24 червня 2014 рокусправа № 1170/2а-465/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства "Електросервіс" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року у адміністративній справі № 1170/2а-465/12 за позовом приватного підприємства "Електросервіс" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року відмовлено у задоволені позову приватного підприємства "Електросервіс" стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000802300 від 18.10.2011 року, яким ПП "Електросервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 13784 грн.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000802300 від 18.10.2011 року про збільшення ПП "Електросервіс" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 13 784 грн., яке є предметом оскарження, став акт Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 04.10.2011 року № 226/2300/30416950 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Електросервіс" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством "Спецбуд-Інвест" Світловодської міської організації інвалідів "Злагода" (надалі-підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода").
Перевіркою встановлено порушення позивачем: вимог ст.185.1, 187.1, 188.1 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань за період з 01.05.11 по 30.06.11 на загальну суму ПДВ 4 957 грн.; вимог ст. 198.2, 198.3 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкового кредиту за період з 01.05.11 по 30.06.11 на загальну суму ПДВ 18 741 грн.; та вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Електросервіс" з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями.
Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, суд першої інстанції встановив, що за висновками акту перевірки №226/2300/30416950 від 04.10.11, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань, кваліфіковані податковим органом за п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1, ст.188, п. 198.2, 198.3 ст.198 ПК України та полягали в тому, що позивач сформував податкові зобов'язання і податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", які фактично не здійснювалися.
З пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції судовою колегію встановлено, що за договором №30/05-1 від 30.05.2011 року (а.с. 44-45, т.1), для укладення якого представник "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" приїздив з іншого міста до м.Світловодська, була здійснена разова господарська операція по поставці підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" позивачу товарів, на підтвердження чого постачальником було видано позивачем рахунки, накладні та податкові накладні за підписом директора підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" Жмуріна В.В., а ПП "Електросервіс" (покупцем) розрахунки за отримання товар було проведено безготівковим способом та взаємозаліком, і станом а час перевірки позивача будь-якої заборгованості між позивачем та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" немає.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, договір №30/05-1 від 30.05.2011 року (а.с.44-45 т.1) позивач уклав з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" в особі його директора Жмуріна В.В., з зазначенням в цьому договорі адреси підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода": Кіровоградська область м.Світловодськ вул. Комсомольська 36.
Разом з тим, за результатами перевірки вказаної вище адреси податковим органом встановлено, що за адресою: м.Світловодськ вул. Комсомольська 36 знаходяться виробничі потужності та офіс ТОВ «Нафтатрейд», а підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" ніколи за вказаною адресою не знаходився, договір оренди не укладав.
Крім того, згідно долученого до матеріалів справи витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.136-139 т.1), місцезнаходженням підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" є: Миколаївська область м.Миколаїв Корабельний район вул.Янтарна буд.322, а керівником цього підприємства є - Хованський Микола Олексійовича.
З матеріалів адміністративної справи апеляційним судом встановлено, та позивачем по справі не спростовано, що засновником підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" - є Сітловодська міська організація інвалідів «Злагода», зареєстрованої за адресою: м.Світловодськ АДРЕСА_1, тобто, за місцем проживанням її засновника та керівника гр-н ОСОБА_3, який з видимих ознак зловживає алкоголем, та який відмовився від письмових пояснень з приводу заснування підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода". З матеріалів перевірки податкового органу та письмових пояснень Жмуріна В.В. (а.с.168-171 т.1), зазначеного в вищезгаданому договорі №30/05-1 від 30.05.2011 року як директор підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" (а.с.44-45 т.1), встановлено, що вказане підприємство він зареєстрував за винагороду за проханням раніше не відомого йому чоловіка, на посаду директора та бухгалтера нікого не призначав, де знаходяться печатка, установчі та інші документи підприємства не знає, фінансову-господарську діяльність цього підприємства не вів та не доручав цього нікому, до податкових та інших органів не звітував. В тому числі не укладав договору з ПП "Електросервіс", ніяких товарів вказаному підприємству не поставляв і ніяких товарів від ПП "Електросервіс" не отримував, також як і не оформлював та не підписував ніяких документів за договором з ПП "Електросервіс".
З урахуванням вищенаведеного та твердження представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що договір №30/05-1 від 30.05.2011 року з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" укладався за місцезнаходженням позивача по приїзду уповноваженої особи контрагента Жмуріна В.В., судова колегія визнає необґрунтованими та непереконливими доводи позивача про відсутність з його боку наміру на порушення публічного порядку при вчиненні ним правочинів з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", та про відсутність підстав для його відповідальності за дії контрагента при відсутності вини, оскільки матеріалами справи безспірно підтверджено, що позивач мав прямі взаємовідносини з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", яке не мало можливості реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця та обсягу, економічно необхідних для поставки товарів, також як і не мало необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та іншого, що у сукупності з поясненнями зазначеного в договорі директора - Жмуріна В.В., підтверджує доводи податкового органу щодо безтоварності операцій між позивачем та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", і відповідно свідчить про незаконність формування позивачем податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі): накладних (№3056 від 30.05.11 р., №3156 від 31.05.11 р., №2263 від 22.06.11 р.) рахунків (№3056 від 30.05.11р., №3156 від 31.05.11 р., №2263 від 22.06.11 р.) та податкових накладних (№ 63 від 30.05.2011 р., № 66 від 31.05.2011 р., № 42 від 22.06.2011 р.) про поставку емальпроводу, лаку, проводу, ізофлексу, синтофлексу, стрічки липкої, плівки ПЕТ 0,19 мм, проводу, шини гнутої секційної мідної, на загальну суму 112 445, 66 грн., у т.ч. ПДВ- 18 740, 94 грн., а також доказів часткової сплати позивачем на банківський рахунок продавця вартості товару з податком на додану вартість загальною сумою 82699,88 грн., що підтверджується копіями виписок по банківському рахунку позивача за 30.05.11, 31.05.11, 22.06.11, 25.06.11, 29.06.11.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції посилаючись на пп. "а" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.2 ст.198, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, правильно зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів/послуг з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів/послуг; характеристика товарів/послуг з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами, а необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів/послуг, оскільки наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.
За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому, суд першої інстанції спираючись на приписи ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч.2 ст.3 і ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - обґрунтовано зауважив на тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, і які мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Тобто, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі ж відсутності фактичного здійснення господарської операції, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Виходячи зі змісту наведених в попередньому абзаці норм законів, суд детально дослідивши надані позивачем первинні документи по господарським операціям з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", які були предметом перевірки податкового органу, дійшов правильних висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними №63 від 30.05.11, №66 від 31.05.11, №42 від 22.06.11, та про підтвердження належними доказами доводів податкового органу про фіктивність (безтоварність) господарських операцій між позивачем та підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", які ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 09 липня 2012 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Електросервіс" - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський