Справа: № 826/10333/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
17 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2014 року №0000393720.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 08.05.2014 року №490/28-10-37-20/33546533.
В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.3 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 68 813,00 грн.
23.05.2014 року податковим органом відносно Позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000393720, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 68 813,00 грн.
Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Відповідно положень ст.200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Приписами пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Кодексу передбачено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно пп.200.4 ст.200 Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Так, Позивачем включено до податкового кредиту за лютий 2014 року суми на підставі податкових накладних, виписаних постачальником - Селянським господарством «Промінь», від 18.11.2013 року №7/2, від 19.11.2013 року №8/2, від 16.11.2013 року №6/2, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
До податкового кредиту за лютий 2014 року Позивачем включено вказані податкові накладні.
При цьому, на виконання вимог п.201.10 ст.201 Кодексу 20.03.2014 року Позивачем направлялася податковому органу разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2014 року заява про відмову постачальника надати податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу (в редакції закону від 01.01.2014 року) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
За правилами ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Граничний термін подання податкової декларації із податку на додану вартість за лютий 2014 року закінчувався 20.03.2014 року.
Таким чином, Позивачем до контролюючого органу відповідну податкову декларацію разом із заявою про відмову постачальника надати податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, подано у встановлений положеннями п.201.10 ст.201 Кодексу термін.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 20 лютого 2015 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.