Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" лютого 2015 р.Справа № 922/5700/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Семенов О.Є.
розглянувши справу
за позовом ТОВ "Кредо Солюшнс", м. Київ
до Корпорація "Співдружність Комп", с. Комунар; Публічне АТ "УкрСиббанк", м. Харків
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача - Хоменко С.І., за дов. від 12.12.2014 року
першого відповідача - не з'явився
другого відповідача - Мовсесова Г.Г., за дов. № 33-15/41653 від 30.12.2014 року
третьої особи - не з'явився
за клопотанням другого відповідача (вх. № 6601 від 18.02.2015 р.) технічна фіксація судового процесу не здійснювалась
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача - Корпорації "Співдружність КОМП", другого відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між відповідачами, та посвідченого 13 серпня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В за реєстровим № 1-2414 (з врахуванням змін та доповнень, внесеними договром від 28 листопада 2008 р. реєстровий № 5287). Також позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати у розмірі 1 218,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що договір іпотеки нерухомого майна від 13 серпня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" (теперішнє найменування Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та Корпорацією "АИС" (теперішнє найменування Корпорація "Співдружність КОМП") суперечить ЦК України, ЗК України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 грудня 2014 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5700/14 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 21 січня 2015 року; залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глуховцеву Наталію Володимирівну.
Ухвалою суду від 21 січня 2015 року розгляд справи відкладено на 02 лютого 2015 р., до матеріалів справи долучено надану другим відповідачем заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 2204).
21 січня 2015 року через канцелярію суду від першого відповідача надійшов відзив (вх. № 2060 від 21 січня 2015 року) з додатками на позовну заяву ТОВ "Кредо Солюшнс" про визнання договору іпотеки недійсним, даний пакет документів судом долучено до матеріалів справи.
Від представника другого відповідача 21 січня 2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2072 від 21 січня 2015 року) про здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задовольнялось судом, та відзив (вх. № 2074 від 21 січня 2015 року) з додатками на позов про визнання недійсним договору іпотеки. Дані документи судом долучено до матеріалів справи.
В засіданні суду 02 лютого 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд долучити до матеріалів справи довідку про банківські рахунки та копії Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та першого відповідача; дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 3824 від 02 лютого 2015 року. Водночас представник позивача подав до суду клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів, дане клопотання також судом було долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 3860 від 02 лютого 2015 року.
Представник першого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, як заперечував і проти задоволення клопотання представника позивача (№ 3860 від 02 лютого 2015 року) про продовження розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2015 року задоволено клопотання представника позивача про продовження розгляду справи (вх. № 3860 від 02 лютого 2015 року); продовжено строк розгляду спору на 15 днів, до 24 лютого 2015 року. Розгляд справи відкладено на 18 лютого 2015 р.
В засідання суду 18 лютого 2015 року з'явились представники позивача та другого відповідача. Представник першого відповідача та третя особа в призначене судове засіданні не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення та протокол судового засідання від 02 лютого 2015 року (том. спр. 1 арк. спр. 63, 64; том. спр. 2 арк. спр. 111, 112, 124-125, 130).
Представник другого відповідача звернувся до суду з заявою про відмову від клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, вказане клопотання залучено судом до матеріалів справи, задоволено (протокол судового засідання ведеться в паперовій формі згідно ст. 81-1 ГПК України) та в подальшому зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 6601 від 18.02.2015 р.
Представник позивача в засіданні суду звернувся до суду усним клопотанням про долучення до матеріалів справи заперечень проти заяви другого відповідача, вказані заперечення долучені судом до матеріалів справи в засіданні суду 18 лютого 2015 р. та, в подальшому, зареєстровані в канцелярії суду за вх. № 6551 від 18.02.2015 р. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник другого відповідача в засіданні суду 18 лютого 2015 року просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення, які було долучено судом до матеріалів справи та, в подальшому, зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 6552 від 18.02.2015 р. Позовні вимоги не визнає, просить суд в задоволені позову відмовити.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, відповідно до яких розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду, судом встановлено, що всі учасники судового процесу є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи.
Так, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів. Протоколи судових засідань також відображають явку у судові засідання учасників судового процесу.
Окрім того, про обізнаність учасників судового процесу про розгляд даної справи свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (том. спр. 1 арк. спр. 63, 64, том. спр. 2 арк. спр. 111, 112, 130), протокол судового засідання від 02 лютого 2015 р. та відзив першого відповідача (вх. № 2060 від 21.01.2015 р., том спр. 1 арк. спр. 80, 81).
Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.
В судовому засіданні 18 лютого 2015 року учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
13 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (теперішнє найменування Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", другий відповідач у справі) та Корпорацією "АИС" (теперішнє найменування Корпорація "Співдружність КОМП", перший відповідач у справі) було укладеного договір іпотеки нерухомого майна (далі - "договір іпотеки").
Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою П.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 1-2414.
До вказаного договору 28 листопада 2008 року сторонами було внесено зміни та доповнення, які було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою П.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 5287.
Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки (з врахуванням змін та доповнень від 28.11.2008 р.) відповідач-1 (іпотекодавець), з метою забезпечення викладених нижче зобов'язань, передає в іпотеку відповідачу-2 (іпотекодержателю) нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 117,8 кв. м., що належить іпотекодавцю на праві власності (далі - "предмет іпотеки") та знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Космічна, буд. 2.
Ринкова вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 1 603 000,00 гривень.
Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1554 га., що використовується іпотекодавцем на підставі договору оренди землі від 06.10.2004 р.
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання всіх грошових зобов'язань: ТОВ "Автосервіс-Т" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03 травня 2007 року; ТОВ "Авто-Холдінг" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03 травня 2007 року; ТОВ "Інтер-Авто" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03 травня 2007 року; ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03 травня 2007 року.
Судом встановлено, що постановою господарського суду Харківської області від 14 травня 2012 року у справі № 5023/7064/11 визнано юридичну особу - Корпорацію "Співдружність КОМП" (перший відповідач у даній справі) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року затверджений реєстр вимог кредиторів Корпорації "Співдружність КОМП", Харківська область, с. Комунар (ідентифікаційний код 30712903) по справі № 5023/7064/11 з такими включеними до реєстру вимогами кредиторів, а саме вимоги:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансінвест" - основний борг - 38400,00 грн. (четверта черга задоволення), витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);
2) Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" - основний борг - 341401336,91 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 3690018,62 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);
3) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" - основний борг - 451606196,44 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 31955595,96 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);
4) Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - основний борг - 68690902,68 грн. (четверта черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 6338230,62 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);
5) Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - борг по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) - 7205,30 грн. (третя черга задоволення);
6) Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ - борг по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) - 8720,55 грн. (третя черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 478,63 грн. (шоста черга задоволення);
7) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - борг по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) - 669705,48 грн. (третя черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 58,38 грн. (шоста черга задоволення);
а також окремо внесеними до реєстру вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, а саме:
Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" - 341730732,16 грн. (перша черга задоволення);
Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - 672541864,59 грн. (перша черга задоволення);
Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" - 286457061,27 грн. (перша черга задоволення).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 17 грудня 2013 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 05.03.2012 р. змінено, викладено абзаци 3 та 10 частини першої резолютивної частини ухвали в наступній редакції:
- "2) Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" - основний борг - 341 401 336,91 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 368 884, 49 грн. (шоста черга задоволення), витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення)" ;
- "Публічного акціонерного товариства Сведбанк" - 332 977 284,81 грн. (перша черга задоволення)".
В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 05.03.2012 р. у справі № 5023/7064/11 залишено без змін.
Позивач набув статус кредитора Корпорації "Співдружність КОМП" за ухвалами господарського суду Харківської області від 22 квітня 2013 року та від 09 квітня 2014 року по справі № 5023/7064/11 (заміна кредиторів: ПАТ "Сведбанк" за договором факторингу № 39 Ф-Н від 04 грудня 2012 року; ПАТ "Альфа Банк" за договорами факторингу № 20-У/13 від 30 липня 2013 року та № 21-У/13 від 22 жовтня 2013 року).
Позивач вважає, що зобов'язання перед ПАТ "УкрСиббанк" (та їх обсяг) безпосередньо впливають на обсяг кредиторських вимог, що були внесені до відповідного реєстру кредиторів в межах банкрутної справи про визнання корпорації "Співдружність КОМП" банкрутом, та визнання договору іпотеки недійсним безпосередньо впливає на обсяг майна корпорації "Співдружність КОМП" та кредиторських вимог до нього, тобто, вплине на черговість задоволення вимог кредиторів і сприятиме захисту прав та забезпеченню охоронюваних законом інтересів позивача.
Таким чином, підставою для подання позову позивач вказує те, що договір іпотеки порушує його права та охоронювані законом інтереси як кредитора у справі № 5023/7064/11 про банкрутство корпорації "Співдружність КОМП".
Позивач вважає, що вказаний договір іпотеки не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому має бути визначний в судовому порядку недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").
Наявний в матеріалах справи договір іпотеки свідчить, що правовідносини з іпотеки майна виникли між відповідачами у даній справі. Позивач не є стороною спірного договору іпотеки.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презумується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Позивач вважає, що спірний договір іпотеки є змішаним та не містить усіх істотних умов які обов'язкові для такого виду договорів. Позивач зазначає, що спірний договір не містить істотні умови договору: вид угоди, площі земельної ділянки, цільового призначення, складу угідь, правового режиму земельної ділянки, відомостей про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки, відомостей про відсутність або наявності обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо), договірної ціни. Іпотечний договір забезпечує чотири кредитних зобов'язання; укладений з порушенням переважного права орендаря іпотечного майна та без відповідного дозволу.
Суд вважає таку позицію позивача помилковою виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Вказана норма також визначає, що іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Згідно статті 6 Закону України "Про іпотеку", якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону "Про іпотеку" у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном за згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.
Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.
Законом України "Про іпотеку" визначено істотні умови договору іпотеки, якими є, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Тобто, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань, є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.
Як викладено вище, судом встановлено, що спірний договір містить всі визначенні чинним законодавством істотні умови; предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 117,8 кв.м.
Земельна ділянка, яка знаходиться під предметом іпотеки за спірним договором орендована на підставі договору оренди. Втім, відповідна обставина, з огляду на викладене вище, не свідчить про недійсність спірного договору, а посилання позивача як на підставу недійсності договору іпотеки відсутність в ньому умов щодо істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки не мають під собою правого підґрунтя.
Викладена позиція підтримана численною судовою практикою, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2011 р. у справі № 5005/3643/2011 та від 30.11.2011 р. у справі № 20/5005/6290/2011.
Позивач також посилається на те, що в порушення Закону України "Про іпотеку" спірний іпотечний договір забезпечує 4 кредитних зобов'язання, а не одне зобов'язання, що суперечить ст. ст.1, 7, 11 Закону України "Про іпотеку", оскільки вказані положення законодавства (чинні на час укладення спірного іпотечного договору) допускали, що іпотекою може забезпечуватися лише одне зобов'язання (один кредитний договір, один договір позики).
Суд вважає таку позицію позивача помилковою з огляду на наступне: положення ст. ст. 1, 7, 11 Закону України "Про іпотеку" містять посилання на те, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язання боржника, однак висновок позивача про те, що це може бути лише один кредитний договір (або один договір позики) є помилковим та ґрунтується на довільному тлумаченні вказаних норм Закону. Чинне законодавство (як і на час укладення спірного договору) не містить положень про заборону забезпечувати предметом іпотеки зобов'язання за декількома кредитними договорами, при цьому іпотекодавець відповідає за виконання зобов'язань боржників лише в межах вартості предмету іпотеки.
Посилання позивача на те, що іпотечний договір укладений з порушенням переважного права орендаря іпотечного майна, оскільки в разі порушення переважного права орендаря іпотечного майна лише орендар іпотечного майна може звернутись до суду за захистом свого права, а позивач не наділений повноваженнями захищати права іншої особи (стаття 1 ГПК України).
Крім того, з умов договору іпотеки, вбачається, що орендар майна, яке передано в іпотеку, повідомлений про факт передачі нерухомого майна в іпотеку (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансовими вважаються такі послуги: надання гарантій та поручительств.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.
Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом, а отже не є гарантією чи поручительством, а тому до даних правовідносин не можуть бути застосовна положення Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
З огляду на викладені вище обставини суд дійшов висновку, що спірний договір відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку", позивачем не наведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним, судом також при розгляді справи не встановлені обставини, які б свідчили про недійсність спірного договору.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Посилання другого відповідача на неможливість задоволення позовних вимог з огляду на реєстрацію позивача, як юридичної особи, після укладення між відповідачами спірного договору та отримання позивачем статусу кредитора у справі про визнання першого відповідача банкрутом позбавлені правового підґрунтя, оскільки право на судовий захист не пов'язується із відповідними обставинами.
Згідно п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Позивач не є стороною спірного договору, втім є суб'єктом, права та охоронювані законом інтереси якого стосується спірний договір.
Як зазначалось вище, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року затверджений реєстр вимог кредиторів Корпорації "Співдружність КОМП", Харківська область, с. Комунар (ідентифікаційний код 30712903) по справі № 5023/7064/11; другий відповідач набув статус кредитора першого відповідача на підставі спірного договору іпотеки, позивач також включений до реєстру кредиторів першого відповідача.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на вищевикладене, оскільки суд відмовив позивачу в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява другого відповідача (вх. № 2204 від 21.01.2015 р., том спр. 1 арк. спр. 71) про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Також суд не вважає обґрунтованою позицію першого відповідача про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки предметом даного судового провадження є спірний іпотечний договір, який укладено зокрема з боку першого відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої залишає судовий збір за позивачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 24, 27, 32-34, 43, 44, 49, 69, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 23.02.2015 р.
Суддя Н.В. Калініченко
справа № 922/5700/14