Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2015 р.Справа № 922/60/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача: Перхун Ю.М. (дов. № 3639 від 03.11.2014 року);
відповідача: Бочарова Н.В. (дов. № 62 від 26.01.2015 року).
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 154281,26 грн. з яких: 126696,41 грн. - заборгованість з орендної плати, 8992,01 грн. - заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання, 9396, 55 грн. - пені, 13068,72 грн. - інфляційні, 1127,57 грн. - 3% річних та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов'язань за договором № 208-19 оренди нерухомого майна товариства від 30.05.2014 року у частині повного та своєчасного розрахунку.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 02.02.2015 року по 17.02.2015 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 17.02.2015 року представник позивача надав пояснення на відзив відповідача, в яких заперечує проти клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду та надав пояснення стосовно нарахування збитків від інфляції за серпень 2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 17.02.2015 року представник відповідача надав клопотання про долучення до матеріалів справи контррозрахунку заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2015 року позовні вимоги визнав частково, проти стягнення інфляційних втрат за серпень 2014 року заперечував, просив суд розстрочити виконання рішення суду.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
30.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (відповідачем) було укладено Договір оренди нерухомого майна товариства № 208-19, згідно п. 1.1. якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування технологічні приміщення, що є власністю орендодавця та розташовані в м. Харкові на третьому поверсі чотирьохповерхової будівлі № 83 по просп. Косіора, загальною площею 34,04 кв.м. для розміщення обладнання(а.с. 14-16).
Факт передачі відповідачу в оренду вищевказаного приміщення підтверджується актом приймання-передачі майна від 30.05.2014р.(а.с. 17).
Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем, не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 6.1.3. Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що обов'язки орендаря, передбачені законодавством України та Договором оренди № 208-19 від 30.05.2014р., відповідач своєчасно та у повному обсязі не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати перед позивачем за період з серпня по жовтень 2014 року, розмір якої склав 121696,41 грн.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п.3.6 Договору, згідно показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію.
Сума заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання за період з серпня по жовтень 2014 року склала 8992,01 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складає 121696,41 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання - 8992,01 грн.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.
Станом на момент розгляду справи заборгованість з орендної плати в сумі 121696,71 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 8992,01 грн. відповідачем сплачена не була.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 121696,41 грн. заборгованості з орендної плати за період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року та заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання за період з серпня по жовтень 2014 року в сумі 8992,01 грн. правомірні, обґрунтовані, доведені матеріалами справи та такі що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 9396,55 грн. пені за період з 01.09.2014 року по 30.11.2014 року, суд зазначає наступне.
Згідно п. 8.2. Договору оренди, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому, приймаючи до уваги невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 9396,55 грн. за період з 01.09.2014 року по 30.11.2014 року.
Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 13068,72 грн. збитків від інфляції та 1127,57 грн. пені, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своєму відзиві заперечує проти нарахування 524,90 грн. збитків від інфляції за серпень 2014 року, оскільки ці збитки були стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2014 року по справі № 922/3858/14.
Судом здійснено запит судді господарського суду Харківської області Кухар Н.М. (в провадженні якої знаходилась справа).
17.02.2015 року суддею Кухар Н.М. було надано відповідь на запит, в якій зазначено, що рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2014 року було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" 81130,94 грн. заборгованості з орендної плати; 6700,82 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання; 2959,41 грн. пені; 371,38 грн. - 3% річних та 959,03 грн. збитків від інфляції (в тому числі за серпень 2014 року в сумі 351,33 грн.).
Здійснивши перерахунок збитків від інфляції, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 12543,82 грн. за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року.
В частині стягнення 524,90 грн. збитків від інфляції за серпень 2014 року суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, у зв'язку із безпідставністю їх нарахування.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 1127,57 грн. за період з 01.09.2014 року по 30.11.2014 року заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
П. 6 ч. 1 ст . 83 ГПК України передбачене право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Тобто, для вирішення питання про надання розстрочки виконання рішення суд повинен дослідити наявність зазначених обставин і тільки у винятковому випадку розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.
При вирішенні заяв сторони про розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з клопотанням про надання розстрочки виконання рішення (а.с.67) відповідач взагалі не надавав будь-яких доказів збитковості свого підприємства, а просив задовольнити його клопотання у зв'язку з визнанням відповідачем суми боргу.
В даному випадку, відповідач у своєму клопотанні про надання розстрочки виконання рішення, не зазначив обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим на даний момент, а також не зазначив, в чому полягає винятковість випадку.
Посилання відповідача в судовому засіданні на складний фінансовий стан підприємства в даний момент, безпідставне, оскільки боржник не надав суду доказів своєї економічної неплатоспроможності, відсутності чи наявності грошових коштів на своїх рахунках, відсутності майна та інших документів, що підтверджували б неможливість виконання рішення суду. Тобто, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, які могли б бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи розуміння Європейським судом положень параграфу 1 статті 6 Конвенції "право на суд", що включає і розумний строк виконання судового рішення, приймаючи до уваги інтереси стягувача, недоведеність відповідачем наявності обставин, які об'єктивно унеможливлюють виконання рішення суду, інакше, ніж у випадку розстрочки, зокрема, його фактичного перебування у скрутному фінансовому становищі, а також з огляду на те, що розстрочка, відстрочка виконання рішення є правом господарського суду, а не обов'язком, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення 3075, 14 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 179, 193, 283, 284, 285, 286 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 11, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення - відмовити.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м.Харків, вул.Сумська, буд. 50; п/р 26004001314403 в АТ "ОТП Банк" м.Київ, МФО 300528; ЄДРПОУ: 35074228; ІПН 350742220310) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м.Харків, вул.Іванова, 7/9; п/р 26000442934, АТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 380805; ЄДРПОУ: 25614660) - 121696,41 грн. заборгованості з орендної плати; 8992,01 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання; 9396,55 грн. пені; 1127,25 грн. - 3% річних та 12543,82 грн. збитків від інфляції; 3075,14 грн. витрат з оплати судового збору.
В частині стягнення 524,90 грн. збитків від інфляції - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повне рішення складено 23.02.2015 р.
Суддя О.О. Ємельянова