Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"16" лютого 2015 р. № 820/17901/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретарі - Принцевській Ю. В.,
за участі : представника позивача -Левченка Р.В . (довіреність №18 від 12.05.14р.),
представника відповідача - Зінченка В.І. (довіреність ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.02.2015 року просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.07.2014 року №0002302203, №0002312203, №0002292203, №0002262203 та від 28.01.2015 року № 0000162203.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки. Господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» та ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА» мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які відповідають вимогам закону. Також позивач зазначив, що не несе відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, тому посилання відповідача на це в акті перевірки є необґрунтованим.
Представник позивача - Левченко Р.В . , в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача - Зінченко В.І., у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування , викладені у письмових заперечення на адміністративний позов та на акт перевірки № 961/20-23-22-01-05/32952061.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Товариство з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія" зареєстроване в якості юридичної особи з 18.06.2004 року та перебуває на обліку як платник податків у Харківській об'єднаній державній податковій інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області з 02.07.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія" зареєстрований як платник податку на додану вартість , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28034748 НБ№170214.
В період з 20.05.2014 р. по 09.06.2014 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» за період з 01.02.2014 по 27.02.2014 роки та по взаємовідносинах з платниками податків ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА», ТОВ «ВНЕШСНАБТОРГ», ТОВ «ІНТЕХНОГРУП-Україна-2005», ТОВ «ВІКАР 11», ТОВ «КОСТАРІКА-10», ТОВ «ЕКСИМТОРГ», ТОВ «МАРАФОН-12», ТОВ «ІНТАКО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 17.03.11 по 30.04.14 та податку на прибуток за період з 01.01.11 по 31.12.13.
За результатами перевірки відповідачем 16.06.2014 року складено Акт № 961/20-23-22-01-05/32952061(а.с.11-129 т.І).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 961/20-23-22-01-05/32952061, позивачем до Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області подано заперечення на акт перевірки вих.№474/18/25-01 від 27.06.14р.
За результатами розгляду скарги вих.№474/18/25-01 від 27.06.14р. позивачу направлено лист «Про результати розгляду заперечень» від 04.07.14р. №5192/10/20-23-22-01-05, яким повідомлено, що висновки акту перевірки є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства .
На підставі висновків акту перевірки № 961/20-23-22-01-05/32952061 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:
- податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0002302203 від 09.07.2014 р.(а.с.7 т.І), яким за порушення гл.5, п.200.1 ст.200 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 193131 грн.
- податкове повідомлення-рішення форми "П" № 0002312203 від 09.07.2014 р(а.с.8.т.І)., яким за порушення гл.3,п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 68158 грн., в тому числі за основним платежем: 205 282 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 51 320,50 грн.
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002292203 від 09.07.2014 р(а.с.9.т.І)., яким за порушення ст..138,п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4411,50 грн., в тому числі за основним платежем: 2941 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 1470,5 грн.
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002262203 від 09.07.2014 р(а.с.10.т.І)., яким за порушення гл.5, п.200.1 ст.200 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1956 грн., в тому числі за основним платежем: 1304 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 652 грн.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.07.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія" подало до Головного управління Міндоходів у Харківській області скаргу за вих.№543/18/250 від 24.07.14р.
Рішенням від 19.09.2014 р. № 6230/10/20-40-10-04-17 Головне управління Міндоходів у Харківській області повідомило позивачу про результати розгляду скарги. За результатами розгляду зазначеної скарги ГУ Міндоходів у Харківській області вирішено скасувати податкове повідомлення - рішення №0002292203 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) у розмірі 735,25 грн., в іншій частині вказане рішення та податкові повідомлення - рішення №0002262203, №0002302203 та №0002312203 залишити без змін, а скаргу без задоволення (а.с.145 т.І) .
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.07.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія" подало до Державної фіскальної служби України скаргу за вих..№710/18/25-01 від 25.09.14р.
Рішенням від 14.10.2014 р. №5012/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги Державною фіскальною службою України повідомлено позивачу , що спірні податкові повідомлення - рішення - залишено без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.09.2014 р. № 6230/10/20-40-10-04-17 відповідачем 28.01.2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000162203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 3676,25 грн., в тому числі за основним платежем: 2941 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 735,25 грн.
Представник відповідача під час судового засідання пояснив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугувало те, що під час перевірки позивача встановлено відсутність фактів реального здійснення фінансово - господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія" (надалі - ТОВ «МСК») з ПП «Промтранспоставка» та ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС», у зв»язку з чим позивачем неправомірно задекларовано показники з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Промтранспоставка» у періоді з 17.03.2011 року по 30.04.2014 року та ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» у періоді з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року .
Перевіряючи обґрунтованість висновків Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, викладених в акті перевірки № 961/20-23-22-01-05/32952061, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, суд встановив наступне.
Між позивачем та ПП «Промтранспоставка» укладено договір-доручення № 110623/1 від 23.06.2011 р. на транспортно - експедиційне обслуговування по організації перевезень експортно- імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом . Згідно п.10.4 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року (а.с.25- 26 т.ІІІ).
Також між позивачем та ПП «Промтранспоставка» укладено договір-доручення № 120112/1 від 12.01.2012 р. на транспортно - експедиційне обслуговування по організації перевезень експортно- імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом . Згідно п.11.4 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (а.с.123- 126 т.ІІІ).
Предметом вищезазначених договорів є те, що експедитор , діючи по дорученню та за рахунок коштів «Замовника» в рамках договору надає послуги по організації перевезень експортно- імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом за допомогою транспортних послуг «Перевізника» , тобто організує перевезення найманим транспортом за маршрутами , вказаними у разовому Замовленні згідно з діючим законодавством України, на підставі підписаного сторонами Замовлення , визначаючого умови виконання кожного перевезення , яке передається по факсу та має , за узгодженістю Сторін, юридичну силу оригіналу (п.1.1. Договору № 110623/1 від 23.06.2011 р. та № 120112/1 від 12.01.2012 р.).
П.2.2 Договору № 110623/1 від 23.06.2011 р. та № 120112/1 від 12.01.2012 р. закріплено , що конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в транспортній Заявці «Замовника» на перевезення , надалі «Заявка», що є невід'ємною частиною Договору .
П.п.5.1,5.3 Договору № 110623/1 від 23.06.2011 р. та № 120112/1 від 12.01.2012 р. закріплено , що вартість фрахту та інших послуг підтверджується у окремих заявках Замовника , які є невід'ємною частиною Договору. Для оплати послуг Експедитор повинен надати наступні документи: акт виконання робіт, оригінал товарно - транспортної накладної, рахунок за надання послуги, податкова накладна (якщо Експедитор є платником податку на додану вартість)
На підтвердження виконання договорів № 110623/1 від 23.06.2011 р. та № 120112/1 від 12.01.2012 р. позивачем до матеріалів справи надано: заявки на перевезення вантажу, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, банківські виписки та товарно - транспортні накладні та довідки , якщо не складались товарно - транспортні накладні у разі перевезення ТМЦ на території підприємства (а.с.27-250 т.ІІІ, а.с. 2- 250т.ІV, а.с. 1-231т.V, а.с. 1-120т.VІ).
З довідки ТОВ «МСК» вбачається, що станом на 01.01.2015 року заборгованості по взаємовідносинам з ПП»Промтранспоставка» у позивача немає.
Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ПП «Промтранспоставка» на адресу позивача (а.с.31-225 т.ІІІ, а.с. 1- 246т.ІV , а.с. 4-230т.V, а.с. 5-119т.VІ ).
До складу податкового кредиту позивачем в податковому обліку включена сума у розмірі 16811 грн. до Декларацій з податку на додану вартість.
Також до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, позивачем в податковому обліку включена сума у розмірі 83638 грн. до Декларацій з податку на прибуток.
Як вбачається з письмових пояснень представника позивача , наданих суду 30.01.2015 р., ТОВ «МСК» займається господарською діяльністю з виробництва склотари з потужністю виробництва до 330 000 000 одиниць на рік, але товариство не має у власності автотранспорту, здатного перевозити важкі та габаритні вантажі , що підтверджується бухгалтерською довідкою та роздруківкою усіх основних засобів позивача, у зв'язку з чим у позивача виникає необхідність у залученні вантажних автомобілів з метою виконання перевезень.
На підтвердження необхідності отримання послуг з перевезення ТМЦ, позивачем до матеріалів справи надано договори купівлі - продажу, договори поставки, контракти, видаткові накладні, які підтверджують наявність у позивача необхідності транспортувати ТМЦ зі складу постачальника на склад ТОВ «МСК» та навпаки зі складу позивача на склад обслуговуючого підприємства ( а.с. 49- 189 т.ІХ) .
Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» , судом встановлено наступне.
Між позивачем та ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» укладено договір поставки № 69-15-2013 МСК від 01.07.2013 року , згідно умов якого «Постачальник» зобов'язується поставити партіями у власність «Покупця» - склобій безбарвний груп «БТ» та «ЛС» , а «ПОКУПЕЦЬ» зобов'язується прийняти та оплатити його, відповідно до нижче перерахованих положень цього Договору поставок(а.с.14-23 т.ІІ).
Сторонами складено додатки №1, 2, 3 до договору поставки № 69-15-2013 МСК від 01.07.2013 року , якими визначено ціну, кількість товару, що повинен бути відвантажений(а.с.23-25 т.ІІ).
На підтвердження виконання договору № 69-15-2013 МСК від 01.07.2013 року позивачем до матеріалів справи надано податкові та видаткові накладні (а.с.26- 93 т. ІІ), які були досліджені відповідачем під час перевірки 16.06.2014 року.
Оплата товару, отриманого від ТОВ «Фрегат плюс», здійснювалась шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується виписками з рахунків (а.с.73-75 т.ІІ).
На підтвердження перевезення товару, отриманого від ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» , позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні (а.с.15-72 т.ІІт. ).
Представник позивача під час судових засідань пояснив суду, що склобій позивачу необхідно було придбати для використання у власній господарській діяльності, оскільки він використовується у суміші, яка переплавляється на скло, а з нього позивачем виготовляється кінцева продукція.
З довідки ТОВ «МСК» вбачається, що склобій , отриманий від ТОВ «Фрегат Плюс» був оприбуткований на рахунку 231 «Виробництво продукції та послуг» для виробництва готової продукції (а.с.208 т.ІІ).
До матеріалів справи позивачем надано Технологічний регламент виробництва скляної тари для медичних та харчових продуктів ТР-32952061-002:2010 , затверджений Генеральним директором ТОВ «МСК». Зазначеним Технологічним регламентом передбачено використання склобою у виробництві продукції . Також розділом 5.14 Технологічного регламенту передбачено , що при пакуванні готової продукції використовуються гофролотки.
З письмових пояснень представника позивача від 30.01.2015 р. вбачається, що пакування готової продукції без використання гофролотків не є можливим, оскільки ТОВ «МСК» не має обладнання для пакування продукції без використання гофролотків, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність у придбанні гофролотків у ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» .
Так, між позивачем та ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» укладено договір на поставку пакувальної продукції № 75-15-2013 МСК від 25.07.2013 року , згідно умов якого «Постачальник» зобов'язується поставити окремим щомісячними партіями у власність «Покупця» за його письмовим замовленням- допоміжні пакувальні засоби - гофролотки у асортименті , а «ПОКУПЕЦЬ» зобов'язується прийняти та сплатити її, відповідно з нижченаведеними умовами цього Договору (а.с.39-50 т.Х).
В зв'язку зі зміною платіжних реквізитів сторонами складено додаткову угоду №1 до договору № 75-15-2013 МСК від 25.07.2013 року.
Сторонами складено додатки №1,2,3,4,5,6 до договору № 75-15-2013 МСК від 25.07.2013 року, якими визначено найменування товару, ціну та кількість.
На підтвердження виконання договору № 75-15-2013 МСК від 25.07.2013 року позивачем до матеріалів справи надано податкові та видаткові накладні (а.с.59-143 т. Х), які були досліджені відповідачем під час перевірки 16.06.2014 року.
Оплата товару, отриманого від ТОВ «Фрегат плюс», здійснювалась шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується виписками з рахунків (а.с.119-123 т.Х).
На підтвердження перевезення товару, отриманого від ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» , позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні ( 60-118 т.Х ).
З довідки ТОВ «МСК» вбачається, що станом на 01.01.2015 року заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «ФРЕГАТ ПЛЮС» у позивача немає.
Сума податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним у розмірі 178124,6 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту у лютому 2014 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Фрегат плюс» та ПП «Промтранспоставка» оформлені належним чином та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст..44, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.
Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України ( в редакції , чинній на момент існування спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу..
У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України ( в редакції , чинній на момент існування спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..
Згідно п. 200.3. ст. 200 ПК України ( в редакції , чинній на момент існування спірних правовідносин), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Що стосується порядку формування позивачем валових витрат, суд зазначає, що такий порядок визначений ст.ст. 138,139 ПКУ.
Відповідно п.138.1 ст138 ПКУ ( в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України ( в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
П.П.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ закріплено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Позивачем до матеріалів справи надано належні договори, накладні, банківські виписки та інші первинні документи, які підтверджують виконання договорів , укладених позивачем з ТОВ «Фрегат плюс» та ПП «Промтранспоставка» .
Позивачем підтверджено сплату товару та послуг, отриманих ТОВ «Фрегат плюс» та ПП «Промтранспоставка», належними банківськими виписками та виписками з рахунку .
Суд зазначає, що під час складання акту перевірки 16.06.2014 року відносно позивача та прийняття спірних податкових повідомлень - рішень у відповідача були в наявності всі вищезазначені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем з ТОВ «Фрегат плюс» та ПП «Промтранспоставка» , що підтверджується актом перевірки №961/20-23-22-01/32952061 від 16.06.2014 р.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення угод позивачем з ТОВ «Фрегат плюс» та ПП «Промтранспоставка» , складання інших первинних документів, позивач та його контрагенти не знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також не були платниками податку на додану вартість, та інші доказів, які свідчать, що підприємства не могли здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг.
Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №594700 видами діяльності позивача за КВЕД є зокрема, виробництво порожнистого скла, виробництво й оброблення інших скляних виробів , у тому числі технічних , неспеціалізована оптова торгівля, тощо.
Судом встановлено, що придбання гофролотків та склобою , отримання транспортно- експедиційних послуг безпосередньо пов'язано з виробництвом позивачем товару - скляні вироби , тобто придбання таких послуг та ТМЦ необхідно позивачу для отримання прибутку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність зв'язку спірних поставок ТМЦ та послуг по транспортно - експедиційному обслуговуванню з господарською діяльність позивача, через що ТОВ "МСК" правомірно віднесено зазначені витрати по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Фрегат плюс» та ПП «Промтранспоставка» до складу валових витрат . Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента ТОВ "Промтранспоставка" від 04.12.2012 року №2/2201/34330452, від 20.11.2013 року №1511/20-30/22-01/34330452, довідки про результати проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Фрегат Плюс» від 14.05.2014 року №1598/20-38-22-01-04/38495143, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Крім того, відповідачем не доведено про обізнаність позивача щодо порушень , які могли бути допущені його контрагентами - ТОВ «Фрегат плюс» та ПП «Промтранспоставка» при здійсненні господарських операцій , висновки по яким відображені в актах перевірок по зазначеним контрагентам .
На вимогу суду відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що договори, зазначені вище, визнані нікчемними у порядку, встановленому законодавством України.
Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.07.2014 року №0002302203, від 09.07.2014 року №0002312203, від 09.07.2014 року №0002262203 та від 28.01.2015 року № 0000162203 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення від 09.07.2014 року № 0002292203, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, рішенням від 19.09.2014 р. № 6230/10/20-40-10-04-17 Головне управління Міндоходів у Харківській області повідомило позивачу , що за результатами розгляду його скарги ГУ Міндоходів у Харківській області вирішено скасувати податкове повідомлення - рішення №0002292203 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) у розмірі 735,25 грн., в іншій частині вказане рішення та податкові повідомлення - рішення №0002262203, №0002302203 та №0002312203 залишити без змін, а скаргу без задоволення (а.с.145 т.І) .
Згідно п.п.60.1.3. п.60.1 ст.60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
П.п.5.1.2 п.5.1, п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, закріплено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення. У випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та наявність рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.09.2014 р. № 6230/10/20-40-10-04-17 , яким за результатами розгляду скарги позивача ГУ Міндоходів у Харківській області вирішено скасувати податкове повідомлення - рішення №0002292203 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) у розмірі 735,25 грн. , у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 09.07.2014 року № 0002292203, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні цієї частини вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф'янська скляна компанія" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.07.2014 року №0002302203, від 09.07.2014 року №0002312203, від 09.07.2014 року №0002262203 та від 28.01.2015 року № 0000162203 .
В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.07.2014 року № 0002292203- відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2015 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.