17 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2245/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кузьменко Н.А.
при секретарі - Багненко Т.В.
за участю: представника позивача - Надточий М.П.
представника відповідача - Вакарюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватно-орендного кооперативу "Зоря" до Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про скасування постанови ВП№40984199 від 06 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження, -
встановив:
02 липня 2014 р. до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного-орендного кооперативу "Зоря" (далі - позивач, ПОК "Зоря") до Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області (далі - відповідач, ВДВС) з позовними вимогами про скасування постанови ВП№40984199 від 06 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження, а саме:
- скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Білозерського району ВП№40984199 від 06.06.2014 року про закінчення виконавчого провадження про стягнення з ПОК "Зоря" боргу на користь УПФУ м. Херсона в сумі 13031,87 грн. до повного погашення 14435,06 грн. на рахунках кооперативу в АТ "Промінвестбанк";
- винести окрему ухвалу головному управлінню юстиції в Херсонській області про порушення діючого законодавства Білозерський райвідділом виконавчої служби при здійсненні виконавчих дій відносно кооперативу про стягнення коштів на користь УПФУ в м. Херсоні.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначає, що 06 червня 2014 року відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-а-1751/11/2170 виданому Херсонським окружним адміністративним судом 20 листопада 2013 року про стягнення з ПОК "Зоря" на користь УПФУ в м. Херсоні боргу в сумі 13031,87 грн. 10 березня 2014 року на адресу відповідача направлено претензію про повернення коштів на рахунки, які в той час були відкриті в АБ "Брокбізнесбанк". 30 травня 2014 року відповідач перерахував 14435,06 грн. на рахунок АБ "Брокбізнесбанк", в якому позивач закрив всі рахунки 23 березня 2014 року. В зв'язку з тим, що ПОК "Зоря" розрахунки через АБ "Брокбізнесбанк" не здійснюються, останній не може отримати 14435,06 грн. Все це на думку позивача є підставами для постановлення судового рішення про скасування постанови ВП№40984199 від 06 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала посилаючись на ті обставини, що 18.02.2014 року винесено розпорядження про повернення коштів в сумі 14435,06 грн., які були стягнуті з АТ "Брокбізнесбанк" згідно реєстру платіжних вимог від 03.02.2014 року та платіжне доручення направлено до виконання УДКСУ Білозерського району Херсонської області для виконання. 21.02.2014 року платіжне доручення № 584 про повернення коштів направлено до виконання до УДКСУ Білозерського району Херсонської області.
Розглянувши надані сторонами документи, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що Херсонським окружним адміністративним судом 20 листопада 2013 року по справі № 2а-1751/11/2170 видано виконавчий лист про стягнення з ПОК "Зоря" на користь УПФУ у м. Херсоні 13031,87 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року в справі К/800/57375/13 скасовано поставу Херсонського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, в справі № 2а-1751/11/2170.
В процесі примусового виконання скасованих судових рішень з позивача 14.02.2014 року стягнуто 14435,06 грн.
ВДВС винесено розпорядження від 18 лютого 2014 року №1/40984199 на підставі ст.ст. 43,46 Закону України "Про виконавче провадження" повернути кошти в сумі 14435,06 грн. на користь кооперативу на рахунок в АТ "Брокбізнесбанк" (р/р 26007056424001).
Платіжним дорученням №584 від 21 лютого 2014 року ВДВС перерахувало кошти в розмірі 14435,06 грн. з рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на рахунок позивача в АТ "Брокбізнесбанк", згідно штемпеля на платіжному дорученні ГУДКСУ у Херсонській області перерахувало зазначені кошти 30 травня 2014 року.
Позивач звернувся до ВДВС з листом-претензією від 10 березня 2014 року №47, в додатку до якого зазначив розрахунковий рахунок в АТ "Дельта банк" на який слід повернути кошти.
Численними листами на адресу кооперативу відповідач повідомляв про неперерахування грошових коштів органами Державної казначейської служби за платіжним дорученням №584 від 21 лютого 2014 року.
Листом від 19 березня 2014 року за №4254 ВДВС, серед іншого, повідомило позивача, що "… Станом на 18.03.2014 року платіжне доручення №584 УДКСУ Білозерського району Херсонської області не виконало грошові кошти ПОК "Зоря" не перераховані".
06 червня 2014 року ВДВС винесла постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач вважає зазначену постанову протиправною з тих підстав, що кошти перераховано 30 травня 2014 року на рахунок позивача в АТ "Брокбізнесбанк", в якому кооператив закрив всі рахунки 23 березня 2014 року.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією, Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 7 Положення "Про Державну виконавчу службу України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 385/2011, Державна виконавча служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Преамбула до Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 1 та 2 ст. 2 вищезазначеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно із ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів (ч.1, п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").
Грошові суми, стягнуті державним виконавцем до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (ч.4 ст.45 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі … скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п.4 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження").
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження").
Порушення наведених норм при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження судом не встановлено.
Стосовно доводів позивача про невчасне повернення стягнутих коштів на рахунки кооперативу та неповернення стягнутих коштів на рахунки позивача в АТ "Правексбанк", суд зазначає наступне.
21 лютого 2014 року (в момент коли рахунок позивача в АТ "Брокбізнесбанк" був діючим) ВДВС направило до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області платіжне доручення №584 на суму 14435,06 грн. для перерахування її на рахунки позивача в АТ "Брокбізнесбанк".
Численними листами відповідач повідомляв позивача, що казначейською службою не здійснюється перерахування коштів. Таким чином, неперерахування коштів відбувалось з незалежних від ВДВС причин на які він не мав змоги вплинути.
На копії платіжного доручення (а.с. 109) міститься штемпель казначейської служби "проведено банком 30.05.2014". Після перерахування коштів, процес, пов'язаний з їх переведення з однієї банківської установи на рахунок в іншій банківській установі, не належить до компетенції відповідача та не впливає на правомірність винесеної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Доказів, які підтверджують порушення відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" суду не надано та не доведено протиправність дій відповідача.
Щодо вимоги про постановлення окремої ухвали то така вимога не може бути позовною вимогою в розумінні КАС України, порядок та підстави постановлення окремої ухвали врегульовані статтею 166 КАС України. Тому суд відмовляє позивачу в задоволенні цієї позовної вимоги.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про протиправність дій відповідача.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі вимог частини 3статті 160 КАС України, в судовому засіданні 17 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов приватно-орендного кооперативу "Зоря" до Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про скасування постанови ВП№40984199 від 06 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 20 лютого 2015 року.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 11.5