19 лютого 2015 р. Справа № 902/1785/14
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Козятинського міського споживчого товариство Козятинської районної
спілки споживчих товариств
(22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 54)
до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(22100, АДРЕСА_2)
про стягнення 18000 грн.
при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..
за участю представників сторін:
позивача : Голубченко О.В. за довіреністю № 3 від 21.01.2015 року;
Біліченко Д.А. за довіреністю № 3 від 21.01.2015 року;
Пастушенко Г.І. за довіреністю № 4 від 21.01.2015 року;
відповідача : не з'явився.
Козятинське міське споживче товариство Козятинської районної спілки споживчих товариств звернулось до господарського суду Вінницької області про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором здачі в операційну оренду основних засобів № 23 від 01.07.2013 року в загальному розмірі 18 000 грн..
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 01.07.2013р. між сторонами договору № 23 здачі в оперативну оренду основних засобів, відповідачеві передано в операційну оренду частину магазину № 4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 245,00 кв.м.. Положеннями вказаного договору визначено зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати у розмірі та в строки визначені п.п. 3.1., 4.2.1. договору. Проте, в порушення умов договору, відповідач не виконує своїх зобов'язань, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 18 000,00 грн..
Ухвалою суду від 24.12.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1785/14 з призначенням до розгляду на 15.01.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.
Ухвалою суду від 15.01.2015 року розгляд справи відкладено на 19.02.2015 року з підстав відсутності в матеріалах справи доказів, необхідних для вирішення спору в даній справі.
На визначену судом дату з'явились представники позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень відносно обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.
Ухвала суду направлена відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та договорі (АДРЕСА_2), однак повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання».
З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 липня 2013 року між Козятинським міським споживчим товариством (позивач, за договором Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Орендар) укладено договір № 23 здачі в операційну оренду основних. (надалі Договір).
За умовами даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в операційну оренду основні засоби - частину магазину № 4, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 245,00 кв.м..
Основні засоби в операційну оренду передаються для ведення підприємницької діяльності. (п. 1.2. Договору)
Вступ Орендаря у користування орендованими основними засобами настає одночасно із підписанням сторонами Договору та акта приймання-передачі. (п. 2.1. Договору).
Орендна плата визначається в розмірі 4 500,00 грн. за місяць з урахуванням ПДВ. (п. 3.1. Договору)
Відповідно до п. 4.1.2. Договору Орендар зобов'язується своєчасно, не пізніше 25 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю плату, а оплату комунальних послуг, електроенергії та інших платежів здійснювати у 3-х денний строк після отримання рахунка Орендодавця.
Цей Договір діє з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року, в частині обов'язків по розрахунках у разі невиконання їх Орендарем та нанесення збитків Орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків. (п. 6.1. Договору)
У випадках відсутності заперечень Орендодавця та Орендаря про припинення Договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені Договором.(п. 6.5. Договору)
Відповідно до додаткових пояснень позивача, поданих в засіданні суду 19.02.2015 року, договір припинив свою дію 31.12.2013 року, за заявою відповідача. В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 від 18.12.2013 року адресована голові Козятинського міського споживчого товариства, в якій ОСОБА_1 просить розірвати договір оренди.
Як свідчать матеріали справи позивач свої зобов'язання згідно договору виконав повністю, передавши за актом приймання-передачі основних засобів в операційну оренду від 01.07.2013 року, відповідачу в користування обумовлене Договором приміщення .
Однак відповідач зобов'язання за договором в частині сплати орендних не виконав в повному обсязі.
Так, в період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2014 року позивачем нараховано 27 000,00 грн. орендної плати. Відповідно до виписок банку, що містяться в матеріалах справи, відповідачем сплачено 9 000,00 грн..
За таких обставин, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за Договором становить 18 000,00 грн..
Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору оренди.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимога позивача про стягнення 18 000,00 грн. боргу по орендній платі правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (22100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Козятинського міського споживчого Козятинської районної спілки споживчих товариств (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 54, код ЄДРПОУ 01740615) - боргу по орендній платі; 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити відповідачеві рекомендованим листом.
Повне рішення складено 23 лютого 2015 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (22100, АДРЕСА_2)