01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26
"17" лютого 2015 р. Справа № 911/5460/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ
до відповідача публічного акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод», м. Сквира
про стягнення 3161,38 грн.
Суддя О.В. Конюх
представники сторін:
від позивача: Омельченко О.М., уповноважений, довір. від 02.01.2015р. №11;
від відповідача: не з'явився;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 17.12.2014р. №491/юр/14 до відповідача - публічного акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод», м. Сквира Київської області, в якому просив стягнути з відповідача 3161,38 грн. заборгованості за договором поставки від 11.11.2013р. № 264-ТП, з яких: 679,00 грн. пені, 853,34 грн. інфляційних втрат, 122,04 грн. процентів річних, та 1507,00 грн. збільшення ціни товару пропорційно курсу Євро, та покласти на відповідача судовий збір.
Позов обґрунтований тим, що позивачем поставлено відповідачу товар за накладними від 25.03.2014р. № Ч-00794 та від 09.04.2014р. № Ч-00932, який згідно умов договору поставки від 11.11.2013р. № 264-ТП мав бути оплачений протягом 21 календарного дня з моменту поставки. Крім того, умовами договору було передбачено, що у випадку затримки оплати відповідачем товар має бути оплачений з врахуванням збільшення офіційного курсу Євро. Оскільки товар за вказаними накладними був оплачений лише 16.12.2014р., тобто із значним запізненням, позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України проценти річних, інфляційні втрати, та згідно договору пеню та збільшення ціни пропорційно курсу Євро на день оплати.
Ухвалою від 22.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/5460/14 та призначено справу до розгляду на 20.01.2015р.
Ухвалою від 20.01.2015р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2015р.
Відповідач в судові засідання 20.01.2015р. та 17.02.2015р. не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав. Як свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі від 22.12.2014р. отримав 26.12.2014р., а копію ухвали від 20.01.2015р. отримав 27.01.2015р., відповідно про день, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином завчасно.
Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Український папір») до відповідача - публічного акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод», м. Сквира Київської області (далі по тексту - ПАТ «Чернігівський молзавод»), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 11.11.2013р. між ТОВ «Український папір» (постачальник) та ПАТ «Чернігівський молзавод» (покупець) Договір поставки № 264-ТП (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та провести його оплату. Згідно умов Договору:
- постачання товару здійснюється на умовах DDR склад покупця. Перехід права власності на товар та перехід ризиків відбувається в момент поставки. Поставкою вважається передача товару уповноваженому представнику покупця та оформлення видаткової накладної (пункти 3.3, 3.5 Договору);
- розрахунки проводяться шляхом оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки (пункт 4.2 Договору);
- у разі затримки покупцем оплати постачальник має право провести перерахування ціни несплаченого товару з урахуванням збільшення офіційного курсу Євро, встановленого НБУ на дату перерахування (пункт 4.4 Договору);
- за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день прострочення (пункт 6.2 Договору);
- договір діє з моменту підписання до 31.12.2014р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань (пункт 9.1 Договору).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем була здійснена поставка товару відповідачу, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних, оригінали яких були надані позивачем в судовому засіданні, а саме:
від 25.03.2014р. № Ч-00794 на суму 5400,00 грн.;
від 09.04.2014р. № Ч-00932 на суму 730,00 грн.
Товар був відповідачем отриманий, що в тому числі підтверджується підписаними обома сторонами в порядку пункту 4.5 Договору Актами звірки взаємних розрахунків, копії яких залучені до матеріалів справи.
Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки. За таких обставин, товар, поставлений за накладною від 25.03.2014р. №Ч-00794 на суму 5400,00 грн. мав бути оплачений відповідачем до 15.04.2014р. включно; товар, поставлений за накладною від 09.04.2014р. №Ч-00932 на суму 730,00 грн. мав бути оплачений до 30.04.2014р. включно.
Як вбачається з доданої до матеріалів справи виписки по банківському рахунку позивача, відповідач товар, отриманий за вказаними накладними, оплатив із запізненням, лише 16.12.2014р. за платіжним дорученням № 8119 на суму 6130,00 грн., призначення платежу «за папір згідно рах № Ч-01483 від 25.03.2014р. та № Ч-01749 від 09.04.2014р.»
Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випаду зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011р. у справі №16/23пд/2011.
Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили, що у разі затримки покупцем оплати постачальник має право провести перерахування ціни несплаченого товару з урахуванням збільшення офіційного курсу Євро, встановленого НБУ на дату перерахування.
Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми, що перевищують вартість договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.
Офіційний курс Євро на дати поставок та на дату оплати становив: 25.03.2014р. - 1429,2178 грн. за 100 євро; 09.04.2014р. - 1636,1330 грн. за 100 євро; 16.12.2014р. - 1960,0654 грн. за 100 євро.
За таких обставин, враховуючи передбачене Договором право позивача вимагати перерахування ціни товару пропорційно збільшення офіційного курсу євро у випадку прострочення платежу, враховуючи встановлений судом факт прострочення оплати товару за накладними від 25.03.2014р. та від 09.04.2014р., курсова різниця (індексація ціни товару), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає за накладною від 25.03.2014р. № Ч-00794 - 2005,70 грн., за накладною від 09.04.2014р. № Ч-00932 - 144,53 грн., тобто всього курсова різниця складає 2150,23 грн.
Позивач заявив до стягнення 1507,00 грн. курсової різниці, суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, за таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача курсової різниці (індексації ціни товару) підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 1507, 00 грн.
Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 679,00 грн., та згідно ст. 625 ЦК України 122,04 грн. 3% річних та 853,34 грн. інфляційних втрат. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (по кожній накладній окремо) та припинитися або в день виконання грошового зобов'язання або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.
За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:
ПідставаКінцевий строк оплати Фактично сплачено, дата, грн.Основний боргПеріод простроченняПеня, грн.
Накладна від 25.03.2014р. № Ч-00794 15.04.1416.12.145400,0016.04.14 - 16.10.14598,88
судом встановлено, що належна до стягнення з відповідача по накладній від 25.03.2014р. № Ч-00794 пеня складає 598,88 грн.;
ПідставаКінцевий строк оплати Фактично сплачено, дата, грн.Основний борг, грн. Період простроченняПеня, грн.
Накладна від 09.04.2014р. № ч-00932 30.04.1416.12.14730,0001.05.14 - 01.11.1483,26
судом встановлено, що належна до стягнення з відповідача по накладній від 09.04.2014р. № Ч-00932 пеня складає 83,26 грн., а всього по двом накладним 682,14 грн.
Позивач заявив до стягнення 679,00 грн. пені, суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, за таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 679,00 грн.
Крім того, положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).
Оскільки 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення інфляційних та річних починається з наступного дня після кінцевої дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:
підставаКінцевий строк оплати Фактично сплачено, дата, грн.Основний боргПеріод простроченняРічні, грн. Інфляційні втрати, грн.
Накладна від 25.03.2014р. № Ч-00794 15.04.1416.12.145400,0016.04.14 - 15.12.14108,30954,72
судом встановлено, що по накладній від 25.03.2014р. № Ч-00794 належні до стягнення з відповідача проценти річних становлять 108,30 грн., інфляційні втрати становлять 954,72 грн.;
підставаКінцевий строк оплати Фактично сплачено, дата, грн.Основний борг, грн. Період простроченняРічні, грн. Інфляційні втрати, грн.
Накладна від 09.04.2014р. № ч-00932 30.04.1416.12.14730,0001.05.14 - 15.12.1413,74101,62
судом встановлено, що по накладній від 09.04.2014р. № Ч-00932 належні до стягнення з відповідача проценти річних становлять 13,74 грн., інфляційні втрати становлять 101,62 грн., а всього по двом накладним проценти річних складають 122,04 грн., інфляційні втрати складають 1056,34 грн.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 853,34 грн., суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 853,34 грн.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» повністю, приймає рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод» заборгованості в сумі 3161,38 грн., яка складається з 1507,00 курсової різниці, 679,00 грн. пені, 122,04 грн. процентів річних та 853,34 грн. інфляційних втрат. У відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, 179, частиною 1 ст. 509, ст. 526, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, частинами 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Рози Люксембург, буд. 14, ідентифікаційний код 00447971)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, Оболонський район, вул. Куренівська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 25394112)
1507,00 грн. (одну тисячу п'ятсот сім гривень нуль копійок) курсової різниці,
679,00 грн. (шістсот сімдесят дев'ять гривень нуль копійок) пені,
122,04 грн. (сто двадцять дві гривні чотири копійки) процентів річних;
853,34 грн. (вісімсот п'ятдесят три гривні тридцять чотири копійки) інфляційних втрат;
1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя О.В. Конюх
Повний текст рішення підписано 23.02.2015р.