18.02.2015 року Справа № 904/428/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Прокопенко А.Є., Чус О.В.
При секретарі Валярі М.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: Перетятько А.В. представник, довіреність № 70 від 19.01.15;
від відповідача: Спірідонова Ю.С. представник, довіреність № 31/016-юр від 19.01.15;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.14р. у справі № 904/428/14
за позовом публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів
до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"
про вжиття заходів для врегулювання розбіжностей по договору з транспортування природного газу
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року (суддя Соловйова А.Є.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення по справі.
В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дав неналежну правову оцінку доказам, що привело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, суд не врахував, що позивач є природним монополістом, що надавало йому підстави для звернення до суду для врегулювання розбіжностей по договору з транспортування природного газу без згоди відповідача.
Всі ці обставини, на думку позивача, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 січня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 11 лютого 2015 року.
В судовому засіданні 11 лютого 2015 року було оголошено перерву до 18 лютого 2015 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 17.02.2015 року у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий) судді: Чус О.В., Прокопенко А.Є.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові, а представник відповідача просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» із позовом про вжиття заходів для врегулювання розбіжностей по договору з транспортування природного газу, позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» посилалось на відповідність пропонованих ними умов договору типовому договору та нормам діючого законодавства у сфері газопостачання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надавав згоди на передання до судового розгляду розбіжностей, що залишились неврегульованими за договором №14-18 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 10.12.2013, а позивач не є монополістом, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Статтею 181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. При цьому, відповідно до частин 3, 4 названої статті, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
В силу ч. 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. За змістом ч. 7 цієї норми, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Отже, частини 3, 4, 5, 7 статті 181 ГК України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначаються Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - Закон України).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України ринок природного газу функціонує на конкурентних засадах, за винятком діяльності суб'єктів природних монополій.
Згідно п. 54 Зведеного переліку суб'єктів природних монополій, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28 листопада 2012 року № 874-р «Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб'єктів природних монополій», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» є суб'єктом природних монополій з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами, які знаходяться на її балансі, по території України. За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що позивач не є природним монополістом, що не надавало йому підстави для звернення до суду для врегулювання розбіжностей по договору з транспортування природного газу без згоди відповідача, є такими, що не відповідають обставинам справи.
Крім того, приписами ст.13 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору.
Пунктом 18 ст. 1 означеного закону роз'яснено, що постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; а п.22визначає, що споживач - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.
Таким чином, укладання договорів на постачання природного газу із споживачами є обов'язковим в силу приписів означеного закону, тому висновки суду першої інстанції про необов'язковість цих договорів, не відповідають обставинам справи та суперечать нормам діючого законодавства.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають розгляду по суті спору у відповідності до положень ст. 187 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2013 публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (надалі - Позивач, Газопостачальне підприємство) було підписано договір №14-18 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.
Публічним акціонерним товариством «Дніпроазот» (надалі - Відповідач, Замовник), вищевказаний договір було підписано з протоколом розбіжностей.
У протокол розбіжностей ПАТ «Дніпроазот» внесено пункти 2.7, 3.1, 4.2, 4.3, 5.3, 11.4
Пунктом 2.7 Договору в редакції Позивача зазначено, що газотранспортне підприємство забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в Договорі кількості газу з підтримання робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС за умови: надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства в обсягах, зазначених у пункті 2.1 Договору; дотримання Замовником та/або його споживачами, які безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу, добової норми відбору газу (або узгодженого з Газотранспортним підприємством графіка); здійснення оплати послуг Замовником відповідно до умов Договору. У разі необхідності термінової зміни обсягів відбору газу на ГРС (більше ніж на 50% середньодобового обсягу) Замовник зобов'язаний попередити Газотранспортне підприємство не пізніше ніж за три доби до зміни обсягів відбору газу.
Відповідач в протоколі розбіжностей запропонував в цьому пункті зазначити діапазон робочого тиску подачі природного газу, що забезпечується позивачем на виході з ГРС з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС в діапазоні: в колекторі цеху 1-Б мінімум 10 атм., максимум 12 атм.; в колекторі ТЕЦ - мінімум 7 атм., максимум 11 атм.
Згідно п. 3.4.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами, затверджених постановою НКРЕ № 9 від 13.01.2010 року, вбачається обов'язок позивача, як суб'єкта господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (ліцензіата), передбачати в договорах про транспортування газу магістральними трубопроводами, укладених із замовником або газопостачальним підприємством, величину тиску, параметри якості газу та умови, на яких ліцензіат має право обмежити або припинити надання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.
Згідно наказу НАК "Нафтогаз України" № 142 від 01.06.2012 року, яким затверджені "Правила обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні", взаємовідносини між сторонами, які здійснюють приймання-передачу на внутрішніх газовимірювальних станцій та на ГРС, регулюються технічною угодою про умови приймання-передачі кількості газу на ГВС (ГРС).
Пунктом 1.3.1 технічної угоди, укладеної між ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ «Дніпропетровськгаз», як газорозподільним підприємством, встановлені робочі тиски на виході з ГРС в діапазоні 10-12 атм., що відповідає величині тиску, запропонованій відповідачем.
Таким чином, беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що редакція позивача, викладена у пункті 2.7 Договору є обґрунтованою та такою, що не суперечить приписам діючого законодавства і узгоджується з редакцією, яка викладена відповідачем.
Пунктом 3.1 Договору в редакції Позивача зазначено, що послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам.
Відповідачем у протоколі розбіжностей запропоновано пункт 3.1 Договору доповнити наступним реченням: "Кількість газу, протранспортованого Газотранспортним підприємством Замовнику визначається як різниця між показниками контрольно-вимірювальних приладів, встановлених на ГРС Газотранспортного підприємства, та показниками вузлів обліку споживачів газу, приєднаних до газопроводу Замовника".
Відповідно до пункту 3.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених Постановою НКРЕ № 1181 від 13.09.2012 року, для визначення обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку газу газорозподільного/газотранспортного підприємства. У разі відсутності вузла обліку газу у газорозподільного/газотранспортного підприємства приймаються дані комерційного вузла обліку газу споживача. Взаємовідносини між газотранспортним підприємством та споживачем (субспоживачем), які виникають при здійсненні приймання-передачі природного газу на газорозподільних станціях (ГРС), регулюються технічною угодою про умови приймання-передачі кількості газу на ГРС.
Згідно пункту 2.1 Технічної угоди на здійснення контролю за обліком газу від 31.01.2014 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот", подача газу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу, який відповідає "Правилам обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання", затвердженим Наказом Міністерства палива та енергетики України № 618 від 27.12.2005 року. Облік газу здійснюється згідно з Правилами обліку, Правилами подачі газу, Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання" та іншими діючими нормативними документами.
В пункті 2.2 зазначеної Технічної угоди зазначено, що обсяги поданого Замовнику газу визначаються за допомогою комерційних вузлів обліку газу, розташованих на ГРС-2 Криворізького УМГ.
Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що редакція позивача, викладена у пункті 3.1 Договору є обґрунтованою та такою, що не суперечить приписам діючого законодавства.
Пунктом 4.2, третій абзац Договору в редакції Позивача зазначено, що газотранспортне підприємство на підставі письмового запиту Замовника (у разі коли Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу) допускає його уповноважених представників до зчитувань показників приладів обліку газу на ГРС, але не частіше одного разу на тиждень.
Відповідач просить з абзацу 3 пункту 4.2 Договору виключити умову, згідно з якою позивач забезпечує допуск уповноважених представників відповідача до зчитувань показників приладів обліку газу на ГРС лише за умови, що відповідач та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу.
На думку відповідача, наявність цієї умови у тексті Договору фактично обмежує право відповідача на доступ уповноважених представників відповідача до зчитувань показників приладів обліку газу на ГРС позивача, оскільки відповідач безпосередньо не підключений до магістрального трубопроводу позивача.
Відповідно до пункту 3.4.5 Ліцензійних умов ліцензіат зобов'язаний передбачати у договорах про транспортування газу магістральними трубопроводами умови, на яких замовник, газорозподільне та газопостачальне підприємство мають право доступу до зчитувань показів засобів вимірювальної техніки, що встановлені на комерційних вузлах обліку газу ліцензіата.
Таким чином, відповідач має право на доступ своїх уповноважених представників до зчитувань показників приладів обліку газу на ГРС незалежно від того, чи підключений він безпосередньо до магістрального трубопроводу позивача, чи ні, тому колегія суддів вважає, що абзац 3 пункту 4.2 Договору має бути викладений в редакції, запропонованій відповідачем.
Пунктом 4.3 третій абзац Договору в редакції Позивача зазначено, що газотранспортне підприємство на підставі письмового запиту Замовника надає йому документ, що підтверджує фізико-хімічні показники газу, але не частіше одного разу на місяць.
Відповідач у протоколі розбіжностей просить внести зміни до пункту 4.3 Договору, встановивши строк надання позивачем відповідачу документу, що підтверджує фізико-хімічні показники газу, який був поставлений відповідачу у попередньому місяці.
Зазначену конкретизацію відповідач обґрунтовує тим, що відповідачу необхідно мати інформацію щодо фізико-хімічних показників газу до 3-го числа місяця, наступного за звітним, для належного складання балансів фактичного споживання природного газу серед споживачів, приєднаних до газопроводу відповідача, розрахунки яких здійснюються з урахуванням поправочних коефіцієнтів за фізико-хімічними показниками природного газу.
Відповідно до пункту 11.3 Правил обліку природного газу газовидобувне (газотранспортне) підприємство до 5-го числа кожного місяця каналами диспетчерського зв'язку, а до 10-го числа письмово подає до газорозподільного підприємства місячний сертифікат якості газу.
В пункті 11.4 вищезазначених Правил встановлено, що для забезпечення одночасного уведення чисельних значень фізико-хімічних показників газу (густина, вміст N2, CO2) до обчислювачів /коректорів/, які встановлені на ГРС та у споживачів газу, інформація щодо цих показників повинна бути передана не пізніше як за чотири години до моменту уведення. Інформація передається газовидобувним (газотранспортним) підприємством газорозподільному підприємству каналами диспетчерського зв'язку або факсограмою (телефонограмою). Газорозподільне підприємство повинно забезпечити своєчасну передачу інформації споживачам газу.
Таким чином, при визначенні строку надання документу необхідно враховувати, що така інформація згідно з пунктом 11.3 Правил обліку природного газу може бути надана споживачу після отримання її від газовидобувного підприємства.
В судовому засіданні 18.02.2015 року представники сторін не заперечували проти викладення абзацу 3 пункту 4.3 Договору в наступній редакції: "Газотранспортне підприємство на підставі письмового запиту Замовника надає йому не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, документ, що підтверджує фізико-хімічні показники газу, який був поставлений у попередньому місяці".
Пунктом 5.3 перший абзац Договору в редакції Позивача зазначено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно.
Відповідач запропонував позивачу змінити контрактну годину розрахункового періоду, встановлену у пункті 5.3 Договору, з 09:00 години на 08:00 годину відповідного дня розрахункового місяця.
Відповідно до пункту 3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ № 118 від 13.09.2012 року для комерційного обліку газу контрактна година встановлюється газотранспортним підприємством.
Відповідно до Розпорядження НАК "Нафтогаз України" № 7-р від 19.03.2014 року "Про визначення контрактної години приймання-передачі природного газу", для позивача з 30.03.2014 року встановлена контрактна година для оформлення актів приймання-передачі природного газу по Україні - 09:00 годин за київським часом.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що редакція позивача, викладена у пункті 5.3 Договору є обґрунтованою та такою, що не суперечить приписам діючого законодавства.
Пункт 11.4 в Договорі в редакції Позивача відсутній. Відповідачем - ПАТ «Дніпроазот» запропоновано таку редакцію цього пункту: «ГТП має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, а також є платником податку на додану вартість. Замовник є платником податку на додану вартість та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Податковим Кодексом України».
У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти включення означеного пункту в договір.
Колегія суддів вважає за можливо прийняти редакцію означеного пункту Договору, оскільки включення до умов Договору інформації про статус платника податку на прибуток сторін за Договором не є зміною його умов, а є доповненням його умов інформацією, яка необхідна суб'єктам господарювання для виконання своїх податкових зобов'язань.
Таким чином, оскільки розглядаючи справу господарський суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
Згідно із пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача). Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати з розгляду апеляційної скарги на обидві сторони у рівних частинах.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» -задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року у справі № 904/428/14 - скасувати.
Визнати Договір з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 14-18 від 10.12.2013 року укладеним з викладенням спірних пунктів у такій редакції:
Пункт 2.7 Договору викласти в редакції позивача: "Газотранспортне підприємство забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в Договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС за умови: надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства в обсягах, зазначених у пункті 2.1 Договору; дотримання Замовником та/або його споживачами, які безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу, добової норми відбору газу (або узгодженого з Газотранспортним підприємством графіка); здійснення оплати послуг Замовником відповідно до умов Договору. У разі необхідності термінової зміни обсягів відбору газу на ГРС (більше ніж на 50 % середньодобового обсягу) Замовник зобов'язаний попередити Газотранспортне підприємство не пізніше ніж за три доби до зміни обсягів відбору газу".
Пункт 3.1 Договору викласти в редакції позивача: "Послуги транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). У випадку, якщо Замовник та/або споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість про транспортованого Газотранспортним підприємство газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам".
Абзац третій пункту 4.2 Договору викласти в редакції відповідача: "Газотранспортне підприємство на підставі письмового запиту Замовника забезпечує допуск уповноважених представників Замовника до зчитувань показників приладів обліку газу на ГРС, але не частіше одного разу на тиждень".
Абзац третій пункту 4.3 Договору викласти в редакції відповідача, з уточненням періоду надання документів: "Газотранспортне підприємство на підставі письмового запиту Замовника надає йому не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, документ, що підтверджує фізико-хімічні показники газу, який був поставлений у попередньому місяці".
Абзац перший пункту 5.3 Договору викласти в редакції позивача: "Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно".
Пункт 11.4 Договору викласти в редакції відповідача: "Газотранспортне підприємство має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, а також є платником податку на додану вартість. Замовник є платником податку на додану вартість та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Податковим кодексом України. У разі будь-яких змін в статусі платника податків, сторони зобов'язані повідомити одна одну про такі зміни протягом 3 (трьох) робочих днів з дати таких змін"."
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, м.Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 1, ідентифікаційний код 05761620) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, (53081, смт. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 25698645) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 304,50 грн.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст виготовлено 23.02.2015 року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя О.В.Чус