"18" лютого 2015 р.Справа № 916/3532/14
За позовом: Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод";
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ"
про стягнення 30905,93 грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники сторін:
від позивача: не з"явився
від відповідача: Мілошевич А.С., довіреність від 28.04.2014р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" 30905,93грн., з яких 23000,06 грн. - заборгованість, 2075,32грн. - пеня, 375,54 грн. - 3% річних, 1955,01грн. - індекс інфляції, 3500грн.- 7% штраф.
Ухвалою суду від 02.09.2014р. порушено провадження у справі №916/3532/14 за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" про стягнення 30905,93грн.
10.09.2014р. до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ" про визнання недійним договору поставки.
Ухвалою суду від 12.09.2014р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про визнання договору недійсним повернуто заявнику без розгляду.
17.09.2014р. до господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" на ухвалу суду від 12.09.2014р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2014 року провадження у справі №916/3532/14 зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ".
23.09.2014р. Одеським апеляційним господарським судом була винесене ухвала про повернення апеляційної скарги ТОВ "Юніпродукт" без розгляду.
У зв'язку з прийняттям ухвали, Одеський апеляційний господарський суд повернув матеріали справи №916/3532/14, за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" про стягнення 30905,93грн., до Одеського господарського суду для подальшого розгляду справи.
13.10.2014р. гоподарським судом була винесена ухвала про поновлення провадження по справі №916/3532/14 та призначення справи до розгляду
У зв'язку з надходженням до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" справа № 916/3532/14 надсилається до Одеського апеляційного господарського суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2014 року провадження у справі №916/3532/14 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ".
Ухвалою Вищим господарським судом України від 17.11.2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" повернуто заявнику без розгляду, справу № 916/3532/14 повернуто до господарського суду Одеської області.
08.12.2014р. гоподарським судом була винесена ухвала про поновлення провадження по справі №916/3532/14 та призначення справи до розгляду.
У зв'язку з надходженням до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги Приватного підприємства приватна аудиторська фірма "ЕКСПОРТ-АУДИТ" справа № 916/3532/14 надіслана до Одеського апеляційного господарського суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2014 року провадження у справі №916/3532/14 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Приватного підприємства приватна аудиторська фірма "ЕКСПОРТ-АУДИТ.
Ухвалою Вищим господарським судом України від 27.01.2015 року касаційну скаргу Приватного підприємства приватна аудиторська фірма "ЕКСПОРТ-АУДИТ" повернуто заявнику без розгляду, справу № 916/3532/14 повернуто до господарського суду Одеської області.
05.02.2015р. гоподарським судом була винесена ухвала про поновлення провадження по справі №916/3532/14 та призначення справи до розгляду
Клопотання відповідача про призначення експертизи (вх.№2-910/15 від 18.02.2015р.) судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№2-909/15 від 18.02.2015р.) судом не задоволено з підстав того, що провадження по справі тричі зупинялось у зв'язку з направленням її до апеляційної та касаційної інстанцій по скаргам відповідача. Зазначені скарги повертались відповідачу без розгляду у зв'язку з недодержанням вимог діючого законодавства.
Крім того, відповідно до п. 3.14. Постанови Пленума Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: - апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
Отже, суд вбачає в клопотанні про зупинення розгляду справи з підстав подання чергової апеляційної скари, зловживання відповідачем своїми процесуальними правами і це зловживання має на меті затягування розгляду справи. Однак, по справі закінчується, встановлений ст.69 ГПК України, строк вирішення спору. Тому, з метою забезпечення захисту прав позивача, справа має бути розглянута по суті у встановлені терміни
Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на (вх.№4601/15 від 18.02.2015р.).
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
10 грудня 2012р. між Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (далі Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" в особі філії (далі Покупець, відповідач) було укладено договір поставки №50 (далі договір), згідно умов п.1.1. якого, вбачається, продавець зобов'язується передати у встановлені строки Продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її, відповідно до умов цього договору та додатків до нього.
Відповідно до п.п.2.1. Договору кількість та асортимент продукції визначаються сторонами на кожну партію окремо на підставі заявки покупця на поставку продукції.
Із змісту п.3.1. Договору, вбачається, що покупець зобов"язується провести оплату вартості продукції, наданої на умовах відстрочки платежу, не пізніше 14 календарних днів після отримання продукції.
Оплата за продукцію здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. (п.3.2 договору)
У відповідності до п.6.2. Договору у разі, якщо покупець не виконає у строк передбачений п. 3.1. цього договору, свої зобов'язання, щодо оплати вартості поставленої продукції, він зобов'язаний сплатити на вимогу продавця пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, інфляційні нарахування та 3% річних від простроченої суми, за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення .
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013р. (п.п.9.1., Договору).
На виконання умов договору поставки позивачем відповідачу було здійснено поставку товару на загальну суму 271276,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортними накладними та актом звірки взієморозрахунків, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, та з врахуванням часткової оплати товару в сумі 248276,18, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 23000,06 грн..
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції №50 від 10.12.2012р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних правових висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 23000,06 грн., у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 23000,06 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 2075,32грн. - пені, 375,54 грн. - 3% річних, 1955,01грн. - індекс інфляції, 3500грн.- 7% штраф
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних та індекс інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.
Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 375,54 грн. та 1955,01грн. - індекс інфляції, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 2075,32грн. та штрафу у розмірі 3500грн, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Красна, буд. 188/2, код ЄДРЮОФОП 37947260) на користь Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, м. Житомир, вул. 1-го травня, 38, код ЄДРФЮОФОП 00375504) 23000,06 грн. - заборгованість, 2075,32грн. - пеня, 375,54 грн. - 3% річних, 1955,01грн. - індекс інфляції, 3500грн.- 7% штраф, 1 827 грн. - судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 20 лютого 2015 р.
Суддя С.В. Літвінов