16 лютого 2015 року справа № 823/3947/14
м. Черкаси
11 год. 20 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Орленко В.І.,
при секретарі - Дудці Г.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 - особисто,
представника відповідача управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області Руденко Л.І. - за довіреністю від 20.10.2014 №21/20-1829,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області Пустовара В.В. про зобов'язання вчинити певні дії.
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить зобов'язати розпорядника інформації, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області Пустовара В.В. надати ОСОБА_1 інформацію, яка зазначена у запиті від 27.08.2014.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що 27.08.2014 він звернувся до УМВС України в Черкаській області із запитом, у якому просив надати інформацію, за які заслуги та коли дільничний інспектор міліції Соснівського РВ м. Черкаси Головань Р.Г. отримував спеціальні звання лейтенанта, капітана, майора; хто з керівників правоохоронних органів оформив подання на Голованя Р.Г. та підписував відповідні накази про присвоєння йому цих звань.
Листом відповідача від 02.09.2014 було відмовлено у наданні інформації щодо Голованя Р.Г. з посиланням на ч. 2 ст. 32 Конституції України, яка визначає, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається.
Позивач вважає неправомірною вказану відмову з тих підстав, що запитувана інформація є інформацією про діяльність суб'єктів владних повноважень, яка згідно ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є відкритою та підлягаю оприлюдненню.
Позивач також пояснив, що він незадоволений професійною діяльністю дільничного інспектора міліції Соснівського РВ м. Черкаси Голованя Р.Г. та не розуміє, за які заслуги йому присвоювались спеціальні звання від лейтенанта до майора.
Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечувала, мотивуючи це тим, що запитувані позивачем відомості є інформацією з особової справи працівника органів внутрішніх справ, яка містить персональні дані такого працівника. Відповідні відомості про особу є службовою інформацією, що прямо передбачено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2012 № 423 "Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України".
Так, спеціальні звання працівників міліції є їх персональними даними, а порядок їх присвоєння є службовою інформацією. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації має бути максимально обмеженим, і використовуватись лише з метою та у спосіб визначений законом.
Заслухавши пояснення та доводи сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Черкаській області із запитом, у якому просив надати інформацію, за які заслуги та коли дільничний інспектор міліції Соснівського РВ м. Черкаси Головань Р.Г. отримував спеціальні звання лейтенанта, капітана, майора; хто з керівників правоохоронних органів оформив подання на Голованя Р.Г. та підписував відповідні накази про присвоєння йому цих звань.
Листом управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області від 02.09.2014 №14/7-Ю-5зі позивача повідомлено, що згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, у зв'язку з чим надання інформації щодо Голованя Р.Г. прямо суперечить Конституції України.
11.09.2014 позивач повторно звернувся до УМВС України в Черкаській області із заявою, у якій просив вжити відповідних заходів та надати йому запитувану інформацію.
Листом від 10.10.2014 №21/20-Ю-42 позивачеві відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на ст. 32 Конституції України та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (надалі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 1 Закону №2939).
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону №2939).
За змістом статті 19 Закону №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 2939 інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2939 до службової може належати інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Указом Президента України від 05 травня 2011 року №547/2011 "Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації" закріплено обов'язок органів виконавчої влади затвердити переліки відомостей, що становлять службову інформацію, та оприлюднити їх в установленому порядку.
Відповідно до розділу 11 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2012 № 423, у сфері роботи з кадрами службовою є інформація, що розкриває: інформацію з особових справ постійного та перемінного складу працівників внутрішніх справ, військовослужбовців та працівників внутрішніх військ, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці (п. 11.3); накази по особовому складу в частині оголошення відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу (п. 11.5); персональні дані працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці (п. 11.6).
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII передбачено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Згідно Порядку присвоєння спеціальних звань та подання матеріалів для їх присвоєння, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.2012 №218, подання на присвоєння спеціальних звань обов'язково повинно містити: прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, відомості про освіту, посаду, місце роботи.
Стаття 2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (надалі - Закон № 2297) визначає, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 2297, персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Частина друга статті 32 Конституції України визначає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 (далі - Рішення КСУ) у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Рішенням КСУ визначено, що Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частина друга статті 14 Закону № 2297 вносить уточнення стосовно поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних, а саме: поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Вирішуючи спір, суд враховує, що повна відповідь на запит ОСОБА_1 щодо професійних заслуг дільничного інспектора міліції Соснівського РВ м. Черкаси Голованя Р.Г. фактично повинна була б містити інформацію про розкриті ним кримінальні правопорушення, складені протоколи, тощо; персональні дані з подань про присвоєння спеціальних звань, та врешті-решт з особової справи тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що під час розгляду запиту ОСОБА_1 про надання інформації про заслуги дільничного інспектора міліції Соснівського РВ м.Черкаси Голованя Р.Г., відповідач правомірно відніс запитувану інформацію до категорії інформації з обмеженим доступом, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Пункт 2 ч. 1 ст. 22 Закону №2939 визначає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко
Повний текст постанови виготовлений 20.02.2015.