ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.02.2015Справа №910/2069/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твоя преса"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон -Груп»"
про стягнення заборгованості у сумі 16200,00 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники сторін:
Від позивача Шахрай М.О.(дов. 8 від 01.12.2014)
Від відповідача не прибув
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг № 64/1-М від 20.02.2013 в розмірі 16200,00 грн.
Звертаючись до господарського суду з позовом позивач послався на те, що він свої зобов'язання за договором виконав належним чином та надав відповідні послуги, а відповідач отримав ці послуги на загальну суму 16200, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття робіт(послуг).
Відповідач, в свою чергу, отримані послуги не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16200, 00грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/2069/15-г та призначено до розгляду на 19.02.2015.
Представник позивача в судове засідання 19.02.2015 з'явився, надав суду витребувані додаткові документи , позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
В судове засідання 19.02.2015 представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 06.02.2015, а також повідомленням про вручення поштового відправлення № 03680 0768418 2, яке отримане уповноваженим представником відповідача 16.02.2015.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та позивач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.02.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Твоя Преса" (далі - позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп" (далі відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 64/1-М (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.4 договору позивач(виконавець) зобов'язується в надавати відповідачу(замовнику послуги - здійснення викладки(розміщення) товару замовника на торгівельному обладнанні виконавця, який зобов'язується прийняти дані послуги та їх оплатити його на умовах, передбачених договором.
Згідно пп. 3.1 даного договору вид послуг, що надаються замовнику, місце та строк їх надання, вартість, порядок оплати та інші необхідні умови узгоджуються сторонами у додатках. які є невід»ємною частиною договору.
Дата надання послуг товару вважається дата оформлення відповідного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) ( пункт 2.1.3 договору).
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав взяті на себе зобов»язання відповідно до умов, передбачених договором, та надав відповідачу послуги в червні -грудні 2013 року та січні 2014 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними сторонами та скріпленими печатками господарюючих суб»єктів актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за номерами ОУ-0000972 на суму 2100,00 грн, ОУ-0001146 на суму 2100,00 грн., ОУ-0001322 на суму 2100,00 грн., ОУ-0001551 на суму 2100,00 грн., ОУ-0001552 на суму 300,00 грн., ОУ-0001793 на суму 2100,00, ОУ-0001971 на суму 1800,00 грн., ОУ-0002144 на суму 1800,00 грн., ОУ-0000106 на суму 1800,00 грн.
Вищевказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) приймаються судом у якості належних доказів надання позивачем відповідачу відповідних послуг і прийняття його останнім.
Відповідно до п. 3.2 договору замовник сплачує вартість послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в розмірі та у порядку, узгодженому сторонами у додатках.
Згідно з пунктами 1.4 та 1.5 додатків до договору №1/ПТ від 20.02.2013, №2/ПТ від 27.06.2013, №3/ПТ від 30.09.2013 , №2/ТП-Д від 27.06.2013 та №4/ПТ від 31.12.2013 оплата отриманих послуг здійснюється відповідачем в строк до 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому надаються послуги, на по точний рахунок виконавця.
Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та домовленостей між сторонами, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16200,00 грн., яка на момент розгляду справи залишилась непогашеною.
При цьому, відповідач факт отримання послуг не заперечує. Судом встановлено, що надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 8, та вважає, що наявні у справі акти є підтвердженням того, що послуги позивачем були надані відповідачу.
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Суд встановив, що надані суду копії актів здачі-приймання робіт( надання послуг)послуг, мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують послуги, перелік по слуг, їх вартість, посилання на договір поставки № 64/1-М від 20.02.2013 та додатки до нього, а також інші необхідні реквізити та прийшов до висновку, що вони відповідають вимогам зазначеного закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили замовника від обов'язку оплатити отримані послуги у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.
За вимогами статті 901 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити виконавцеві послуги.
Судом досліджувалось та в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), також зазначене Положення визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а спірні правовідносини у даній справі пов'язані не із здійсненням бухгалтерського обліку чи складанням фінансової звітності, а з виконанням договірних зобов'язань.
Господарським судом першої інстанції досліджено питання щодо повноважень представників відповідача на отримання від позивача зазначених вище послуг.
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Судом на підставі: договору, додатків до нього, актів здачі-прийняття робіт( надання послуг), документів податкової звітності достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за надані позивачем послуги становить 16200,00 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 903 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.
Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг, яка утворилась у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати цих послуг.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16200,00 грн.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 16200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбачених договором пені, інфляційних та 3 % річних, одна позивач цього не вимагає.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Твоя преса" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Фаетон-Груп» (03680, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, буд. 5-Б, кімната 8, код ЄДРПОУ 36149299) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Твоя преса" (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 12, код ЄДРПОУ 33832835) основний борг в сумі 16 200 ( шістнадцять тисяч двісті ) грн. 00 коп. ,судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Л.Д. Головатюк
Дата підписання повного тексту рішення - 23.02.2015