Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "17" лютого 2015 р. Справа № 906/1666/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Терзієва А.О., довіреність від 01.10.2014 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (м.Київ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Іванівка)
про стягнення 7867,06 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (м.Київ) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Іванівка) про стягнення 7867,06 грн., з яких 4716,00 грн. заборгованості за договором на проведення рекламної компанії, 793,06 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 22% річних та 2358,00 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/1666/14, розгляд справи призначено на 22.01.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
В судове засідання 22.01.2015р. сторони повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення представнику позивача 23.12.2014р. та особисто відповідачу 23.12.2014р. поштових відправлень - ухвали суду від 19.12.2014р. про порушення провадження у справі №906/1666/14 та призначення справи до розгляду на 22.01.2015р.
22.01.2015р. від позивача до суду надійшло клопотання (вих.№1430 від 20.01.2015р., вх.№765) про відкладення розгляду справи.
З огляду на заявлене позивачем клопотання та неявку в судове засідання повноважних представників сторін, для надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, господарський суд ухвалою від 22.01.2015р. відклав розгляду справи на 17.02.2015р.
В засіданні суду 17.02.2015р. представник позивача подала суду пояснення по справі (вх.№2103/15), в яких зазначено, що станом на 17.02.2015р. сума основного боргу 4716,00 грн. не змінилася; позов позивач підтримує в повному обсязі. Представник подала докази на підтвердження відправлення відповідачу рахунків і претензії, до справи також надійшла довідка про залишкову суму боргу відповідача станом на день слухання справи (вх.№2076).
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, письмового відзиву на позов та інших доказів по справі до суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 28.01.2015р.
Слід зазначити, що ухвали суду, пов'язані з розглядом даної справи, в т.ч. ухвала про призначення розгляду справи на 17.02.2015р., надсилались відповідачу за адресою місця проживання ФОП ОСОБА_3 (12415, АДРЕСА_1), зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з відповідним витягом з реєстру за №19928560 від 20.01.2015р. (а.с.56). Про отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі, надісланою за цією ж адресою, свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.53).
Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч.4 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач своїм правом прийняти участь в судовому засіданні не скористався, а явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою; запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
17.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник) укладено договір №ПМ-1505 на проведення рекламної(их) кампанії(й) (а.с.9-18), за яким виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території України та узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язується прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором (п.2.1. договору).
В розділі 1 договору сторонами викладено тлумачення термінів у договорі. Зокрема, за змістом п.1.5. договору, рекламна кампанія - це роботи та послуги виконавця по розповсюдженню (розміщенню й експонуванню) реклами (рекламного матеріалу), отриманого від замовника на зарезервованих поверхнях Спеціальних конструкцій протягом строку, погодженого сторонами у додатках до договору, а також, інші роботи та послуги виконавця, передбачені умовами даного договору.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується додаток до договору (акт резервування).
За змістом пункту 1.7. договору, акт резервування - документ, який оформляється у вигляді додатку до договору і після підписання його уповноваженими представниками сторін буде його невід'ємною частиною, узгоджений сторонами в порядку і на умовах, передбачених ст.5 договору, який містить: строку розповсюдження реклами, місце (місто, адреса) установки спеціальних конструкцій із зазначенням порядкових номерів по базі, кількість і розмір зарезервованих на цих спеціальних конструкціях поверхонь (із зазначенням сторін А або Б), тип спеціальної конструкції, вартість рекламної кампанії за певний період та інші необхідні відомості.
18.02.2014р. сторонами підписано додаток №1 до договору №ПМ-1505 від 17.02.2014р. (а.с.19), за яким, керуючись статтею 5 договору ПМ-1505 від 17.02.2014 р., виконавець резервує відібрані замовником поверхні спеціальних конструкцій форматом 3х6 на термін проведенням рекламної кампанії "Пан Ликар" із рекламним сюжетом "Пан Ликар" за адресами місцезнаходження спеціальних конструкцій, що перелічені в таблиці: 1) (Zht1478) Житомир, вул.В.Бердичівська - вул.Коцюбинського,3, від центру, термін проведення рекламної кампанії - березень 2014р.; 2) (Zht1400-1) Житомир, вул.Бердичівська - вул.І.Кочерги, біля парку, термін проведення рекламної кампанії - березень 2014 р. Загальна вартість рекламної кампанії за зазначений строк, з урахуванням 20% ПДВ становить 4716,00 грн.
Відповідно до п.3 акту резервування, даний акт резервування є чинним з моменту його підписання сторонами і невід'ємною частиною договору. Всі інші умови договору, не обумовлені в даному акті, є незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.
Згідно з пунктом 4 акту резервування, вартість рекламної кампанії підлягає оплаті замовником у розмірі, що складає всього 4716,00 грн., в строк згідно з умовами договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
У відповідності до п.5.3. договору, з моменту підписання сторонами додатку до договору, поверхні спеціальних конструкцій вважаються зарезервованими виконавцем для замовника на строк майбутньої рекламної кампанії, зазначений у кожному окремому додатку до договору. Зміни у додаток до договору можуть вноситися тільки за згодою сторін, крім випадків, передбачених умовами даного договору.
Відповідно до п.3.5.2., п.3.5.5, договору, сторони домовились, зокрема, протягом строку дії договору виконувати умови і порядок резервування (ст.5. договору), підписувати акти прийому-передачі наданих виконавцем замовнику робіт та послуг за цим договором.
В пункті 4.5. договору вказано, що відповідно до умов п.3.5.5. договору, після надання рекламних послуг виконавцем, передбачених кожним окремим додатком до даного договору, виконавець направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати одержання акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр акту з іншою необхідною документацією або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Не підписання замовником протягом 10 (десяти) днів з моменту його отримання від виконавця без мотивованих причини відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань та відсутності претензій.
У відповідності до п.4.2. договору встановлено порядок розрахунків: оплата здійснюється замовником у формі 100% передоплати до початку проведення рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятися замовникові по факсимільному зв'язку, з наступним наданням оригіналу.
Відповідно до п.6.1. договору, договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 17 лютого 2015 року включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним договором.
За статтею 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Підставою виникнення між сторонами правовідносин є договір №ПМ-1505 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 17.02.2014р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст.526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України .
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Нормою частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, умови договору щодо попередньої оплати послуг, передбачених договором, не були дотримані відповідачем. Для оплати Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" неодноразово надсилало фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 виставлений рахунок на оплату №У-867 від 18.02.2014р. (а.с.20), а також, підписаний позивачем акт надання послуг №Б-1069 від 31.03.2014р. (а.с.21) та претензію №14570 від 03.06.2014р. (а.с.23-24) про стягнення заборгованості та відсотків за договором (докази направлення, а.с.22,68-72).
В порушення пункту 4.5. договору, відповідач не підписав акту надання послуг №Б-1069 від 31.03.2014р., при цьому, мотивованої відмови від підписання акту позивачу як замовнику також не направив. Враховуючи викладене та передбачену в пункті 4.5. договору умову, факт непідписання відповідачем акта надання послуг №Б-1069 від 31.03.2014р. без мотивованих причини відмовлення, як наслідок, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем договірних зобов'язань та відсутності претензій.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, розрахунку за надані позивачем послуги у березні 2014 року в сумі 4716,00 грн. відповідач не здійснив.
Станом на день розгляду справи доказів сплати зазначеної суми заборгованості не подано, тому позов в частині стягнення 4716,00 грн. основного боргу за договором №ПМ-1505 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 17.02.2014р. суд визнає законним та обґрунтованим.
Вищевикладеними встановленими обставинами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №ПМ-1505 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 17.02.2014р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У даному випадку, відповідачем у справі було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №ПМ-1505 від 17.02.2014р.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.7.2.3. договору, в разі, якщо прострочення оплати рекламної компанії триває більше 20 (двадцяти) банківських днів, замовник на вимогу виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом враховується, що 17.02.2014р. сторони підписали та скріпили печатками договір №ПМ-1505 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2358,00 грн. штрафу, що становить 50% від суми заборгованості.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 793,06 грн. відсотків за користування грошовими коштами. Стосовно позовних вимог в цій частині слід зазначити таке.
Як уже зазначалось вище, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до положень ч.1 ст.626, ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України, сторони мають право вільно встановити за власною домовленістю визначені на їх розсуд та погоджені ними умови (в межах, що не суперечать закону), які є обов'язковими для сторін відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 536 даного Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись в разі користування платником чужими грошовими коштами, яке безперечно має місце і у випадку прострочення оплати послуг.
В договорі №ПМ-1505 від 17.02.2014р., в пункті 7.2.2. договору, сторонами встановлено, що при порушенні замовником зобов'язань по оплаті рекламної кампанії, виконавець вправі нарахувати відсотки за користування коштами виконавця за ставкою 22% (двадцять два відсотки) річних при цьому, виконавець може реалізувати зазначене право шляхом відсилання замовнику листа про нарахування відсотків. Слід зазначити, що відповідний лист - претензія був надісланий позивачем відповідачу 04.06.2014р. (а.с.23, 72).
Таким чином, договором передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати послуг - 22% річних, що нараховуються на суму заборгованості за період прострочення. Оскільки умовами договору було передбачено 100% попередню оплату послуг, сума 4716,00 грн. мала бути оплачена по 01.03.2014р. (крайня дата для внесення оплати).
Згідно розрахунку позивача (а.с.4), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування чужими грошовими коштами, нараховані за період з 02.03.2014 р. по 05.12.2014 р., в сумі 793,06 грн. Позовні вимоги в цій частині є законними та обгрунтованими та мають бути задоволені господарським судом.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню повністю: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 4716,00 грн. заборгованості, 793,06 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 22% річних та 2358,00 грн. штрафу.
У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (12415, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (01015, м.Київ, вул.Цитадельна, буд.6/8, ідентифікаційний код 34716807):
- 4716,00 грн. заборгованості,
- 793,06 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 22% річних,
- 2358,00 грн. штрафу,
- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 23.02.15
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу (реком.)