ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
18 лютого 2015 року № 813/8782/14
18 год. 43 хв. зал судових засідань №6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Гути О.М., Головацької В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи обласної медико-соціальної експертної комісії №3 про визнання протиправними дій та скасування актів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи обласної медико-соціальної експертної комісії №3 (далі - МСЕК №3), в якому просить суд:
- визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо надання на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14 акта огляду №2124/7 від 17.12.2914р., висновків повторної експертизи та звіту №693 від 17.12.2014р. про виконання вказаної постанови;
- скасувати акт огляду №2124/7 від 17.12.2914р., висновки повторної експертизи та звіт №693 від 17.12.2014р. про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не виконав вимог постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14, якою його зобов'язано переглянути рішення обласної МСЕК №3 в частині визначення причини інвалідності позивача та встановлення строку перегляду групи інвалідності. Позивач вважає, що відповідач не виконав вимоги вказаної постанови, оскільки за результатами перегляду рішення обласної МСЕК №3 дійшов до тих самих висновків, зокрема, не врахував позицію суду про те, що відсутність документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчить про початок захворювання, не може бути безумовною підставою для висновків про те, що вада серця позивача не є вродженою. Тому, позивач вважає, що звіт, поданий відповідачем про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14 підлягає скасуванню, оскільки фактично вказана постанова не виконана. Також позивач просить суд скасувати акт огляду №2124/7 від 17.12.2914р., висновки повторної експертизи, які оформленні без врахуванням доводів мотивувальної частини постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14.
Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що обласна МСЕК №3 належним чином виконала постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14, а саме провела повторну медико-соціальну експертизу ОСОБА_1,. в межах якої направила мед-експертну справу позивача на заочну консультацію в Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності. Після детального вивчення та дослідження медичної документації, а також на підставі консультативного висновку від 05.12.2014р. відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи від загального захворювання, підстав для зміни причини інвалідності чи встановлення групи без переогляду не має. Відповідач зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. прийнято звіт відповідача №693 від 17.12.2014р. про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у позовній заяві. Просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи обласної МСЕК №3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії; визнано протиправним і скасовано акт огляду Львівської обласної медико-соціальної експертизи Обласної МСЕК № 3 серії 10ААВ №705700 від 17.07.2014року в частині причини інвалідності - загальне захворювання; зобов'язано Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Обласну МСЕК № 3 переглянути рішення в частині причини інвалідності ОСОБА_1; визнано протиправним і скасовано акт огляду Львівської обласної медико-соціальної експертизи Обласної МСЕК №3 серії 10ААВ № 705700 від 17.07.2014року в частині встановлення інвалідності
ОСОБА_1 на строк до 1 липня 2016року з датою чергового переогляду - 11.06.2016року; зобов'язано Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Обласну МСЕК № 3 переглянути рішення в частині встановлення строку інвалідності, шляхом перегляду ОСОБА_1 групи інвалідності без строку переогляду. Крім того, вказаною постановою на підставі ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення, а саме зобов'язано Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи Обласну МСЕК № 3 подати суду у місячний строк звіт про виконання постанови суду після набрання такою законної сили.
На виконання вказаної постанови суду обласна МСЕК №3 провела повторну медико-соціальну експертизу в частині причини інвалідності ОСОБА_1 та в частині строку інвалідності.
Згідно з актом огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2914р. позивачу встановлена друга група інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання. Крім того, позивачу встановлено дату чергового переогляду - 01.07.2016р.
Підставою для таких висновків повторної медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 став аналіз медичної документації позивача, а також консультативний висновок ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 05.12.2014р. №315.
18.12.2014р. відповідач подав до суду звіт №693 від 17.12.2014р. про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14, в якому зазначено про проведення повторної медико-соціальної експертизи ОСОБА_1, яком встановлено, що підстав для зміни причини інвалідності із «загального захворювання» на «інвалід дитинства» та встановлення групи інвалідності без строку переогляду немає.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. у справі №813/5278/14 прийнято звіт відповідача №693 від 17.12.2014р. про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14.
Не погоджуючись з діями відповідача по виконанню постанови суду від 22.12.2014р. у справі №813/5278/14 та вважаючи таку не виконаною належним чином, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та скасування актів.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо надання до суду на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. звіту з доданими до нього документами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з статтею 163 КАС України постанова суду складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.20134р. №7 резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.
Згідно з п.4. ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» саме резолютивна частина судового рішення обов'язково зазначається у виконавчому листі, що звертається до примусового виконання.
Водночас, за змістом пункту 3 частини першої статті 163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.
Відтак, висновок по суті спору викладаються у резолютивній частині судового рішення.
У резолютивній частині постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, відповідача, зокрема, зобов'язано переглянути рішення в частині причини інвалідності ОСОБА_1 та в частині встановлення строку інвалідності, шляхом перегляду ОСОБА_1 групи інвалідності без строку переогляду. Вказана вимога суду відповідно до ст.14 КАС України є обов'язковою до виконання.
На виконання вказаної постанови суду відповідач провів повторну медико-соціальну експертизу ОСОБА_1,. що підтверджується, зокрема, копією акта огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2914р.
Як встановлено судом підставою для складення акта огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2014р. став аналіз медичної документації позивача, а також консультативний висновок ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 05.12.2014р. №315, відповідно до висновків якого підстав для зміни причини інвалідності із «загального захворювання» на «інвалід дитинства» та встановлення групи інвалідності без строку переогляду немає.
Крім того, на підставі ст.267 КАС України та виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14 відповідач 18.12.2014р. подав до суду звіт №693 від 17.12.2014р.
Відповідно до ч.2 ст.267 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя може вчинити одну з трьох дій:
- прийняти вказаний звіт та долучити його до матеріалів справи,
- встановити новий строк подання звіту,
- накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. у справі №813/5278/14 прийнято звіт відповідача №693 від 17.12.2014р. про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для оцінки правомірності дій відповідача щодо виконання вимог постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14, оскільки як вбачається з ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. у справі №813/5278/14 вказане рішення виконане, а звіт про його виконання прийнятий судом в порядку, встановленому ст.267 КАС України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо надання на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. звіту з доданими до нього документами є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги відповідача про скасування звіту відповідача №693 від 17.12.2014р. про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14 суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справ, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти відповідний штраф. З аналізу вказаних норм випливає, що звіт суб'єкта владних повноважень є формою судового контролю за виконанням ним судового рішення і підлягає оцінці судом при вирішенні питання про виконання судового рішення. У зв'язку з цим вимога про скасування звіту не може розглядатись та досліджуватись судом у новому публічно - правовому спорі.
Як вже встановлено судом, вказаний звіт №693 від 17.12.2014р. про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14 прийнятий судом, що підтверджується ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. у справі №813/5278/14 за наслідками судового контролю за виконанням судового рішення.
З цих підстав, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про скасування звіту відповідача №693 від 17.12.2014р. про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. у справі №813/5278/14 суд є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про скасування акта огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2014р. та висновків повторної експертизи суд зазначає таке.
Позивач оскаржує акт огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2914р. та висновки повторної експертизи щодо встановлення йому причини інвалідності «загальне захворювання» замість «інвалід дитинства» та встановлення строку переогляду інвалідності замість визначення групи інвалідності безстроково.
Відповідно до п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з п.17 вказаного Положення медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
У п.3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановлю Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Як встановлено судом 23.10.2014р. обласна МСЕК №3 провела повторну медико-соціальну експертизу ОСОБА_1, зокрема, в частині причини інвалідності та встановлення строку інвалідності. За результатами проведення вказаної експертизи складено акт огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2014р.
23.10.2014р. за погодженням із позивачем та його дружиною експертна справа та амбулаторна картка ОСОБА_1 скеровані до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м.Дніпропетровськ, зокрема, для уточнення причини інвалідності (а.с. 30). При оформленні висновків повторної медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 враховано, зокрема, консультативний висновок ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 05.12.2014р. №315.
Позивачу встановлена друга групи інвалідності та визначено її причину - загальне захворювання, що підтверджується п.п. 30.4, 30.5 акта огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2014р.
Згідно з п.14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановлю Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.
Відповідно до направлення на МСЕК від 10.06.2014р. ОСОБА_1 вперше у 2013 році визнаний інвалідом 3 групи загального захворювання за діагнозом: хронічна ревматична хвороба серця з ураженням мітрального клапана.
Позивач вважає, що міксоматозна дегенерація мітрального клапана у нього вроджена.
Згідно з випискою з історії хвороби ОСОБА_1 №3704 Лікувально-діагностичного кардіологічного центру у позивача з 1999 року спостерігається ревматична хвороба серця. Відомостей про вроджений характер хвороби серця позивача у вказаній виписці не наведено.
Відповідно до витягів з медичних карт №3265, №3316 стаціонарного хворого ОСОБА_1 Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру недостатність мітрального клапана вперше діагностована позивачу у 2000 році.
У липні 2013року позивачу діагностовано ідіоматичний пролапс мітрального клапану (а.с. 79).
Як вбачається з витягу з історії хвороби ОСОБА_1 №10817 кардіохірургічного відділення Львівської обласної центральної лікарні основний клінічний діагноз позивача: міксоматозна дегенерація мітрального клапана. Недостатність мітрального клапана 3 ст. часта шлуночкові екстрасистолія 2-3 кл. за Лауном-Вольфом (а.с. 37). У вказаному витязі відсутні дані, які дозволили б дійти висновку про вродженість захворювання позивача.
У п.22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановлю Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, передбачено, що особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання інваліда, а також інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У п.30.7 акта огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2014р. позивачу визначена дата чергового переогляду - 01.07.2016р.
Позивач вважає, що він має право на безстрокове встановлення групи інвалідності, оскільки його захворювання є вродженим.
Згідно з консультацією завідувача кардіохірургічним відділенням ЛОДКЛДКЦ ОСОБА_5 позивачу рекомендована планова операція - пластика мітрального клапана, а тому група інвалідності, встановлена ОСОБА_1, може бути змінена.
Пунктом 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, передбачено, що в особливо складних випадках Центральна МСЕК МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м.Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м.Вінниця). Після обстеження вказані науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Вказана позиція кореспондується з п.13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, яким передбачено право центральної МСЕК МОЗ в особливо складних випадках направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м.Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м.Вінниця).
Суд встановив, що медична експертна справа ОСОБА_6 направлялась для отримання консультативних висновків до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м.Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м.Вінниця).
У консультативному висновку ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (м.Дніпропетровськ) від 05.12.2014р. №315 (а.с. 16) зазначено «проаналізувавши медико-експертну документацію, комісія вважає, що хворий є інвалідом 2 групи від загального захворювання. Підстав для зміни причин інвалідності немає, так як документів, що підтверджують настання інвалідності до 18 років хворий не надав. Підстав для встановлення інвалідності без терміну переогляду також немає, так як згідно з консультацією кардіохірурга хворому рекомендована планова операція - пластика мітрального клапана, група встановлена на період лікування».
Згідно з консультативним висновком Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М.І. Пирогова (м.Вінниця) від 18.03.2014р. №266 та додатком до нього від 14.04.2014р. №75 (а.с. 100 - 101) у позивача діагностовано помірний пролапс обох стулок мітрального клапана з недостатністю середнього ступеня, міксоматоз стулок МК. Офіційних висновків спеціалістів про віднесення цієї патології до вродженої в медичній справі немає. Крім того, у вказаному висновку зазначено, що відповідно до Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011р. №568, та Переліку захворювань, дефектів, неробочих морфологічних станів, порушення функції органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду, захворювання серця у ОСОБА_1 не входить в перелік захворювань при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду.
Крім того, відповідачем при проведенні повторної медико-соціальної експертизи в частині причини інвалідності ОСОБА_1 та в частині строку інвалідності досліджувалися заключення кардіохірурга ОСОБА_7 від 06.05.14р. (а.с. 38) та роз'яснення до заключення кардіохірурга ОСОБА_7 від 06.05.14р. (а.с. 41), які оцінювалися в сукупності з іншими медичними документами.
З огляду на наведене, суд вважає, що при проведенні повторної медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 відповідач належним чином вивчив та дослідив медичну документацію позивача, а також врахував консультативний висновок від 05.12.2014р., а тому підстав для скасування акта огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2914р. та висновків повторної експертизи немає.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про скасування акта огляду МСЕК №2124/7 від 17.12.2014р. та висновків повторної експертизи є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови суду складений та підписаний 23 лютого 2015 року.
Суддя А.Г. Гулик