20 лютого 2015 року справа № 823/3894/14
м. Черкаси
15 год. 10 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Орленко В.І.,
при секретарі - Дудці Г.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_2 - за довіреністю,
представника відповідача реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Канюки А.М. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилової Оксани Миколаївни про визнання незаконною відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_4, в якому просить:
- визнати незаконною відмову державного реєстратора Крилової О.М. в реєстрації права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4;
- зобов'язати реєстраційну службу Черкаського міського управління юстиції Черкаської області зареєструвати право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, відповідно до резолютивної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2014 у справі №711/1529/14-ц;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_4 ,витрати понесені ним на юридичну допомогу в сумі 1000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що 10.11.2014 уповноваженою особою ОСОБА_4 подано до реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області заяву про державну реєстрацію права власності на 1/4 квартириАДРЕСА_1.
11 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Криловою Оксаною Миколаївною прийнято рішення №17106388 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Позивач вважає зазначену відмову незаконною у зв'язку з тим, що всі необхідні документи, передбачені законом, було надано відповідачеві, а відповідно до законодавства, що встановлює порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень забороняється тлумачення Державним реєстратором відомостей про заявлені права, а отже, державна реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися виключно у відповідності до резолютивної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2014 у справі №711/1529/14-ц.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2014 у справі №711/1529/14-ц, припинено право власності ОСОБА_6 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1, припинивши на квартиру право спільної сумісної власності.
Представник відповідача 1 реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області заперечує проти заявленого адміністративного позову, мотивуючи це тим, що 11 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Криловою Оксаною Миколаївною прийнято рішення №17106388 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема, у рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2014 вказано, що 1/4 частина спірної квартири (на яку визнається право власності за ОСОБА_4) належить на праві власності ОСОБА_6, однак згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно №29291085 право власності на вищевказану частину квартири зареєстровано за померлою ОСОБА_7; враховуючи вищевикладене, право власності на 1/4 частину квартири за ОСОБА_6 не було зареєстровано, а тому не може бути припинено та визнано за ОСОБА_4
Відповідач 2 державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилова Оксана Миколаївна належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явилася, про причину неявки не повідомила.
В судовому засіданні 19.02.2015 відповідач 2 заперечувала проти адміністративного позову та пояснювала, під час розгляду заяви ОСОБА_4 від 10.11.2014 про реєстрацію права власності було встановлено невідповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах. Зокрема, відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 (особа померла); власником 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4. Право власності ОСОБА_6 не зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.11.2014 уповноваженою особою ОСОБА_4 подано до реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області заяву про державну реєстрацію права власності на 1/4 квартири АДРЕСА_1.
До заяви було додано, зокрема, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2014 у справі №711/1529/14-ц; технічний паспорт, виданий 01.06.1999 КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації».
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 та документів, поданих для проведення державної реєстрації права власності, 11 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Криловою Оксаною Миколаївною прийнято рішення №17106388 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у якому встановлено, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: у рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2014 вказано, що 1/4 частина спірної квартири (на яку визнається право власності за ОСОБА_4) належить на праві власності ОСОБА_6, однак згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно №29291085 право власності на вищевказану частину квартири зареєстровано за померлою ОСОБА_7; враховуючи вищевикладене, право власності на ј частину квартири за ОСОБА_6 не було зареєстровано, а тому не може бути припинено та визнано за ОСОБА_4
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно із ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Частинами 1, 3 статті 3 Закону № 1952 передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Пункт 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.
Суд звернув увагу, що вказані положення п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952 кореспондують з положеннями абзацу 4 п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, згідно з якими під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.
В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Згідно з положеннями ч. 5 ч. 1 ст. 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Частина 1 ст. 24 Закону №1952 передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 3 ст. 24 Закону №1952).
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 24 Закону № 1952).
Під час судового розгляду справи встановлено, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2014 у справі №711/1529/14-ц припинено право власності ОСОБА_6 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, припинивши на квартиру право спільної сумісної власності.
У вказаному судовому рішенні було встановлено, що відповідно до свідоцтва про спадщину за законом від 20.02.2010 та від 19.10.2010 позивачу ОСОБА_4 належить 3/4 частки квартири АДРЕСА_1, яку отримав у спадок після смерті батька та матері - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до обох вищезазначених Свідоцтв про право на спадщину було внесено відомості до реєстру прав власності. Другою спадкоємицею на спірну квартиру є рідна сестра позивача - ОСОБА_6, якій на праві власності належить відповідно 1/4 спірної квартири.
Тобто, фактично за судовим рішенням було припинено право власності ОСОБА_6 на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, згідно ст. 365 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що приймаючи 11.11.2014 рішення про відмову в державній реєстрації права власності позивача, відповідач 2 керувався даними з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 (особа померла), підстава виникнення права власності - договір дарування №2497 від 21.06.1999; власником 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину №2-637 від 20.02.2010, Друга Черкаська державна нотаріальна контора; свідоцтво про право на спадщину №2-4431 від 19.10.2010, Друга Черкаська державна нотаріальна контора.
Відповідно до технічного паспорту на приватизовану квартиру АДРЕСА_1, власниками квартири є: ОСОБА_7 - 1/4, ОСОБА_4 - 3/4.
На підставі вищенаведених даних в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та технічному паспорті, відповідач 2 зробив висновок про неможливість реєстрації права власності позивача на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, зазначаючи, що під час розгляду заяви була встановлена невідповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.
Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №1952 вбачається, що до кола повноважень держаного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно або є його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. На думку суду, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів.
Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають. З точки зору юридичних фактів встановленню підлягають наступні обставини: а) чи відповідає поведінка особи на момент вчинення правочину тим правовим моделям, які в подальшому є необхідними для державної реєстрації прав, що виникли внаслідок цього правочину? б) чи виникло в особи право, яке підлягає державній реєстрації? в) чи належним чином зафіксовані юридичні факти в документах, які подаються для проведення реєстрації? г) чи достатньо їх для проведення реєстрації тощо. Іншими словами - державний реєстратор повинен встановити ті юридичні факти, які виникають безпосередньо з поданих документів, а не ті, які були необхідними для їх видачі.
Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот нерухомості й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.
У кожному конкретному випадку коло юридичних фактів, що підлягають встановленню, визначаються Законом та підзаконними нормативно-правовими актами. Водночас пункт 1 частини другої статті 9 Закону окреслює обов'язкове до встановлення коло юридичних фактів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них, зокрема, належать відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Основною рисою професійної діяльності державного реєстратора прав на нерухоме майно є те, що, будучи державним службовцем, на його діяльність поширюється спеціально-дозвільний метод регулювання, тобто він може робити лише те, що прямо дозволено законом, у зв'язку з чим його можливості зі встановлення юридичних фактів, у тому числі встановлення глибини та якості такого встановлення, визначаються відповідними положеннями закону та підзаконних нормативно-правових актів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права власності державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилова Оксана Миколаївна дійшла вірного висновку, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №1952, є підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко
Повний текст постанови виготовлений 23.02.2015.