22 січня 2015 рокусправа № 808/4152/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)
суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. у справі №808/4152/14
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Еммаус»
до: про:Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
23.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Еммаус» (далі - ТОВ «Еммаус») за допомогою засобів поштового зв'язку звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Приморська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції даний позов зареєстровано 26.06.2014р. / а.с. 40, 3-7 том 1/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2014р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №808/4152/14 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що основним видом господарської діяльності підприємства є вирощування зернових культур (окрім рису) та підприємство є виробником сільськогосподарської продукції у зв'язку з чим використовує спеціальний режим оподаткування, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питання правомірності використання сільгоспвиробниками спеціального режиму оподаткування та правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі ПДВ) при використанні спеціального режиму оподаткування за результатами якої було складено акт №100/08-17-22/25475365 від 06.12.2013р., у якому податковий орган зробив висновок про безпідставність використання підприємством спеціального режиму оподаткування сільгоспвиробників з огляду на те, що договори оренди земельних ділянок, які перебувають у користуванні підприємства, не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, такі порушення призвели до заниження підприємством податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, і за результатами перевірки на підставі цього акту відповідачем 26.12.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0091081715, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 2104076,5 грн.; - № 0092081715, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 1379987 грн.; -№0093081715, яким визначено розмір земельного податку з юридичних осіб (Чкалівська сільська рада) у загальному розмірі 4603,23 грн.; позивач, не погодившись з висновками податкового органу за результатами перевірки та прийнятим ним рішеннями за результатами перевірки, оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження. У зв'язку з розглядом скарг відповідачем була проведена позапланова перевірка підприємства та складено акт №51/08-17-22/25475365 від 13.03.2014р. і ГУ Міндоходів у Запорізькій області скарги підприємства частково задоволено, зменшено суми донарахованих відповідачем податкових зобов'язань та відповідачем 11.04.2014р. прийнято податкові повідомлення-рішення: -№0081081615, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі на 1176101 грн.; - №0000791500, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 303685 грн.; - №0000801500, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з земельного податку у загальному розмірі на 61,85 грн., а попередні податкові повідомлення-рішення від 26.12.2013р. вважаються відкликаними. Позивач вважає, що висновок податкового органу стосовно того, що оскільки договори оренди земельних ділянок, які орендуються підприємством, не зареєстровані у встановлений чинним законодавством спосіб, підприємство не має права на використання спеціального режиму оподаткування сільгоспвиробників, оскільки сільськогосподарська продукція вирощена на таких земельних ділянках не може вважатись власно вирощеною, суперечать нормам чинного законодавства, які пов'язують отримання статусу сільгоспвиробника з лише з виробництвом певним підприємством сільськогосподарської продукції у розмірі 75%(або більше ) від загального обсягу виробництва, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0081081615, №0000791500, №0000801500 від 11.04.2014р.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. у справі №808/4152/14 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0081081615, №0000791500, №0000801500 від 11.04.2014р. , прийняті Приморською ОДПІ. (суддя Лазаренко М.С. ) / а.с. 131-134/.
Відповідач у даній справі, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 141-142/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 12.08.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 152-155/ , посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з'ясовано усі обставини, які мали значення для вирішення справи, постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства України, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 12.08.2014р. у даній справі залишити без змін.
Представники осіб, які беруть участь у розгляді справи у судове засідання не з'явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлені належним чином/ а.с. 157-159,161,162,163/. Позивач надав суду письмову заяву /а.с. 168/ у якій просив суд розглянути дану справу у відсутність свого представника. Відповідач надав суду письмове клопотання / а.с. 166-167/ у якому просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з зайнятістю представника у розгляді іншої справи, але колегія суддів вважає за необхідне відмовити відповідачу у задоволенні клопотання з огляду на те, що відповідач, який є державною установою та органом державної виконавчої влади, та був заздалегідь повідомлений судом про день, годину та місце розгляду даної справи, не був позбавлений можливості забезпечити явку іншого представника для участі у розгляді даної адміністративної справи. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників осіб, які беруть участь у розгляді справи, за наявними в матеріалах справи доказами.
Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ «Еммаус», ідентифікаційний код 25475365, зареєстровано як юридична особа, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на обліку в Приморській ОДПІ, основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових та технічних культур, у 2011р.,2012р.,2013р. , та з 01.01.2014р. підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку / а.с. 50-54/.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 25.11.2013р. по 29.11.2013р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еммаус» з питання правомірності використання сільгоспвиробниками спеціального режиму оподаткування та правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ при використанні спеціального режиму оподаткування відповідно до вимог п. 209.1, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено акт №100/08-17-22/25475365 від 06.12.2013р..
Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 55-67/, у якому податковий орган зробив висновок про безпідставність використання підприємством спеціального режиму оподаткування сільгоспвиробників з огляду на те, що договори оренди земельних ділянок, які перебувають у користування підприємства, не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, такі порушення призвели до заниження підприємством податкових зобов'язань з ПДВ, податку на прибуток і земельного податку.
За результатами перевірки на підставі акту №100/08-17-22/25475365 від 06.12.2013р.. відповідачем 26.12.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0091081715, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 2104076,5 грн.; - № 0092081715, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 1379987 грн.; -№0093081715, яким визначено розмір земельного податку з юридичних осіб (Чкалівська сільська рада) у загальному розмірі 4603,23 грн./ а.с. 73-75/.
ТОВ «Еммаус», не погодившись з висновками податкового органу за результатами перевірки та прийнятими ним 06.12.2013р. рішеннями за результатами перевірки, оскаржило їх в порядку адміністративного оскарження / а.с. 76-77/.
У зв'язку з розглядом скарг відповідачем була проведена позапланова перевірка підприємства та складено акт №51/08-17-22/25475365 від 13.03.2014р. /а.с. 8-36/ і рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області №2635/7/08-01-10-04-13 від 02.04.2014р. / а.с. 78-84/ скарга підприємства частково задоволено, зменшено суми донарахованих відповідачем податкових зобов'язань та відповідачем 11.04.2014р. прийнято податкові повідомлення-рішення:
-№0081081615, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі на 1176101 грн. / а.с. 37/;
- №0000791500, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 303685 грн. / а.с. 38/;
- №0000801500, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з земельного податку у загальному розмірі на 61,85 грн. / а.с. 39/,
попередні податкові повідомлення-рішення, які прийняті податковим органом 26.12.2013р., вважаються відкликаними.
З адміністративного позову вбачається, що саме податкові повідомлення-рішення Приморської ОДПІ №0081081615, №0000791500, №0000801500 від 11.04.2014р. є предметом оскарження у даній справі / а.с. 3-7/.
З наданих суду актів перевірок №100/08-17-22/25475365 від 06.12.2013р. / а.с. 55-67/ та №51/08-17-22/25475365 від 13.03.2014р. / а.с. 8-36/ вбачається, що податковим органом (відповідачем у справі) висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке призвело до заниження ним податкових зобов'язань з ПДВ, податку на прибуток, земельного податку протягом перевіряємого періоду зроблено з огляду на те, що на думку відповідача ТОВ «Еммаус» втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ оскільки використовує у господарській діяльності земельні ділянки, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, тому сільськогосподарська продукція, вирощена на вказаних земельних ділянках, не може вважатися виробленою позивачем, і господарські операції з її реалізації підлягали відображенню в загальній декларації з ПДВ, за якою здійснювалися розрахунки з бюджетом, і за цих же підстав позивач не мав права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, а мав сплачувати податок на прибуток та земельний податок на загальних підставах, і вказаний висновок податкового органу став підставою для нарахування податковим зобов'язань позивача податковими повідомленнями-рішеннями №0081081615, №0000791500, №0000801500 від 11.04.2014р. , які є предметом оскарження у справі.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, з урахуванням строків їх виникнення, врегульовано положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».
Аналіз положень ст. ст. 6,13,14 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції закону яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) та ст. 125 Земельного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що договори оренди земельних ділянок, які підтверджують право користування земельною ділянкою певною особою, підлягають обов'язковій державні реєстрації, яка здійснюється у встановлений порядок та спосіб, і порушення цих вимог, яке полягає у використанні земельної ділянки без державної реєстрації правоустановлюючих документів такого користування є порушенням вимог земельного законодавства.
Сукупний аналіз положень п. 301.1 ст. 301, п. 308.4 ст. 308, п. 209.6, п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника.
Отже, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку у юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки, що свідчить про відсутність підстав для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлено з недоліками ( відсутність державної реєстрації договору оренди), перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений ст. 301 Податкового кодексу України, і цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок, при цьому необхідно зазначити, що визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно, і жодна норма податкового законодавства, яка визначає порядок оподаткування платника податків - сільгоспвиробника, на ставить в залежність право на використання таким суб'єктом господарювання спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного або земельного законодавства.
Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем у справі в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не було надано суду доказів стосовно того, що сільськогосподарська продукція, яка зазначена у актах перевірки №100/08-17-22/25475365 від 06.12.2013р. / а.с. 55-67/ та №51/08-17-22/25475365 від 13.03.2014р. / а.с. 8-36/ не є продукцією власного виробництва ТОВ «Еммаус».
Отже приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що позивачем у справі підтверджено право на застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ та сплату фіксованого сільськогосподарського податку протягом перевіряємого періоду, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства і прийняті ним податкові повідомлення-рішення №0081081615, №0000791500, №0000801500 від 11.04.2014р., якими збільшено податкові зобов'язання позивача з ПДВ, податку на прибуток, земельного податку (відповідно) є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час визначення податкових зобов'язань вищезазначеними рішеннями обрано спосіб, який не передбачено нормами чинного податкового законодавства, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття таких податкових повідомлень-рішень та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 12.08.2014р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. у справі №808/4152/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено - 23.02.2015р.
Головуючий: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко