04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" лютого 2015 р. Справа№ 10/13/5026/949/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання Шлончаку Д.В.,
за участю представників:
прокурор: Шевченко О.В.
позивача: Мандригеля Р.С. - за довіреністю від 29.09.2014 р. № 55/10;
відповідача: не з'явилися;
третьої особи: не з'явилися,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
публічного акціонерного товариства «АЗОТ»
на рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2012
у справі № 10/13/5026/949/2011 (суддя Шумко В.В.)
за позовом дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ» національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»
до публічного акціонерного товариства «АЗОТ»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство «ЧЕРКАСИГАЗ»,
за участю прокурора Черкаської області
про стягнення 390 317 464,39 грн.,
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 у справі № 10/13/5026/949/2011 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ «АЗОТ» на користь ДК «ГАЗ УКРАЇНИ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» 373934140,73 грн основного боргу; 6654489,00 грн пені; 8023909,92 грн інфляційних; 1354687,60 грн 3 % річних; 25477,00 грн державного мита; 235,79 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові, в частині стягнення 350 237, 14 грн. пені, відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить, з урахуванням уточнень від 19.04.2012 (а.с. 102, том 2), скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 р. у справі № 10/13/5026/949/2011 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 у справі № 10/13/5026/949/2011 прийнято апеляційну скаргу ПАТ «АЗОТ» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.04.2012 зупинено апеляційне провадження у справі № 10/13/5026/949/2011 до вирішення справи № 5011-35/1539-2012, предметом якої є оспорювання ПАТ «АЗОТ» дійсності договору поставки природного газу від 28.01.2011 № 111-211-06/11-49, який є підставою позову у справі № 10/13/5026/949/2011.
Ухвалою від 27.01.2015 апеляційне провадження у даній справі було поновлено у зв'язку з набранням рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 5011-35/1539-2012 законної сили, яким в позові ПАТ «АЗОТ» відмовлено, тобто договір поставки природного газу від 28.01.2011 № 111-211-06/11-49 є дійсним.
Також, ухвалою від 27.01.2015 розгляд справи призначено на 11 лютого 2015 року, про що сторони повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення суду апеляційної інстанції.
Прокурор і представник позивача в судовому засіданні 11 лютого 2015 року надали пояснення, якими заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили залишити її без задоволення. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що його представник бере участь в іншому судовому засіданні, призначеному на той же час.
Колегією суддів клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги відхилено у зв'язку із тим, що ПАТ «АЗОТ» не надано суду жодного доказу, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28 січня 2011 року сторони даної справи уклали договір поставки природного газу № 111-211-06/11-49 (далі - договір) із додатком від 28.01.2011 № 1.
Згідно з предметом договору постачальник, яким є ДК «ГАЗ УКРАЇНИ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», зобов'язався поставити покупцеві ВАТ «АЗОТ», найменування якого змінено на ПАТ «АЗОТ», імпортований природний газ, а останній - прийняти і оплатити цей газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору (п. 1.1. договору).
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортними підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником (п. 2.2 договору).
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості природного газу в такому порядку: оплата 34 % вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; 33 % вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Договір діє в частині поставки газу до 01.12.11, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором, що підтверджується актами приймання-передачі газу: від 31.01.2011 на суму 359 866 525,79 грн; від 28.02.2011 на суму 341 793 656,58 грн; від 31.03.2011 на суму 373 934 140,73 грн (засвідчені копії на а.с. 18-20, т. 1).
Вказані акти підписані представниками сторін договору і газотранспортним підприємством ВАТ «ЧЕРКАСИГАЗ» без жодних зауважень і заперечень. Також, вказані акти скріплені відбитками печаток вказаних сторін. Крім того, повноважність представників сторін на підписання таких актів жодною стороною не оспорюється.
Отже, загальна вартість поставленого ПАТ «АЗОТ» газу складає 1 075 594 323,10 грн.
Місцевий суд, також, правильно відзначив, що факт транспортування відповідачеві, в період з січня по березень 2011 р. включно, природного газу саме в зазначеній позивачем кількості підтверджено копіями актів від 01.02.2011, 02.03.2011, 04.04.2011, складених, засвідчених представниками відповідача та третьої особи на підставі місячних звітів щоденного обліку транспортування газу.
Поставка, облік, визначення ціни та вартості поставленого позивачем відповідачеві природного газу здійснено на підставі та згідно з положеннями договору поставки природного газу і додатку № 1 до вказаного договору, укладених сторонами 28.01.2011.
Обставина, яка свідчить про належне виконання ДК «ГАЗ УКРАЇНИ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» його зобов'язань за договором, має преюдиціальне значення для даної справи, оскільки встановлена в постанові Вищого господарського суду України від 27.08.2014 у справі № 925/231/13-г та від 11.12.2014 у справі № 925/528/14.
Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого природного газу.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи з умов, визначених п. 4.1 договору, граничні строки щомісячної оплати позивачеві відповідачем газу закінчувалися 05 лютого, 05 березня, 05 квітня 2011, відповідно. Інших строків розрахунків договором сторін не встановлено. Однак, в порушення даних умов договору, відповідач розрахувався із позивачем за отриманий природній газ частково на суму 701 660 182,37 грн. Факт порушення ПАТ «АЗОТ» грошового зобов'язання за договором також встановлено касаційною інстанцією у справах № 925/231/13-г та № 925/528/14.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 373 934 140,73 грн.
При цьому, колегія суддів відзначає, що часткова оплати відповідачем отриманого ним газу свідчить про визнання ним факту поставки і отримання ПАТ «АЗОТ» природного газу.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову ДК «ГАЗ УКРАЇНИ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», з урахуванням наступного.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, зокрема, оплати товару.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову ДК «ГАЗ УКРАЇНИ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» в частині стягнення з відповідача на користь позивача 373 934 140,73 грн боргу, який документально підтверджується і ПАТ «АЗОТ» не спростований.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Враховуючи, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з ПАТ «АЗОТ» пені в сумі 7 004 726,14 грн; трьох відсотків річних в сумі 1 354 687,60 грн та втрат від інфляції в сумі 8 023 909,92 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, колегія суддів, також, погоджується з висновком суду першої інстанцій про правомірність і обґрунтованість позовних вимог ДК «ГАЗ УКРАЇНИ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» в частині стягнення з ПАТ «АЗОТ» трьох відсотків річних в сумі 1 354 687,60 грн та втрат від інфляції в сумі 8 023 909,92 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки вказаних позовних вимог, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
Розглядаючи позовну вимогу в частині застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, колегія зазначає наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами частин 1 і 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
В той же час, відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення розміру пені на 10 % - 700 472,61 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, звертаючись до суду з таким клопотанням, фактично визнав наявну в нього перед позивачем заборгованість за договором.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Дослідивши клопотання ПАТ «АЗОТ», колегія суддів вважає, що рішення першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 5 % - є обґрунтованим і правомірним.
Таким чином, відповідно до перевіреного судом апеляційної інстанції розрахунку, який визнано вірним, рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 6 654 489,00 грн є законним.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 у справі № 10/13/5026/949/2011 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 33, 34, п. 3 ч. 1 ст. 83, статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 у справі № 10/13/5026/949/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 у справі № 10/13/5026/949/2011 залишити без змін.
3. Справу № 10/13/5026/949/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Р.В. Федорчук
Судді О.І. Лобань
А.Г. Майданевич