17 лютого 2015 р. Справа № 876/9652/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та скасування акту перевірки, наказу та припису,-
В серпні 2014 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області (далі - Інспекція ДАБК у Тернопільській області) про визнання протиправним та скасування акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 03.07.2014 року, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.07.2014 року та наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 22-Д від 04.07.2014 року «Про втрату чинності декларації».
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що спірний наказ, яким було визнано втрату чинності Декларації про готовність об»єкта до експлуатації прийнятий з порушенням строків, поза межами компетенції та не у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому підлягає скасуванню.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Інспекцією було дотримано процедуру при здійсненні перевірки, вкладені припису та наказу, було зафіксовано та встановлено факт порушення законодавства.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу інспекції ДАБК у Тернопільській області №758-пр від 25.06.2014 року та звернення депутата Тернопільської міської ради Ландяка П.Д. №59 від 16.06.2014 року начальником відділу контролю за будівництвом об»єктів №1 та головним державним інспектором Марко Л.А. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил суб»єктом підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_1 з реконструкції нежитлових приміщень під приміщення громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1.
В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 наведено недостовірні дані в декларації про готовність об»єкта до експлуатації з реконструкції нежитлових приміщень під приміщення громадського призначення, кафе за адресою: АДРЕСА_1 від 16.10.2013р. №ТП 142132890965.
Встановлені факти свідчать про наведення недостовірних даних в декларації про готовність об»єкта до експлуатації з реконструкції нежитлових приміщень під приміщення громадського призначення, кафе за адресою: АДРЕСА_1, від 16.10.2013р. №ТП142132890965, що є порушенням ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт від 03.07.2014 року, та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.07.2014 року, яким зобов»язано зареєструвати декларацію про готовність об»єкта до експлуатації із зазначенням достовірних даних, та надано термін для виконання - до 03.09.2014 року .
Окрім цього, Інспекцією ДАБК у Тернопільській області винесено наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області №22-Д від 04.07.2014 року «Про втрату чинності декларації», відповідно до якого визнано такою, що втратила чинність декларація про готовність об»єкта експлуатації від 16.10.2013 року №ТП 142132890965.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач був присутній на розгляді справи, постанову №36/2395 від 08.07.2014 року отримав і підписав без зауважень та заперечень, штрафні санкції сплатив в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №ПН27897 від 14.07.2014 року, що свідчить про визнання позивачем факту вчиненого порушення - наведення недостовірних даних у дозвільному документі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним законом, який регулює вказані правовідносини є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон).
Як встановлено пунктом 1 статті 39 Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, що належать до I-III категорій складності, та об»єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об»єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об»єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Форма декларації про готовність об»єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 39 Закону Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об»єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Частиною 10 статті 39 Закону передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об»єкта до експлуатації, та за експлуатацію об»єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
За приписами абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону визначено, що суб»єкти містобудування, які є замовниками будівництва об»єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об»єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.
Так, відповідно до п. 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №461, у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об»єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією.
Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п»яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об»єкт самочинним будівництвом.
Після скасування реєстрації декларації замовник має право повторно подати її згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на абз. 2 п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою КМУ №553 від 23.05.2011 року, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об»єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів, оскільки дана норма стосується власної ініціативи інспекції при проведенні перевірки повноти даних, наведених в щойно поданій декларації.
Перевірка позивача проводилась на підставі звернення депутата від виборчого округу №24 Ландяка П.Д. №59 від 16.06.2014 року.
Оскільки у відповідності до абз. 6 п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб»єктом містобудування вимог містобудівного законодавства - є підставою для проведення позапланової перевірки.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувані припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.07.2014 року та наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 22-Д від 04.07.2014 року «Про втрату чинності декларації» винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, а тому вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають
Щодо визнання незаконними та скасування акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності колегія суддів вказує на наступне. Загальне поняття акта перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.
У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб»єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.
Обов»язковою ознакою дій суб»єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб»єктів відповідних правовідносин і мають обов»язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов»язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону № 2939-XII є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.
Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Колегія суддів приходить до висновку, що Інспекцією було дотримано процедуру при здійсненні перевірки, складені акту припису та наказу, було зафіксовано та встановлено факт порушення законодавства, за яке передбачено штрафні санкції, які були в добровільному порядку сплачені позивачем, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі № 819/1772/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький