Справа: № 826/19640/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
19 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Некрасовій М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНРОК" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2014 року.
За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 5677/26-58-22-04-18/35965995 від 14.11.2014 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 144583 грн.
Не погодившись з висновками перевірки, 21 листопада 2014 року позивач подав до відповідача заперечення на вищезазначений акт, однак податковим органом висновки акту перевірки залишено без змін.
За наслідками перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0006852204 від 28.11.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 180 729 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що 21 липня 2014 року між ТОВ "Сканрок" (покупець) та ТОВ "Юелка Бест Компані" (постачальник) укладено договір поставки № ЮБК-01.08, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити металоконструкції несущого каркасу (зварні).
За умовами даного договору, найменування, ціна товару визначається у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість товару складає 867499,80 грн., в тому числі ПДВ - 144583,30 грн.
Товар відвантажується постачальником на склад покупця за адресою: місто Київ, вул. Аеродромна, 10.
Відповідно до специфікації № 1 від 21 липня 2014 року, сторонами узгоджено, що товар - металоконструкції несущого каркасу у кількості 50 одиниць на суму 867499,80 грн. відвантажується покупцем зі складу постачальника за адресою: місто Обухів, вул. Промислова, 2В протягом 10-ти днів з моменту підписання договору від 21 липня 2014 року № ЮБК-01.08.
Відповідно до видаткової накладної від 30 липня 2014 року № 290 покупцем відвантажено товар (металоконструкції несущого каркасу у кількості 50 одиниць) на суму 867499,80 грн.
Товарно-транспортна накладна від 31 липня 2014 року № 202/1 міститься в матеріалах справи, із зазначенням у накладній: місця завантаження, відвантаження, номеру автомобіля та прізвища водія та інформації про вантаж.
В свою чергу, ТОВ "Юелка Бест Компані" виписано на адресу позивача податкову накладну від 30 липня 2014 року № 257 на суму 867499,80 грн.
Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписка по особовому рахунку та рахунок № 26003000020567 від 13 серпня 2014 року.
Судом першої інстанції встановлено, що металоконструкції несущого каркасу у кількості 50 тон придбані позивачем з метою використання у власній господарський діяльності, а саме для облаштування складського приміщення за адресою: м. Київ, вул. Аеродромна, 10, яке належить на праві власності позивачу відповідно до свідоцтва про право власності від 23 червня 2009 року.
На підтвердження використання придбаних металоконструкцій несущого каркасу у кількості 50 одиниць, позивачем надано фотографії товару за договором постачання металоконструкцій.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .
Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги.
Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.
Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду першої інстанції належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів є безпідставними.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано, а отже підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.
Повний текст виготовлено: 23.02.2015 року.
.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Літвіна Н. М.
Ганечко О.М.