Справа: № 810/4557/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
18 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління» (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 18 935, 23 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 757,00 грн.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 02 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Згідно положень статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (надалі - Закон України № 875-XII) підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, які передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною третьою статті 19 Закону України № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Як встановлено судом, у лютому місяці 2014 року відповідач подав до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма 10-ПІ) у якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 88 осіб, серед яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 3 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 3 особи; фонд оплати праці штатних працівників складає 16 663 00, 00 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 18 935, 00 грн.; сума адміністративно-господарський санкцій за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 0,00 грн.
Однак, розрахунок нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», здійснено відповідачем помилково та допущено помилку при розрахунку середньооблікової чисельності осіб, яким встановлено інвалідність в рядках 02 та 03.
Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідача, створених відповідно до вимог статті 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 4 особи.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів на підприємстві у 2013 році, відповідачем було працевлаштовано чотирьох інвалідів.
На підтвердження працевлаштування цих інвалідів, відповідачем надані належним чином завірені копії трудових книжок, довідок до актів огляду МСЕК, посвідчення.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено належними доказами працевлаштування у 2013 році інвалідів відповідно до нормативу робочих місць у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих та факт допущення у звіті помилки.
Крім того, суд звертає увагу, що Закон України № 875-XII передбачає застосування адміністративно-господарських санкцій у разі не працевлаштування підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організацій громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю інвалідів у рахунок нормативу робочих місць, а не за помилки допущенні у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ).
Також, законодавством не передбачено подання уточнюючого чи нового звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ) у разі допущення при його заповненні помилок.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.