18 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/363/15-а
10 год. 44 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняка С.О.,
при секретарі: Леутській Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що звернувся до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області з заявою та необхідними документами для отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", так як я перебуває у шлюбі понад два роки з громадянкою України та є батьком громадян України. Постійно перебував на території України з 1993 року. З 01.09.1993 року по 30.06.1998 року позивач навчався у Трудівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Мелітопольського району Запорізької області, де одержав базову середню освіту. З 1999 року по 2001 рік навчався у Мелітопольській ЗОШ І-ІІІ ступенів, де одержав повну загальну середню освіту.
Після одруження з громадянкою України, позивач отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Проте, рішенням Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області від №1/4-22176 від 29.12.2014 року позивачу було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 1 Закону України "Про імміграцію".
З вказаним рішенням відповідача позивач не згоден та вважає його протиправним.
Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області №1/4-22176 від 29.12.2014 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Стягнути на користь позивача судові витрати.
У судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечував, посилаючись на те, що основною умовою відмови слугував лист Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 05.11.2014 року, яким останній відмовив у наданні дозволу на імміграцію позивачу.
Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
05 січня 2012 року ОСОБА_1, громадянин Російської Федерації, одружився з громадянкою України ОСОБА_4, (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області.
Позивач має двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3
27.07.2014 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся із заявою до Іванівського РС УДМС України в Херсонській області про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", так як перебуває у шлюбі з громадянкою України.
29.12.2014 УДМС прийнято рішення за № 1/4-22176 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну гр. РФ ОСОБА_1, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію".
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 4 Закону України від 22.09.2011, № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства можуть на підставі Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України від 7 червня 2001 року №2491-ІІІ "Про імміграцію" (далі - Закон №2491-ІІІ).
Відповідно до абз.1,4 ч.1 ст.1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з п.1 ч. 3 ст. 4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 10 Закону 2491-ІІІ дозвіл на імміграцію не надається в інших випадках, передбачених законами України.
Наведена правова норма є банкетною, тобто відсилає до інших нормативних актів.
Таким чином, відповідач повинен був застосовувати норму права, яка є в п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону 2491-ІІІ, разом із нормою права Закону, до якого остання відсилає.
Суд приходить до висновку, що відповідач діяв протиправно, не зазначивши норму права, на яку посилався, як на підставу відмови в наданні дозволу на імміграцію. У цьому випадку відповідач діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд критично ставиться до доводів відповідача, про те, що лист № 71/22/3-13409 від 05.11.2014 р. УСБУ в Херсонської області, в якому йдеться про доцільність відмови у наданні дозволу на імміграцію є підставою для такої відмови. Лист УСБУ в Херсонської області не є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію, в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону 2491-ІІІ. Листи - це службова кореспонденція, яка носить роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не є нормативно-правовими актами, які б могли врегульовувати відповідні правовідносини.
Інформація УСБУ в Херсонській області про можливе використання позивача правоохоронними органами Російської Федерації для проведення протиправної діяльності на шкоду безпеці України не найшла підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши рішення відповідача, відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області №1/4-22176 від 29.12.2014 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Присудити ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 лютого 2015 р.
Суддя Варняк С.О.
кат. 3.1.3