ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.02.2015Справа №910/1296/15-г
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування"
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
простягнення заборгованості в порядку регресу 7985,00 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача не з'явились;
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 18.02.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Арсенал страхування» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7985,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 05/13-Тз/П від 20.02.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Nissan», державний номер ВІ 9090 АІ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ», державний номер ВІ 9939 АМ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ВАТ НАСК «Оранта», позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 7985,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2015 порушено провадження у справі № 910/1296/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.02.2015.
06.02.2015 на адресу господарського суду надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний номер ВІ9939 АМ.
У судове засідання, призначене на 18.02.2015, представники сторін не з'явились. Позивач через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та документи на виконання вимог ухвали суду від 27.01.15.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103032401213.
Зважаючи на те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за їх відсутності, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 лютого 2013 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 05/13-Тз/П ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Nissan», державний номер ВІ 9090 АІ, страхувальник - Теличко Олексій Петрович, вигодонабувач за договором - ПАТ «Укрсиббанк», строк дії страхового полісу з 25.02.2013 по 24.02.2014.
З Довідки № 9180935 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 04.04.2013р. на вул. Красіна в м. Полтаві мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів: «ВАЗ», державний номер ВІ 9939 АМ, що належить Адам Олені Володимирівні, під керуванням Адам Валерія Андрійовича та автомобіля «Nissan», державний номер ВІ 9090 АІ, що належить Теличко Олексію Петровичу, під керуванням Теличко Алли Вікторівни.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Адам В.А. вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.05.2013р. справа № 545/1716/13-п.
04.04.13 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Nissan», державний номер ВІ 9090 АІ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури № АМ-С-000274 від 04.04.13 склала 9277,00 грн.
За страховим випадком - ДТП що сталась 04.04.2013р. за участю застрахованого автомобіля «Nissan», державний номер ВІ 9090 А, згідно складеного страхового акту № 05/13-Тз/П-1 від 22.04.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 8495,00 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 7802 від 23.04.13.
Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія Адам В.А, який керувала автомобілем «ВАЗ», державний номер ВІ 9939 АМ, підтверджується постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.05.2013р. у справі № 545/1716/13-п.
Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Адам А.В як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 03.09.12 по 02.09.13 року (Поліс АВ/8415108), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ», державний номер ВІ 9939 АМ, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Nissan», державний номер ВІ 9090 АІ, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 05/13-Тз/П від 20.02.2013р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Nissan», державний номер ВІ 9090 АІ
В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/8415108) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 510,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи - 7 985,00 грн. (8 495,00 грн. - 510,00 грн.), що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 395-13 від 02.07.13 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка була отримана відповідачем 08.07.13. Доказів виплати страхового відшкодування позивачу відповідачем не надано.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 985,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081 м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування в сумі 7 985 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3 Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.02.2015 р.
Суддя Л.Г. Пукшин