ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17 лютого 2015 р. Справа № 909/1335/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., при секретарі судового засідання Максимів Н. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Дослідний інститут Екологічної Експертизи та Аудиту" (вул. Грушевського, 27 А, с. Ковалівка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200)
до відповідача - 1: Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" (вул. Грабовського, 11, м. Львів, Львівської області, 79000)
до відповідача - 2: Колективного підприємства "Октан" (вул. Грушевського, 68, смт. Заболотів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78315)
про визнання договору іпотеки від 26.10.2007 недійсним.
За участю представників сторін:
Від позивача: представник в судове засідання не з'явився.
Від відповідача - 1: Винник І.І. - юрисконсульт відділу судового врегулювання Управління врегулювання заборгованості, (паспорт серії СС № 926864 виданий 22 березня 2000 року Івано-Франківським МВ УМВС України, довіреність № 2764 від 19.12.2013).
Від відповідача - 2: представники в судове засідання не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-Дослідний інститут Екологічної Експертизи та Аудиту" (надалі позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - 1: Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" та відповідача - 2: Колективного підприємства "Октан" про визнання договору іпотеки від 26.10.2007 недійсним. Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 26.10.2007, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" та Колективним підприємством "Октан", посвідчений приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Білоконем С. П. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в якості підстави свого позову зазначив ту обставину, що на момент укладення цього договору нерухоме майно, що передавалось Колективним підприємством "Октан" в іпотеку не було зареєстроване у встановленому законом порядку як нерухоме майно.
Крім того, у своїй позовній заяві позивач просив суд, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" оригінал іпотечного договору від 26.10.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" та Колективним підприємством "Октан" і посвідченого приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Білоконь С.П. за № 2454 з усіма додатковими угодами та додатками; витребувати від Приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу Білоконя С.П. належним чином засвідчені правовстановлюючі документи на майно, що є предметом іпотеки, згідно іпотечного договору від 26.10.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" і Колективним підприємством "Октан" та посвідченого приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Білоконь С.П. за № 2454 та були підставою для нотаріального посвідчення даного договору.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2014. Клопотання позивача про витребування доказів суд залишив без розгляду, так як позивач не вказав обставин, що б перешкоджали йому самостійно надати такі, а також не надав підтверджень неможливості самостійно їх отримати у зазначених осіб.
16.12.2015 представник відповідача - 1 подав суду відзив на позовну заяву (Вх. № 20134/14 від 16.12.2014).
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 розгляд справи відкладався на 13.01.2015, у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представників позивача і відповідача - 2 та неподанням витребуваних судом доказів.
13.01.2015 розгляд справи суд відклав на 27.01.2015, однак в цей день розгляд справи не відбувся, у з'язку із перебуванням судді Михайлишина В. В. на лікарняному.
27.01.2015 представник відповідача - 1 через канцелярію суду подав додаткові пояснення щодо позову (Вх № 1049/15).
Із змісту відзиву (Вх. № 20134/14 від 16.12.2014) та додаткових пояснень (Вх № 1049/15 від 27.01.2015) вбачається, що Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити у повному обсязі.
27.01.2015 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу Білоконь С. П. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Крім того, в цей день позивач повторно подав клопотання про витребування доказів, а саме він просив, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу Білоконя С.П. та Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" оригінал або належним чином завірену копію іпотечного договору від 26.10.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" і Колективним підприємством "Октан" та посвідченого приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Білоконь С.П. за № 2454 з усіма додатковими угодами та додатками, а також належним чином завірені копії правовстановлюючих документів на майно (свідоцтва на право власності на нерухоме майно, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, договори купівлі - продажу, накладні, тощо), що є предметом іпотеки по іпотечному договору від 26.10.2007 і які були підставою для нотаріального посвідчення даного договору.
Ухвалою суду від 03.02.2015 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2015.
Вищезазначені клопотання позивача про залучення третьої особи та витребування доказів суд розглянув у судовому засіданні 17.02.2015.
Зокрема, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу Білоконя С. П. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, так як позивачем не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки нотаріуса Білоконя С. П.
Стосовно посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Дослідний інститут Екологічної Експертизи та Аудиту" на положення статті 27 Закону України "Про нотаріат" суд зазначає, що сторона не позбавлена права звернутись до суду із відповідним позовом, якщо, на його думку, внаслідок незаконних дій приватного нотаріуса позивачу була завдана шкода.
Щодо клопотання позивача про витребування доказів слід зазначити наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
Виходячи з даної норми, право витребування доказів виникає, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є. У даному випадку йдеться про докази, яких не може бути в особи, що просить про витребування доказів, і які знаходяться в інших осіб, зокрема в осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України визначено зміст клопотання про витребування доказів. Так, у клопотанні повинно бути зазначено:
- який доказ витребовується;
- обставини, що перешкоджають його наданню;
- підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
- обставини, які може підтвердити цей доказ.
Щодо пункту 2 частини 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого у клопотанні мають бути вказані обставини, що перешкоджають його наданню, то суд зазначає, що причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації. Особа що звернулася до суду з клопотання про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу.
Як видно із матеріалів справи, позивачем надано документальне підтвердження того, що його представник звертався до вказаних вище осіб із листами - проханнями про надання йому документів, проте не надає доказів, які б свідчили про відмову у наданні таких документів.
З огляду на зазначене, суд відмовив позивачу у клопотанні про витребування доказів
В судовому засіданні 17.02.2015 суд оголосив перерву з 12:45 год. до 15:00 год. цього ж дня. Представник позивача Наливайко С.Я. після перерви в судове засідання не з'явився, проте подав через канцелярію суду заяву (Вх. № 2414/15) про відвід судді господарського суду Івано-Франківської області Михайлишина В. В. у справі № 909/1335/14.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2015 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про відвід судді Михайлишина В.В.
Позивач та відповідач - 2 явку представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки своїх представників суду не повідомили, відзив на позов відповідач - 2 не подав. Враховуючи ту обставину, що позивача та відповідача - 2 було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останніх не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.
Разом із тим, у відповідності із статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас, подання позивачем повторних клопотань про витребування доказів, клопотання про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу Білоконь С. П. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів та заяви про відвід судді, суд розцінює, як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
За таких обставин, згідно із статтями 69, 75 Господарського процесуального кодексу України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників позивача та відповідача - 2 за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
У відповідності до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Згідно з ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
У відповідності до абзацу 9 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
26.10.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Електрон банк" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк"; іпотекодержатель) та Колективним підприємством "Октан" (іпотекодавець) на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 06-1/62 від 26.10.2007 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Білоконь С.П. за № 2454.
Відповідно до п. 2 іпотечного договору, з метою повного та своєчасного виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно:
а/. АЗС, цегляна, загальною площею 93, 7 кв. м., що знаходиться по вул. Центральна № 80 (вісімдесят) в селі Іванівці, Коломийського району, Івано-Франківської області, зазначена в плані літерою "А", "Б" - навіс, "В" - резервуар, "Г" - вбиральня, "І" - замощення та приналежностей, а саме:
- паливно - роздаточна колонка 4 - х постова для нафтопродуктів марки QUANTIUM № D0647308-2006 р. в. (виробник TOKHEIM UK ltd) - 1 шт.
- паливно - роздаточна колонка 4 - х постова для нафтопродуктів марки QUANTIUM № D0647309-2006 р. в. (виробник TOKHEIM UK ltd) - 1 шт.
- система турбопроводів та насосів для нафтопродуктів 170 м. - 1 шт.
- електроживлення кабельне - 1 шт.
- громовідводи - 2 шт.
- резервуари - 25 м. куб. - 4 шт.
- касовий апарат - 1 шт.
б/. АЗС, цегляна, загальною площею 34, 3 кв. м., що знаходиться по вул. Центральна № 3 (три) в селі Стопчатів, Косівського району, Івано-Франківської області та приналежностей, а саме:
- паливно - роздаточна колонка двохпостова для нафтопродуктів марки бехман № 136151 1993 р. в. - 1 шт.
- паливно - роздаточна колонка двохпостова для нафтопродуктів марки бехман № 136164 1993 р. в. - 1 шт.
- система турбопроводів та насосів для нафтопродуктів 130 м. - 1 шт.
- електроживлення кабельне - 1 шт.
- резервуари - 10 м. куб. - 4 шт.
- касовий апарат міні500 - 1 шт.
- навіс - 1 шт.
12.12.2011 господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/2439/2011-Б-23/88 про банкрутство Колективного підприємства "Октан".
Ухвалою від 19.09.2012 господарський суд Івано-Франківської області затвердив реєстр вимог кредиторів Колективного підприємства "Октан" та визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до боржника на суму 4 445 196, 71 гривень, як вимоги першої черги, так як вимоги банку забезпечені заставою майна боржника та підлягають погашенню з коштів отриманих від реалізації предмету застави (іпотеки). Цією ухвалою також визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Дослідний інститут Екологічної Експертизи та Аудиту" до боржника Колективного підприємства "Октан" в сумі 990 000, 00 гривень, як вимоги четвертої черги.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2013 у справі № 5010/2439/2011-Б-23/88 Колективне підприємство "Октан" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Анапріюка А. С.
27.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-Дослідний інститут Екологічної Експертизи та Аудиту" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" та Колективного підприємства "Октан" про визнання недійсним договору іпотеки від 26.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Білоконем С. П.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в якості підстави свого позову зазначив ту обставину, що на момент укладення цього договору нерухоме майно, що передавалось Колективним підприємством "Октан" в іпотеку не було зареєстроване у встановленому законом порядку як нерухоме майно. А саме, позивач зазначає наступне майно:
А) майно, за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Іванівці вул. Центральна, 80:
- паливно - роздаточна колонка 4 - х постова для нафтопродуктів марки QUANTIUM № D0647308-2006 р. в. (виробник TOKHEIM UK ltd) - 1 шт.
- паливно - роздаточна колонка 4 - х постова для нафтопродуктів марки QUANTIUM № D0647309-2006 р. в. (виробник TOKHEIM UK ltd) - 1 шт.
- система турбопроводів та насосів для нафтопродуктів 170 м. - 1 шт.
- електроживлення кабельне - 1 шт.
- громовідводи - 2 шт.
- резервуари - 25 м. куб. - 4 шт.
- касовий апарат - 1 шт.
Б) майно, за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Стопчатів, вул. Центральна, 3:
- паливно - роздаточна колонка двохпостова для нафтопродуктів марки бехман № 136151 1993 р. в. - 1 шт.
- паливно-роздаточна колонка двохпостова для нафтопродуктів марки бехман № 136164 1993 р. в. - 1 шт.
- система турбопроводів та насосів для нафтопродуктів 130 м. - 1 шт.
- електроживлення кабельне - 1 шт.
- резервуари - 10 м. куб. - 4 шт.
- касовий апарат міні500 - 1 шт.
- навіс - 1 шт.
Таким чином, предметом цього позову є вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки від 26.10.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" та Колективним підприємством "Октан".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Абзацом 7 статті 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Як визначено у ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на зазначене, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.
Як встановлено судом, колективне підприємство "Октан" з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передало в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, саме:
- АЗС, цегляна, загальною площею 93, 7 кв. м., що знаходиться по вул. Центральна № 80 (вісімдесят) в селі Іванівці, Коломийського району, Івано-Франківської області та приналежності;
- АЗС, цегляна, загальною площею 34, 3 кв. м., що знаходиться по вул. Центральна № 3 (три) в селі Стопчатів, Косівського району, Івано-Франківської області та приналежності;
Таким чином майно, про яке йде мова у позовній заяві є приналежностями АЗС, та не може бути самостійно зареєстроване як нерухоме майно, так як державній реєстрації підлягає право власності на головну річ.
Варто зазначити також, що реєстрація права власності, у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснюється на підставі заяви особи, що свідчить про необхідність волевиявлення особи, спрямованого на реєстрацію своєї власності у встановленому порядку. Будь-яких норм законодавства, які б зобов'язували в даному випадку відповідача - 2 зареєструвати своє право власності немає.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 205 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як вказано у ч. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними":
- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;
- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції);
- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 215, 216 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
За загальним правилом, власник самостійно розпоряджається своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Тобто, власник майна має право самостійно вирішити питання про передачу цього майна в іпотеку, отримання згоди від будь-якої особи на розпорядження своєю власністю в такий спосіб законом не вимагається.
Судом встановлено, що власник майна - Колективне підприємство "Октан" з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передало в іпотеку Публічному акціонерному товариству "ВіЕс Банк" належне йому на праві власності нерухоме майно.
Звертаючись із позовною заявою до суду із вимогою про визнання недійсним договору іпотеки від 26.10.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" та Колективним підприємством "Октан" позивач не зазначив, яке не визнане чи оспорюване право позивача було порушено. Посилання ж на ту обставину, що позивач є стороною у справі № 5010/2439/2011-Б-23/88 про банкрутство Колективного підприємства "Октан" не свідчить про те, що договірні цивільні правовідносини, що виникли між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" та Колективним підприємством "Октан" якимось чином порушують законні права та інтереси позивача.
У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується.
Крім того, як встановлено судом, вимог щодо визнання недійсності оспорюваного договору іпотеки сторонами цього договору не заявлялись.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у позові в повному обсязі, у зв'язку із безпідставністю позовних вимог.
Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України залишити за позивачем, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 4, 10, 15, 16, 181, 186, 202, 203, 204, 205, 215, 216, 316, 319 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 1, 5 Закону України "Про іпотеку", ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 12, 16, 22, 34, 38, 43, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Дослідний інститут Екологічної Експертизи та Аудиту" до відповідача - 1: Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", до відповідача - 2: Колективного підприємства "Октан" про визнання договору іпотеки від 26.10.2007 недійсним - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Представникам сторін роз'яснено, що у відповідності до ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, повне рішення буде складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
Повне рішення складено 23.02.15
Суддя Михайлишин В. В.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
____________________________ Осудар І. Б. 23.02.15