 549 грн 11 коп., наслідком чого визначено заниження підприємством зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету у вказаному розмірі.
Мотивуючи наведені доводи контролюючий орган зазначив, що відповідно до електронних баз даних, наявних в Лубенській ОДПІ щодо формування податкового кредиту від контрагентів - постачальників, за січень-квітень 2013 року ПП "Енергопромконтракт В" не мало господарських відносин з ПП "Полум'я", яке, згідно оформлених документів, нібито було залучено як субпідрядник для виконання замовлених позивачем послуг з технічного нагляду, обстеження, оцінки технічного стану розподільних газопроводів і споруд на них, що знаходяться на балансі ПАТ "Лубнигаз". Тобто, на думку контролюючого органу, ПП "Полум'я" не могло виконувати вказані роботи, відтак ПАТ "Лубнигаз" безпідставно віднесено до податкового кредиту за квітень 2013 року суму ПДВ 170 549 грн 11 коп.
Крім того, відповідач стверджував, що податкові накладні від 04 квітня 2013 року №1 на суму 995 212 грн 76 коп. та від 25 квітня 2013 року №2 на суму 497 606 грн 38 коп., на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, зокрема вид зазначених в них послуг не відповідає визначенню даних послуг по відповідному укладеному договору. Роботи з технічного нагляду, обстеження, оцінки технічного стану розподільних газопроводів і споруд на них, що знаходяться на балансі ПАТ "Лубнигаз", у квітні 2013 року фактично не виконувались суб'єктами господарської діяльності, що зазначені в первинних документах, тому такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право ПАТ "Лубнигаз" на податковий кредит в розмірі 170 549 грн 11 коп.
Оцінивши наведені доводи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, спірні відносини між ПАТ "Лубнигаз" та ПП "Енергопромконтракт В" стосувалися надання послуг щодо технічного нагляду, обстеження, оцінки технічного стану розподільних газопроводів і споруд на них, що знаходяться на балансі ПАТ "Лубнигаз", про що сторонами складено відповідний договір.
До матеріалів справи залучено копію договору на виконання робіт від 22 березня 2013 року №23-13 /т. І, а.с. 83-85/, за умовами якого ПАТ "Лубнигаз" (замовник) доручає, а ПП "Енергопромконтракт В" (виконавець) бере на себе зобов'язання виконати роботи з технічного нагляду, обстеження, оцінки технічного стану розподільних газопроводів і споруд на них, що знаходяться на балансі ПАТ "Лубнигаз", та приєднані до АГРС "Оріхівка", АГРС "Лубни", АГРС "Войниха", АГРС "Гребінка".
На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту у квітні 2013 року спірної суми ПДВ позивач надав копії податкових накладних від 04 квітня 2013 року №1 та від 25 квітня 2013 року №2 /т. І, а.с. 182-183/.
Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних суд встановив, що вони формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
З приводу посилань відповідача на те, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, оскільки вид зазначених в них послуг не відповідає визначенню даних послуг по відповідному укладеному договору, суд звертає увагу на їх необґрунтованість, оскільки загальне визначення номенклатури послуг "Передплата за роботи по технічному огляду газопроводів і споруд" відповідає змісту договору від 22 березня 2013 року №23-13.
Разом з цим, суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В силу статті 1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, за приписами даної статті господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
При цьому, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.
Як пояснив представник позивача, згідно умов Договору на виконання робіт від 22 березня 2013 року №23-13, ПП "Енергопромконтракт В" мало право залучити для виконання робіт третіх осіб, про що повинно було повідомити ПАТ "Лубнигаз" та надати копії відповідних дозволів та ліцензій третьої сторони.
У зв'язку з тим, що ПП "Енергопромконтракт В" не могло особисто виконати замовлені ПАТ "Лубнигаз" роботи з технічного нагляду, обстеження, оцінки технічного стану розподільних газопроводів і споруд на них, що знаходяться на балансі ПАТ "Лубнигаз" та приєднані до АГРС "Оріхівка", АГРС "Лубни", АГРС "Войниха", АГРС "Гребінка", на виконання умов договору ПП "Енергопромконтракт В" залучило до проведення вказаних робіт ПП "Полум'я" на підставі субпідрядного договору від 22 березня 2013 року №1303, про що листом від 22 березня 2013 року вих. №23/03-13 повідомило позивача, надавши при цьому копії відповідних дозволів та ліцензій вказаного підприємства /т. І, а.с. 114, т. ІІІ, а.с. 147-149/.
На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивач надав копії розрахунків вартості робіт з технічного обстеження розподільних газопроводів та споруд на них, що знаходяться на балансі ПАТ "Лубнигаз", графіків виконання робіт, графіку оплати робіт, дозволу на проводження виконання робіт підвищеної небезпеки ПП "Полум'я", актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) по договору від 22 березня 2013 року №23-13 та платіжні доручення щодо оплати замовлених послуг /т. І, а.с. 86-181, 249-251/.
Крім того, до матеріалів справи залучено копії Актів перевірки технічного стану газопроводу, складених у квітні-травні 2013 року /т. ІІ, а.с. 17-250, т. ІІІ, а.с. 1-37/, письмові пояснення посадових осіб ПАТ "Лубнигаз" з копіями їх трудових книжок та паспортів щодо змісту та виконавця проведених оподаткованих робіт /т. ІІІ, а.с. 78-110/, копії розрахунків вартості робіт та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору від 22 березня 2013 року №1303, укладеному між ПП "Енергопромконтракт В" та ПП "Полум'я" /т. ІІІ, а.с. 150-162/, копії графіків технічного обслуговування посадовими особами ПАТ "Лубнигаз" відповідних об'єктів, що знаходяться на балансі позивача /т. ІІІ, а.с. 169-217/ та копії актів приймання ПАТ "Лубнигаз" виконаних робіт за березень-квітень 2013 року /т. IV, а.с. 1-94/.
Дослідивши в судовому засіданні вказані копії документів, суд звертає увагу на наступне.
За твердженням представника позивача, фактичним виконавцем зазначених вище робіт є ПП "Полум'я".
Так, ПП "Енергопромконтракт В" з ПП "Полум'я" укладено субпідрядний договір від 22.03.2013 №1303р, за умовами якого генпідрядник (ПП "Енергопромконтракт В") доручає, а субпідрядник (ПП "Полум'я") бере на себе зобов'язання виконати роботи з технічного огляду, обстеження , оцінки технічного стану розподільних газопроводів і споруд на них, що знаходяться на балансі ПАТ "Лубнигаз" та приєднані до АГРС "Оріхівка", АГРС "Лубни", АГРС "Войниха", АГРС "Гребінка" /т. 3, а.с. 147-149/.
У додатку №1 до вказаного договору сторонами визначено розрахунок вартості робіт, дослідивши який суд встановив, що погоджена між ПП "Енергопромконтракт В" та ПП "Полум'я" вартість робіт є набагато нижчою від запропонованої ПП "Енергопромконтракт В" позивачу /т. 3, а.с. 150; т. 1, а.с. 247/.
Зокрема, ПП "Полум'я" погоджено вартість робіт з перевірки підземних газопроводів високого тиску на герметичність приладовим методом на рівні 8,42 грн за 1000 п.м. /т. 3, а.с. 150/, а запропонована ПП "Енергопромконтракт В" таких робіт становить 277,20 грн за 1000 п.м. /т. 1, а.с. 247/, перевірка технічного стану дворових вводів у ПП "Полум'я" коштує 0,66 грн/1 ввід, а у ПП "Енергопромконтракт В" - 14,85 грн/1 ввід, перевірка роботи ЕІФ на вводах - 0,61 грн/18,79 грн відповідно, перевірка роботи ЕІФ на ГРП і ШРП - 1,78 грн/ 60,14 грн відповідно.
За змістом залучених до матеріалів справи письмових пояснень працівників ПАТ "Лубнигаз" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 /т. 3, а.с. 91-109/ зазначені вище роботи виконувались ПП "Полум'я", а до складу комісії з нагляду за виконанням робіт входили посадові особи ПАТ "Лубнигаз".
Враховуючи наведене, економічно необґрунтованим є укладення позивачем договору з ПП "Енергопромконтракт В", адже останнє жодної участі у безпосередньому виконанні робіт не приймало. Більш того, визначена даним контрагентом вартість таких робіт у рази перевищує запропоновану ПП "Полум'я". Зокрема, зі змісту залучених до матеріалів справи копій кошторисів на надання послуг з технічного обстеження газопроводів і газового обладнання /т. 3, а.с. 150-153/ встановлено, що загальна вартість робіт у виконанні ПП "Полум'я" становила 63 748 грн 60 коп. (в т.ч., ПДВ - 10 624 грн 77 коп.). Натомість, погоджена позивачем з ПП "Енергопромконтракт В" вартість таких робіт склала 1 990 425 грн 57 коп. (в т.ч. ПДВ - 331 737 грн 60 коп.), що більш ніж в 30 разів перевищує запропоновану ПП "Полум'я" вартість робіт.
За таких обставин, придбання робіт у ПП "Енергопромконтракт В" є не тільки недоцільним, а просто безглуздим. До того ж, позивач не заперечує, що жодних робіт безпосередньо ПП "Енергопромконтракт В" не виконувало.
Наведене є підставою для висновку про те, що відображення в податковому обліку придбання робіт з технічного огляду, обстеження, оцінки технічного стану розподільних газопроводів і споруд у ПП "Енергопромконтракт В" позивач здійснив без мети реального настання правових наслідків, обумовлених договором, а лише для формування податкового кредиту.
До того ж, суд враховує, що у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених від імені ПП "Енергопромконтракт В" та ПАТ "Лубнигаз", відсутні відомості про місце їх складення, у зв'язку з чим, виходячи з положень частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вони не можуть вважатись належним чином оформленими первинними документами.
Що стосується посилань позивача на перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Енергопромконтракт В" із призначенням платежу "передплата за роботи з технічного огляду газопроводів і споруд", суд зазначає, що сам по собі факт перерахування коштів не є беззаперечним свідченням здійснення договірними сторонами реальних господарських операцій.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до приписів статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак, будь-які порушення податкового законодавства контрагентом платника не можуть бути використані в якості самостійної підстави для висновку про відсутність у добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з таким контрагентом. Однак, як зазначалося судом вище, визначальним у даному питанні є саме підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів виконання робіт ПП "Енергопромконтракт В", а залучені до матеріалів справи документи свідчать про абсолютну недоцільність придбання робіт у вказаного контрагента, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій.
Залучені до матеріалів справи письмові докази у своїй сукупності не підтверджують наявності в діях позивача ділової мети щодо вчинення господарських операцій та можливого руху активів в ході здійснення таких операцій.
За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, вказані господарські операції не носили реального характеру, відображення їх результатів у податковому обліку ПАТ "Лубнигаз" здійснено безпідставно, з метою штучного формування податкового кредиту.
Разом з цим, що стосується доводів Лубенської ОДПІ про неможливість виконання спірних робіт ПП "Полум'я", суд звертає увагу на те, що наведені обставини не стосуються предмету доказування у даній справі, адже суд перевіряє правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками відображення у податковому обліку господарських операцій з ПП "Енергопромконтракт В".
Відтак, суд підтверджує правомірність доводів Лубенської ОДПІ про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за квітень 2013 року в розмірі 170 549, 11 грн.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено факт порушення ПАТ "Лубнигаз" вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 170 549 грн 11 коп.
Разом з цим, позивач, стверджуючи про правомірність формування податкового кредиту за результатами відображення у податковому обліку господарських правовідносин з ПП "Енергопромконтракт В", не надав суду належних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом за спірні періоди. Як наслідок, платником податків не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суми ПДВ в розмірі 170 549 грн 11 коп.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення Лубенська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги ПАТ "Лубнигаз" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ПАТ "Лубнигаз" повністю.
Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.
Разом з цим, виходячи з приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, зважаючи на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача до Державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір в розмірі 4384 грн.
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" судовий збір в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні на розрахунковий рахунок 31213206784002, код класифікації доходів бюджету 22030001, одержувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2015 року.
Суддя О.О. Кукоба