"18" лютого 2015 р.Справа № 916/4949/14
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання" Облпаливо";
До відповідача: Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК"
про визнання поруки припиненою
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: Воронков В.О. за довіреністю №93 від 31.10.2014р.
Від відповідача: Мужнюк В.М. за довіреністю №443 від 01.12.2014р.
Суть спору: Приватне акціонерного товариства "Виробниче об'єднання" Облпаливо" (далі - ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" (далі - ПАТ "МАРФІН БАНК" про визнання припиненою поруки ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" перед ПАТ "МАРФІН БАНК", передбачену договором поруки №04954-СО від 11.06.2009 року.
26.12.2014р. представник відповідача звернувся до суду із заявою про об'єднання в одне провадження справу №916/4949/14 за позовом ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" до ПАТ "МАРФІН БАНК" про визнання поруки припиненою зі справою №916/2602/14 за позовом ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" до ПАТ "МАРФІН БАНК" про визнання недійсним договору поруки.
Суд відмовляє в задоволенні заяви про об'єднання в одне провадження справу №916/4949/14 зі справою №916/2602/14 з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 58 ГПК України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Справа №916/4949/14 за позовом ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" до ПАТ "МАРФІН БАНК" про визнання поруки припиненою знаходиться у провадженні судді Літвінова С.В., а справа №916/2602/14 за позовом ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" до ПАТ "МАРФІН БАНК" про визнання недійсним договору поруки знаходиться у провадженні судді Шаратова Ю.А.
Отже, так як вищевказані справи знаходяться в провадженні різних суддів господарського суду Одеської області заява представника ПАТ "МАРФІН БАНК" не підлягає задоволенню.
Відповідач надав до суду відзив на позов відповідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
По справі були оголошені перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 18.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін встановлено наступне:
11 червня 2009 року Відкрите акціонерне товариство "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" (правонаступником якого є відповідач по справі) та Акціонерне товариство закритого типу "Виробниче об'єднання "ОБЛПАЛИВО" (правонаступником якого є позивач по справі) уклали договір поруки №04954-СО, згідно умов якого ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" надало поруку перед ПАТ "МАРФІН БАНК" за виконання боржником (ОСОБА_4) зобов'язань за кредитним договором від 08.08.2006 року №00368/FО та всіх додаткових угод до нього.
В липні 2012 року ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" отримало від ПАТ "МАРФІН БАНК" листа, з якого убачається, що станом на 27 червня 2012 року боржником було пропущено черговий термін сплати кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість і Банк вимагає від боржника її погашення на протязі 30 днів від дня отримання даного повідомлення.
07 серпня 2014 року Біляївським районним судом Одеської області було відкрито провадження по справі за позовом ПАТ "МАРФІН БАНК" про стягнення з ОСОБА_4, ТОВ "ГОДВУД" та ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" солідарно суми заборгованості за кредитним договором №00368/FО від 08 серпня 2006 року.
Позивач, з посиланням на ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України, вважає, що його порука перед відповідачем передбачена умовами договору поруки №04954-СО від 11.06.2009 року є припиненою, оскільки порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідач, вважає що заявлений позов не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, жодних підстав передбачених ст. 559 Цивільного кодексу України в позові не наведено, по-друге, термін погашення кредиту сплив 07 серпня 2014 року, тому ПАТ "МАРФІН БАНК" своєчасно звернувся до суду з вимогами, в тому числі й до ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО", по-третє, в листі, на який посилається позивач, банк не вимагав повернення кредиту в повному обсязі, по-четверте, навіть напарвлення банком позивачу листа від 24.06.2014 року не змінює строку строку виконання зобов'язання за основим договором.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Разом з тим, згідно ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом норм ст.ст. 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Уживаний законодавцем у ст. 559 ЦК України термін "порука" використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 1, 4-2, 13, 22 ГПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
При цьому, слід враховувати, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2012 року (справа N 6-20цс11).
Таким чином, у разі доведеності позивачем того факту, що відповідач не звернувся з відповідними вимогами до нього на протязі шестимісячного терміну з моменту виникнення у боржника зобов'язання щодо сплати боргу за основним договором, таке право підлягає судовому захисту. З цією метою судом досліджені наявні у справі письмові докази: положення кредитного договору №00368/FO від 08.08.2006 року з усіма додатками, договору поруки №04954-СО від 11.06.2009р. з усіма додатками, а також листа №2594/01, направленого 27 червня 2012 року ПАТ "МАРФІН БАНК" на адресу громадянина ОСОБА_5, ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" та ТОВ "ГОДВУД".
Так, відповідно до умов п.3 Додаткової угоди №4 від 22.09.2011 року до Кредитного договору №00368/FО від 08.08.2006 року термін погашення основого зобов' язання ОСОБА_5 перед ПАТ "МАРФІН БАНК" було встановлено сторонами - 07 серпня 2014 року. Однак, при цьому Кредитний договір №00368/FО від 08.08.2006 року мав застереження (абз.17 п. 2.3.3. Кредитного договору), відповідно до якого у випадку затримання сплати частини Кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, позичальник повинен повернути Банку суму Кредиту в повному обсязі, комісію, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від Банку. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов даного Договору, вимога Банку втрачає чинність. Додатковою угодою №2 від 05.06.2009 року, Сторони вносили зміни до п.2.3.3. Кредитного договору, але вищенаведене положення залишилось без змін.
Таким чином, при підписанні Кредитного договору №00368/FО від 08.08.2006 року Сторони погодили можливість зміну терміну виконання своїх зобов'язань боржником в повному обсязі у разі: по-перше, настання події несплати боржником частини Кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; по-друге, отримання повідомлення боржником про таку несплату. При цьому, боржник на протязі 30 днів від дня отримання такої вимоги може поновити передбачені договором терміни повного розрахунку у разі усунення порушення вімог Кредитного договору зі свого боку.
Суд дослідив в судовому засіданні оригінал листа ПАТ "МАРФІН БАНК" №2594/01 від 27.06.2012 року, направленого на адресу боржника та його поручителів и доходить до висновку, що факт відправлення цього листа банком та отримання його боржником змінив термін виконання усіх своїх зобов'язань боржником за договором, оскільки сторони договору передбачили такий випадок в абз.17 п. 2.3.3. Кредитного договору.
Доказів усунення порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, про які йшлося в листі №2594/01 від 27.06.2012 року, що мало б наслідком поновлення термінів виконання основого зобовязання боржником, відповідач по справі не навів.
Таким чином, належними та допустимими у справі доказами встановлено, що строк виконання основного зобов'язання боржником за кредитним договором настав у липні-серпні 2012 року, а банк звернувся до поручителя лише в липні-серпні 2014 року, після того, як порука була припинена в силу приписів ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.
Доводи відповідача судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами. Так, позивач у тексті позову декілька разів послався на норму, яку просить застосувати до спірних відносин (ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України), навів відповідну судову практику з цього приводу, а відповідач бездоказово у відзиві вказує, що підстав передбачених ст. 559 Цивільного кодексу України в позовній заяві не наведено. Посилання відповідача на термін погашення кредиту 07 серпня 2014 року, як передумову відмови позивачу в позові, спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати припиненою поруку Приватного акціонерного товариства «ВО «Облпаливо» перед Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК», передбачену договором поруки №04954-СО від 11.06.2009 року.
3. Стягнути з Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК» (68003, м. Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 29 код ЄДРПОУ 21650966) на користь Приватного акціонерного товариства «ВО «Облпаливо» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 20 лютого 2015 р.
Суддя С.В. Літвінов