04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/24219/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Кропивної Л.В.
Смірнової Л.Г.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - не з'явився;
від відповідача - Максимченко І.В.;
від третьої особи 1. - не з'явився;
від третьої особи 2. - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг»
на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р.
по справі № 910/24219/14 (суддя - Мудрий С.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Микола Іванович
2. державна виконавча служба України
про визнання виконавчого напису реєстраційний номер 1531 від 29.09.2014
р. таким, що не підлягає виконанню
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. у позові відмовлено повністю. заходи до забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2014р. у справі №910/24219/14 скасувати.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/24219/14 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис реєстраційний номер 1531 нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко Миколи Івановича, який був винесений 29.09.2014р. та скасувати його.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» прийнято до провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015р., у зв'язку із виходом судді Кропивної Л.В з відпустки, який входить до складу постійної колегії судді, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заперечує проти апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні. з підстав викладених у письмовому відзиві.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заявило клопотання про долучення до матеріалі справи акт приймання-передачі (повернення предмету лізингу) від 04.02.2015р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Микола Іванович та державна виконавча служба України, своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників позивача та третіх осіб, які належним чином повідомлені.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
21.04.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № LC4950-04/11, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (додаток № 2 до договору фінансового лізингу) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. /т.1, а.с. 18/.
Предметом лізингу, відповідно до специфікації (додаток №2) є самохідний оприскувач марки JOHN DEERE 4930, новий 2011 р.в. серійний номер 1NO4930ХАВ0013575, вартістю 3 078 937,99 грн. /т.1, а.с. 21/.
На підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2011р. №РС4947-04/11 відповідач (лізингодавець) придбав та передав у користування позивача (лізингоодержувача) предмет лізингу - самохідний оприскувач марки JOHN DEERE 4930, новий 2011 р.в. серійний номер 1NO4930ХАВ0013575, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 29.04.2011 р. /т.1, а.с. 67/.
Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч.1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
13.06.2014р. сторони уклали угоду про внесення змін до основного договору, згідно якої додаток №1 до договору (графік розрахунку заборгованості до договору) викладено у новій редакції, пунктом 6 вказаної угоди сторони погодили, що відповідно до ст. 631 ЦКУ умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. /т.1, а.с. 38/.
Згідно п. 1.7. договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.
Згідно п. 4.1. договору, лізингоодержувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR 3M плюс 7% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п.3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку в гривню за курсом продажу , крім того ПДВ.
Відповідно до п. 4.3 договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.
Згідно з п.4.6 договору, оплата всіх платежів за цим договором здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.
Пунктом 5.3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу №LC4950-09/11 від 21.04.2011р.) лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місця з урахуванням п.5.4 цих Загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. /т. 1, а.с. 22/.
У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.
У зв'язку з несплатою лізингових платежів, відповідач листом-вимогою вих. №1094-08/14 від 15.08.2014р. з додатками: загальний рахунок на сплату заборгованості та розшифровка до нього по кожному поточному лізинговому платежу вимагав у відповідача погасити прострочену заборгованість та попереджав, що в разі непогашення заборгованості лізингодавець відмовиться від договорів фінансового лізингу в односторонньому порядку та вимагатиме повернення предметів лізингу. /т.1, а.с. 45/. На доказ відправлення матеріали справи містять поштові описи та фіскальні чеки, та опис вкладення кур'єрської служби ТОВ «ТЕКС Україна» /т.1, а.с. 92, 94/. Як свідчить відмітка на накладній кур'єрської служби адресат відмовився приймати кореспонденцію.
Крім того, вказаний лист також було направлено відповідачем позивачу «Спецз'язком» з описом вкладення, проте також не вручено та повернуто відправнику з підстав: «Усна відмова в одержанні 10.09.2014р.». /т.1, а.с. 106/.
Також, відповідачем направлено на адресу позивача телеграму №104032 від 22.08.2014р. з вимогою про погашення простроченої заборгованості за договорами фінансового лізингу та попередженням про односторонню відмову від договорів фінансового лізингу в разі несплати позивачем простроченої заборгованості, проте позивач також відмовився без пояснення причин приймати останню, про що свідчить електронне повідомлення відділення зв'язку №612 від 27.08.2014р. /т. 1, а.с. 107, 108/.
Згідно із п. 6.1. договору лізингодавець (відповідач) має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вилучити у лізингоодержувача (позивача) предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (підпункт 6.1.2 договору).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.6 цього договору обставин лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення такого порушення. Якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинене порушення, лізингодавець має право здійснити, зокрема, наступні дії:
- розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу (п. 6.2.1);
- вилучити предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (п. 6.2.2).
Згідно з п. 10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до договору фінансового лізингу №LC4950-04/11 від 21.04.2011р.) договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце одна з наведених в даному пунктів обставин, зокрема, направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору (п. 10.2.1).
У зв'язку з несплатою позивачем на користь відповідача простроченої заборгованості по сплаті поточних лізингових платежів, починаючи з червня 2014 року, строк прострочення якої станом на вересень 2014 року перевищив 30 (тридцять) днів, лізингодавцем прийнято рішення про односторонню відмову від договору.
Листом №1284-09/14 від 15.09.2014р. відповідач повідомив ТОВ «Мрія-Лізинг» про односторонню відмову від договору ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль». При цьому, ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» вимагає негацно повернути предмети лізингу, так як подальше їх використання та володіння ними з боку ТОВ «Мрія-Лізинг» є незаконним. /т.1, а.с. 129/. З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовився від отримання даного листа.
Також лист №1284-09/14 від 15.09.2014р. про відмову від договору, було направлено через службу кур'єрської доставки ТОВ «ТЕКС Україна» до ТОВ «Мрія-Лізинг», проте, також не вручено у зв'язку з відмовою адресата в отриманні останнього. /т.1, а.с. 135/.
Крім того, про відмову від договору та негайне повернення предмету лізингу були направлені до ТОВ «Мрія-Лізинг» повідомлення телеграфом №103020, 103021, 103004, 103005 від 15.09.2014р., які також не отримані позивачем з підстав відмови в отриманні останніх. /т. 1, а.с. 138/
ТОВ «Райффайзен Лізин Аваль» було опубліковано оголошення в газеті «Урядовий Кур'єр» від 16 вересня 2014 року, вівторок, №169 (сторінка 15) про прийняте рішення про односторонню відмову від договору та негайне повернення предмету лізингу ТОВ «Мрія-Лізинг». /т.1, а.с. 145/.
Таким чином, ТОВ «Мрія-Лізинг» неодноразово та належним чином було повідомлено про наявність простроченої заборгованості, що підтверджується матеріалами справи, в результаті чого відповідач в односторонньому порядку відмовився від договору, з вимогою ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про повернення предмету лізингу.
24.09.2014р. відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенка М.І. із заявою вих. № 1355-09/14 про вчинення виконавчого напису. /т.1, а.с. 45/.
29.09.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Миколою Івановичем вчинено виконавчий напис № 1531 про повернення товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» об'єкт фінансового лізингу - самохідний оприскувач марки JOHN DEERE 4930, заводський номер 1NO4930ХАВ0013575, номер двигуна RG6090B003540, реєстраційний номер 5244АА, 2011 року випуску, загальною вартістю 3 078 937,99 грн. /т.1, а.с. 44/
Відповідно до статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 (далі - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.5 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У пункті 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 наведений перелік документів необхідний для одержання виконавчого напису при повернені об'єкта лізингу, до яких належать:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Тобто, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначених вимог відповідач надав нотаріусу наступні документи:
- договір купівлі-продажу № РС4947-04/11 від 21 квітня 2011 року (з додатками);
- договір фінансового лізингу №LC4950-04/l1 від 21 квітня 2011 року (з додатками);
- акт приймання-передачі предмета лізингу від 29 квітня 2011 року;
- угода від 01.06.2011 про внесення змін до договору фінансового лізингу від 01 червня 2011 року;
- угода від 13.06.2014 року про внесення змін до договору фінансового лізингу №LC4950-04/l1 від 21 квітня 2011 року;
- копія свідоцтва про реєстрацію обладнання;
- засвідчена ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» копія загального рахунку на сплату заборгованості ТОВ «Мрія-Лізинг» №35855770/09/2014 від 15.09.2014р., направленого до ТОВ «Мрія-Лізинг», з відміткою про несплату платежів після письмового повідомлення;
- засвідчена ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» копія розшифровки загального рахунку на сплату заборгованості ТОВ «Мрія-Лізинг» №35855770/09/2014 від 15.09.2014, направленого до ТОВ "Мрія-Лізинг", з відміткою про несплату платежів після письмового повідомлення;
- копія листа-повідомлення №1284-09/14 від 15.09.2014р.;
- копія доказів направлення листа-повідомлення №1284-09/14 від 15.09.2014 р.;
- копія листа-запиту до УДППЗ «Укрпошта» за вих. №1281-09/14 від 15.09.2014 р.;
- копія довідки УДППЗ «Укрпошта» від 16.09.2014 (відповідь на №1281-09/14);
- копія накладної №1996860 ТОВ «ТЕКС України»;
- копія накладної №1996859 ТОВ «ТЕКС України»;
- копія повідомлення ТОВ «ТЕКС Україна» за вих. №74 від 17.09.2014 р. про відмову адресатів від отримання поштових відправлень;
- копія телеграми №№103020, 103021 від 15.09.2014 р.;
- копія зворотного телеграфного повідомлення №902 від 18.09.2014 р. про відмову адресатом від отримання телеграми №№103020, 103021 від 15.09.2014 р.;
- копія телеграми №№103004, 103005 від 15.09.2014 р.;
- копія зворотного телеграфного повідомлення №№6324, 6325 від 15.09.2014 р. про відмову адресатом від отримання телеграми №103023 від 15.09.2014 р.;
- копія сторінки №15 газети «Урядовий Кур'єр» за 16 вересня 2014 року, вівторок. №169. /т.1, а.с. 45-145/.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису відповідачем було надано приватному нотаріусу - Кондратенку М.І. всі документи, які вимагає чинне законодавство та які були доказом безспірності заборгованості за прострочення виконання позивачем зобов'язання за договором фінансового лізингу № LC4950-04/l1 від 21 квітня 2011 року.
Обов'язковість надання інших документів для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу законодавством не передбачено, а відтак у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчинені спірної нотаріальної дії.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення виконавчого напису була безспірною, та нотаріус діяв у межах норм чинного законодавства України.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі № 910/24219/14.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/24219/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/24219/14 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.В. Кропивна
Л.Г. Смірнова