16.02.2015 р. Справа № 914/4228/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець,
про:стягнення 110 526,17 грн.
Суддя М.Синчук
при секретарі О. Гринчишин
За участю представників:
позивача: Абакумова С.В. - довіреність б/н від 02.01.2015р.
відповідача: Войтович О.В. - довіреність від 14.07.2014 р.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення заборгованості в сумі 125 526,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору на водопостачання та водовідведення №42 від 06.01.2013 р. своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 98 003,02 грн. Крім того, відповідачу нараховано пеню в розмірі 21 624,41грн., інфляційні втрати - 5 092,20 грн., 3% річних - 806,54 грн.
Ухвалою суду від 01.12.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 10.12.2014р.
В судове засідання 10.12.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 01.12.2014р. виконав. В судовому засіданні подав заяву, в порядку ст. 24 ГПК України, про заміну первісного відповідача - ТОВ «Трускавецьінвест» санаторій «Женева» на належного відповідача - ТОВ «Трускавецьінвест».
В судове засідання 10.12.2014 р. представник відповідача не з'явився.
Ухвалою суду від 10.12.2014 р. замінено первісного відповідача належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест». Розгляд справи почато заново. Справу призначено до розгляду на 22.12.2014 р.
В судових засіданнях 22.12.2014 р., 12.01.2015 р., 26.01.2015 р., 02.02.2015 р. оголошувались перерви для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду в повному обсязі.
В судове засідання 02.02.2015 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання 02.02.2015 р. представник відповідача з'явився, подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень № 1269 від 24.11.2014р. та № 1285 від 25.11.2014р.
В судовому засіданні 02.02.2015 р. оголошено перерву до 09.02.2015 р.
В судовому засіданні 09.02.2015 р. представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог на суму 15000 грн., яка була сплачена відповідачем згідно платіжних доручень № 1269 від 24.11.2014р. та № 1285 від 25.11.2014р. В решті позовні вимоги залишино без змін.
В судовому засіданні 09.02.2015 р. оголошено перерву до 16.02.2015 р.
В судове засідання 16.02.2015 р. представник позивача з'явився, надав письмові пояснення щодо розрахунків відповідача, зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання 16.02.2015 р. представник відповідача з'явився, щодо позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
06.01.2013 р. між сторонами у справі укладено Договір №42 на водопостачання та водовідведення (надалі - Договір). За умовами цього Договору водоканал (позивач у справі) зобов'язався надати абоненту (відповідач у справі) послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов'язався прийняти надані послуги і своєчасно їх оплатити за встановленими згідно з чинним законодавством тарифами та порядку, передбаченими цим Договором.
Відповідно до п. 2.3. Договору розрахунковим періодом вважається місяць з 20 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця.
Згідно з п. 3.1. Договору оплата послуг з водопостачання та водовідведення проводиться шляхом планового перерахування коштів на рахунок водоканалу в такі терміни:
До 5 числа 50% від об'єму водоспоживання за попередній місяць;
До 28 числа 100% від фактичного водоспоживання за місяць на основі виставлених водоканалом рахунків.
Згідно з п.п. 3.2., 3.4. Договору остаточний розрахунок з водоканалом проводиться на підставі показів водо лічильників, а при їх відсутності - згідно п. 5.24 Правил. В розрахунку враховується оплата абонентом за поточний місяць і включається оплата понад договірного використання питної води абонентом та його споживачами, пеня за попередній місяць та інші непланові нарахування. У разі недостатності суми проведеного платежу за надані послуги, в першу чергу здійснюється погашення пені, у другу - основної суми боргу.
Позивач зобов'язання за Договором виконав, що підтверджується рахунками на водопостачання та підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття наданих послуг, а саме:
Рахунок №42/1 за жовтень 2014 р. на суму 67 860,72 грн. (а.с.13);
Рахунок №42/1 за вересень 2014 р. на суму 92 384,57 грн. (а.с.15);
Рахунок №42/1 за серпень 2014 р. на суму 117 557,73 грн. (а.с.17);
Рахунок №42/7 за липень 2014 р. на суму 107 841,88 грн. (а.с.19);
Рахунок №42/4 за червень 2014 р. на суму 93 376,68 грн. (а.с.21);
Рахунок №42/1 за травень 2014 р. на суму 80 382,94 грн. (а.с.23);
Рахунок №42/1 за квітень 2014 р. на суму 66 316,78 грн. (а.с.25);
Рахунок №42/1 за березень 2014 р. на суму 94 474,04 грн. (а.с.27),
та Актами здачі-прийняття послуг від 24.10.2014 р., від 26.09.2014 р., від 26.08.2014 р., від 22.07.2014 р., від 23.06.2014 р., від 22.05.2014 р., від 23.04.2014 р., 24.03.2014 р. (а.с.29-36)
Проте, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих за Договором послуг в повному обсязі. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 83 003,02 грн. за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення. (з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог від 12.02.2015 р.).
Відповідно до п. 4.1. Договору, за несвоєчасні розрахунки за спожиті послуги абоненту нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу (Закон України №686-XIV).
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами укладеного між сторонами Договору водоканал (позивач у справі) зобов'язався надати абоненту (відповідач у справі) послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов'язався прийняти надані послуги і своєчасно їх оплатити за встановленими згідно з чинним законодавством тарифами та порядку, передбаченими цим Договором.
На виконання умов вищевказаного Договору позивачем за період з березня по жовтень 2014 р. було надано послуги на загальну суму 805 396,33 грн. (з врахуванням боргу відповідача станом на 01.03.2014 р. - 85 200,98 грн.), що підтверджується наданими позивачем копіями виставлених рахунків.
Заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем комунальних послуг за вказаним Договором в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання комунальних послуг, доказів опротестування щодо виставлених позивачем рахунків до суду не надходило.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню комунальних послуг (водопостачання, водовідведення), обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень, що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг.
Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 3. Договору абонент зобов'язується вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг з водопостачання та водовідведення згідно тарифів, затверджених у встановленому порядку.
Згідно з п. 3.1. Договору оплата послуг з водопостачання та водовідведення проводиться шляхом планового перерахування коштів на рахунок водоканалу в такі терміни:
до 5 числа 50% від об'єму водоспоживання за попередній місяць;
до 28 числа 100% від фактичного водоспоживання за місяць на основі виставлених водоканалом рахунків.
Згідно наданих позивачем розрахунків відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг в сумі 722 393,31 грн. Таким чином, у відповідача станом на день подання позову утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на суму 83 003,02 грн. (805 396,33 грн. - 722 393,31 грн.)
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним, розірвання Договору №42 на водопостачання та водовідведення від 06.01.2013 р. або наявності заяв про припинення зазначеного Договору суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в обсязі, заявленому позивачем, відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 83 003,02 грн. заборгованості за спожиті послуги підлягають задоволенню.
Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписами ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно п.1 ч.2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 4.1. Договору, за несвоєчасні розрахунки за спожиті послуги абоненту нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу (Закон України №686-XIV).
За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20 травня 1999 року № 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.
Зазначений Закон був чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи.
Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нормою частини 1 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку. Той факт, що сторони у Договорі зафіксували неустойку саме в тому розмірі, який встановлено Законом, не перетворює цю неустойку на договірну, що набуває обов'язковості за відсутності домовленості сторін про інше.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року у справі № 18/957/12.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за спожиті комунальні послуги у термін, визначений умовами Договору, з урахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також приписів Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 21 624,41 грн., а також 3 % річних в сумі 806,54 грн. та інфляційні нарахування в сумі 5 092,20 грн., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.
Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 21 624,41 грн., 3% річних - 806,54 грн. та інфляційних втрат - 5 092,20 грн., є обґрунтованими нарахові у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст.ст. 11, 202, 254, 258, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (адреса: 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, б. 61; ідентифікаційний код 30439207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (адреса: 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Івана Франка, б. 59; ідентифікаційний код 33086713) 83 003,02 грн. - заборгованості, 806,54 грн. - 3% річних, 21 624,41 грн. - пені, 5 092,20 грн. - інфляційних втрат, 2 210,52 грн. судового збору.
3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.02.2015 р.
Суддя Синчук М.М.