ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
18 лютого 2015 року № 813/63/15
16 год. 07 хв. зал судових засідань №6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Роліної Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у погодженні рапорту позивача від 20.05.2014р. та доданих до нього документів на отримання грошової компенсації за піднайом житлового приміщення; зобов'язати відповідача погодити рапорт позивача від 20.05.2014р та додані до нього документи на отримання грошової компенсації за піднайом житлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем, який через відсутність коштів на піднайом житлового приміщення вимушено проживає в адміністративному приміщенні, яке знаходиться на обслуговуванні і балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова). Позивач зазначає, що статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначений обов'язок держави забезпечувати військовослужбовців житловим приміщенням або компенсовувати їм кошти за піднайом житлового приміщення. Така компенсація здійснюється на підставі погодженого рапорту військовослужбовця. Позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за піднайом житлового приміщення, а тому просить суд зобов'язати відповідача погодити його рапорт від 20.05.2014р.
Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у позивача відсутні підстави для виплати грошової компенсації за піднайом житлового приміщення. Відповідач зазначає, що відповідно до роз'яснення Головного квартирно-експлуатаціного управління Збройних Сил України від 06.10.2014р. №303/15/1167 виплата компенсації за піднайом житла здійснюється військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку та проживають у гуртожитках чи інших приміщеннях, які не перебувають на балансі Міністерства оборони України. Відповідач вважає, що оскільки позивач проживає у будівлі, яка знаходиться на балансі КЕВ м. Львова, то права на отримання грошової компенсації за піднайом житлового приміщення він не має.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Позивач - підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу в Головному представництві замовника №4762, яке знаходиться у м.Львові з 31.12.2013р.
Як вбачається з довідки КЕВ м.Львова від 07.03.2014р. №70 позивач перебуває на квартирному обліку у Львівському гарнізоні та військовій частині КЕВ м.Львова з 04.04.1995р.
Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку №436 ОСОБА_1 прописаний і проживає у АДРЕСА_1 , в будинку, який належить КЕВ м.Львова, в/ч НОМЕР_1 . У квартирі також прописані дружина ОСОБА_2 та діти - ОСОБА_3 (1996 р.н.)., ОСОБА_4 (2006 р.н.), ОСОБА_4 (2012 р. н.).
Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2012р. №9жк позивач дійсно проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 м.Львова з 26.06.2008р. по 03.02.2012р. і житловою площею від Міністерства оборони України не забезпечувався.
Як вбачається з довідки в.о. начальника КЕВ м.Львова від 04.07.2014р. №2790 ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 м.Львова з 26.06.2008р. по 03.02.2012р. житлову площу не отримував.
Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта від 16.05.2014р. №21759841, №21759763, №21759663, №21759569, №21759345 у вказаному реєстрі відсутні відомості про майно, належне позивачу, його дружині або дітям.
Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.05.2014р. №21759864, №21759796, №21759691, №21759603, №21759407 у вказаному реєстрі відсутні відомості про майно, належне позивачу, його дружині або дітям.
Згідно з відомостями, наведеними позивачем, він разом з сім'єю тимчасово проживає у нежитловому приміщенні адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на території військового містечка № НОМЕР_2 .
Як вбачається з відповіді КЕВ м.Львова будівля, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул.Авіаційна,1, перебуває на балансі КЕВ м.Львова та облікується як адміністративна.
12.05.2014р. позивач подав рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла. Станом на час розгляду справи вказаний рапорт відповідачем не погоджений.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо непогодження його рапорту від 20.05.2014р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень» від 26.06.2013р. №450 встановлено грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі фактичних витрат, але не більше: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати. При цьому військовослужбовцям за наявності у них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри збільшуються в 1,5 раза.
Відповідно до п. 8.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011р. №737 (далі - Інструкція), грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення (далі - грошова компенсація) виплачується: особам офіцерського складу у разі, якщо вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби (навчання), не отримали за рахунок держави грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло; курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, у разі ненадання їм жилої площі в сімейних гуртожитках, відсутності таких гуртожитків та жилого приміщення за місцем проходження ними військової служби (навчання).
Пунктом 8.2. вказаної Інструкції встановлено грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі фактичних витрат.
З системного аналізу наведених нормативних положень вбачається, що для отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення позивач повинен надати докази наявності фактичного піднайому (найому) житла та відповідні докази розміру фактичних витрат позивача на піднайом житлового приміщення. Вказана позиція суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.10.2013р. № К-26882/10, від 12.09.2013р. №К-4784/09.
Як встановлено судом, позивач разом з сім'єю проживає у нежитловому приміщенні адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на території військового містечка № НОМЕР_2 . Вказана будівля перебуває на обслуговуванні та балансі КЕВ м.Львова.
Суд бере до уваги, що компенсації військовослужбовцю підлягають кошти фактично витрачені на піднайом (найом) житла. Позивач не надав суду доказів наявності у нього фактичних витрат на піднайом житлового приміщення.
Суд також враховує, що позивач проживає у приміщенні, наданому йому Міністерством оборони України, яке перебуває на балансі останнього. Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що приміщення, в якому він проживає, не належить до житлового фонду, оскільки цей факт не позбавляє позивача права орендувати для проживання інше житлове приміщення та звернутися до відповідача з рапортом про відшкодування йому фактично понесених витрат у розмірі, встановленому п. 8.2 Інструкції.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивача відсутні підстави для компенсації йому коштів за піднайом (найом) житлового приміщення, а тому, відповідач правомірно не погодив рапорт позивача 20.05.2014р. та додані до нього документи на отримання грошової компенсації за піднайом житлового приміщення.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови суду складений та підписаний 23.02.2015р.
Суддя А.Г. Гулик