10 лютого 2015 року Справа № 876/10368/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Улицького В.З., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в особі головного державного виконавця Секерні Євгенія Миколайовича на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в особі головного державного виконавця Секерні Євгенія Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міського ВДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в особі головного державного виконавця Секерні Євгена Миколайовича, якою просить: визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.06.2014 року ВП № 43532247.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.06.2014 року ВП № 43532247.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в особі головного державного виконавця Секерні Євгенія Миколайовича подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що головним державним виконавцем Секернею Євгенієм Миколайовичем 04 червня 2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на основі виконавчого листа за № 712/225/2012, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області (а.с.9).
Вищезазначеним виконавчим листом за № 712/225/2012 було передбачено стягнути з боржника - ОСОБА_1 на користь стягувача - ОСОБА_2 кошти за спричинену матеріальну шкоду у розмірі 27 023,71 грн., а також кошти за заподіяну моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. та було надано строк для самостійного виконання рішення суду до 11 червня 2014 року. У разі невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк, постановлено виконати його в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
04 червня 2014 року за № 12-659/14 апелянтом було надіслано на адресу ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом (а.с.8).
13 червня 2014 року рекомендованим листом № 8800013697111 від 06.06.2014 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження було вручено позивачеві особисто, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 13.06.2014 року, виданою заступником відділу поштового зв'язку Ужгорода Хоміцькою В.Є. (а.с.10)
В цей же день, за наявними в матеріалах справи доказами, 13 червня 2014 року позивачем здійснено оплату по виконавчому листу № 712/225/2012 від 14.05.2014 року, що підтверджується квитанцією 24434.272.5 (а.с.11).
Однак, 12.06.2014 року без вжиття жодних заходів примусового характеру державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2802,37 грн. та направлено її на адресу позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом за № 12-659/14 від 12.06.2014 року, яку позивач отримав лише 16.06.2014 року, про що свідчить відмітка в рекомендованому супровідному листі (а.с.12-13).
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону, для самостійного його виконання постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру, виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Не погоджуючись з рішенням державного виконавця, позивачем було подано скаргу на його дії щодо передчасно винесеної постанови.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки державний виконавець фактично не вживаючи будь-яких заходів примусового характеру для виконання рішення суду та не маючи підтвердження того, що позивач належно і своєчасно повідомлений про відкриття виконавчого провадження станом на 12 червня 2014 року, формально та упереджено-поспішно виніс оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, чим порушив права та інтереси останнього, оскільки відомості про відкриття провадження було отримано ОСОБА_1 лише 13 червня 2014 року, тобто в день перерахунку коштів.
Відтак, перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в особі головного державного виконавця Секерні Євгенія Миколайовича - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі №807/2206/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: В.З. Улицький
С.М. Кузьмич