Справа: № 826/17311/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
17 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов"язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби про визнання протиправним рішення, зобов"язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов"язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, скасування п.61 протоколу Відповідача від 10.10.2014 року №3 щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій та зобов»язання прийняти рішення про визнання учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача та заперечення Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідності до Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» та Указу Президента України від 30.11.2005 року №1675/2005 наказом Міністра оборони України від 16.12.2005 року №805 Позивача направлено для проходження служби у складі миротворчого персоналу в Республіці Ірак з 20.12.2005 року по 01.04.2007 року.
В жовтні 2014 року Позивач звернувся з рапортом до начальника Військової служби правопорядку у Збройних силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, де проходив службу на посаді старшого офіцера групи миротворчого персоналу та офіцерів міжнародних штабних елементів 2 Центру миротворчого персоналу та офіцерів міжнародних штабних елементів про визнання його учасником бойових дій.
10.10.2014 року за результатами розгляду поданого Позивачем рапорту та відповідних документів, Відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом №3, про відмову у визнанні його учасником бойових дій.
Така відмова відповідачем вмотивована тим, що Позивач був направлений для проходження служби до складу миротворчого персоналу, а чинність постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на миротворчий контингент.
Згідно Указу Президента України від 30.11.2005 року №1675/2005 «Про направлення миротворчого персоналу України до Республіки Ірак» постановлено направити до Республіки Ірак український миротворчий персонал із військовослужбовців, працівників органів державної влади України загальною чисельністю до 50 осіб.
Наказом Міністра оборони України від 16.12.2005 року №805 Позивача направлено для проходження служби у складі миротворчого персоналу в Республіці Ірак.
Відповідно з витягу з наказу Міністерства оборони України від 20.12.2005 року №134 Позивач - підполковник юстиції, старший офіцер групи миротворчого персоналу 2 Центру миротворчого персоналу та офіцерів міжнародних штабних елементів (центрів) - 20.12.2005 року перетнув державний кордон.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з 20.12.2005 року на Позивача розповсюджуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Положеннями ст.11 Закону України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав» визначено, що особи військового і цивільного персоналу підрозділів Збройних Сил України, які безпосередньо брали участь у бойових діях або у ліквідації наслідків застосування зброї масового ураження на території інших держав, користуються пільгами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для учасників бойових дій.
Пунктом 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території затверджено постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказаним Переліком визначено, що бойові дії у Республіці Ірак велись в період з 05.06.2003 року по 31.12.2005 року.
Згідно пункту 7 Приміток даного Переліку, її дія поширюється на осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 року та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей.
Відповідно довідки Начальника відділення по особовому складу Багатонаціональної дивізії Центр Південь полковника Осциловського К. від 08.01.2007 року Позивач дійсно в період з 20.12.2005 року по 08.01.2007 року проходив службу в Республіці Ірак у складі миротворчого контингенту - Багатонаціональної дивізії «Центр Південь».
Таким чином, в період з 20.12.2005 року по 31.12.2005 року на Позивача поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки в цей час він проходив службу в Республіці Ірак у складі миротворчого контингенту.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 20 лютого 2015 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.