вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.05.09
Справа №2а-7867/08/8
(15:54 год.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. ,
за позовом ОСОБА_1
до Військового комісаріату АР Крим
про спонукання до виконання певних дій
за участю:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1,виданий відділом Керченського МУ ГУ МВС України в Криму 20.06.1997
від відповідача: не з'явився
Суть спору: 26.11.2008р. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Військового комісаріату АР Крим про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.09р. позовна заява була залишена без руху, позивачем вчасно усунуті недоліки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.01.09р. відкрито провадження по адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.01.09р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання 01.04.09 сторони явку своїх представників не забезпечили, суд визнав явку позивача в судове засідання обов'язковою для надання усних пояснень.
В судове засідання 19.05.09 з'явився позивач, де повністю підтримав поданий адміністративний позов, наполягав на його задоволенні. Пояснив, що позивач має право на встановлення йому статусу учасника бойових, оскільки позивач під час проходження дійсної військової служби за вільним наймом у Військово-Морському флоті СРСР будучи радіооператором 823 групи рятувальних судів в/ч 63815, з 05.08.77 по 17.11.78. проводив обстеження водного району Керченського проливу, акваторії Чорного та Азовського морів, що підтверджується записами військового квитка та підпадає під дію постанови КМУ №63 від 08.02.1994р «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни», гарантії їх соціального захисту». Зазначає, що факт участі позивача у бойових діях підтверджується архівною довідкою, військовим квитком, трудовою книжкою. В 1994 році позивачу був наданий відповідний статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою від 14.07.1994р. №3/530. Однак звернувшись до відповідача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій та видачі відповідного посвідчення, позивачу було відмовлено через неможливість підтвердити особисту участь в піднятті боєприпасів у зв'язку з тим, що відповідні документи до архіву після розформування групи рятувальних судів №823 не здавались, через що вважає, що права позивача порушені та мають бути захищені судом.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заперечення проти позову суду не надав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, згідно запису у трудовій книжці з 05.08.77 по 17.11.78 та з 16.05.79 по 30.10.80 проходив службу на посаді радіооператора першого класу ВМ-86 у військовій частині 63815, яка з 01.08.79р. увійшла до складу військової частини 22915 (а.с. 30-31).
Військовим квитком позивача також підтверджуються вищезазначені факти (а.с. 33-35).
Відповідно до архівної довідки Штабу Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації № 1015 від 04.11.2003 ОСОБА_1 з 1977 по 1980 приймав участь в обстеженні Керченського проливу, Феодосійського заливу та Новоросійської бухти у складі військової частини 22915. Позивачем були знайдені та знищені вибухонебезпечні предмети (торпеди, піхотні та морські міни, гранати тощо) (а.с. 10) Додатково у вищезазначеній довідці вказано, що документи військової частини 63815 (823 група рятувальних судів) на зберігання в архів флоту не надходили з причин знищення в частині. Інші матеріали з даного питання архів флоту не має.
Судом досліджено виписку з наказу командира 823 групи рятувальних судів №401 від 18.10.1977р., яким підтверджується, що для забезпечення пошуку, підйому та знищення боєприпасів в район рибцеху «Октябрський» ВМ-86 направлений радіооператор ОСОБА_1(а.с.11).
Суд встановив, що в 1994 році позивачу був наданий відповідний статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Керченської міської ради народних депутатів від 14.07.1994р. №3/530, оригінал цієї довідки оглянутий судом в судовому засіданні (а.с.7). Вказана довідка ніким не відкликана, не визнана недійсною.
В матеріалах справи також наявна довідка 823 групи рятувальних судів від 14.07.1994р. №327, в якій зазначено, що ОСОБА_1в період служби в 823 групі рятувальних судів був залучений командуванням в/ч 63815 823 групи рятувальних судів до розмінування об'єктів народного господарства, оригінал якої також оглянутий судом в судовому засіданні (а.с.8).
Суд встановив, що протокольним рішенням Комісії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо вирішення питань стосовно ветеранів війни від 22.11.2004 р. №29 (п. 100) позивачу було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій, оскільки надані позивачем документи не підтверджували факт особистої участі позивача в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на території Керчі АРК (а.с. 12).
При цьому серед документів, які вивчалися комісією в Списку №8 на встановлення статусу ветеранів війни, які розглядаються вперше, зазначена довідка Штабу Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації № 1015 від 04.11.2003р. та витяги наказів командира 823 групи рятувальних судів № 401 від 18.10.77 (а.с. 11).
Судом встановлено, що інших документів, які були предметом дослідження Комісією в переліку документів в Списку №8, не зазначено.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 Положення про комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 липня 1996 року №208, зареєстрованого Мінюстом 28 серпня 1996 року за № 484/509, на комісію покладається, зокрема, вирішення питань про встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх категорій громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України.
Таким чином, здійснюючи передбачені Положенням повноваження, Комісія Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо вирішення питань стосовно ветеранів війни у правовідносинах з фізичними особами виступає у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень, а зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-XIІ від 25.03.1992 року військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Статтею 40 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до преамбули цього Закону (із змінами та доповненнями).
У відповідності до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Учасниками бойових дій відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Разом з тим відповідно до п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР, які за рішенням Уряду СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженням в державах, де в цей час велися бойові дії, і брали участь в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
Відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до учасників бойових дій відносяться особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Порядок розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій і прийняття відповідних рішень визначений постановою Кабінету Міністрів України № 458 від 26 квітня 1996 року та наказом Міністерства Оборони України від 26 липня 1996 року №208.
Як вже зазначалось вище відповідно до ч. 1 Положення про комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 липня 1996 року №208, зареєстрованого Мінюстом 28 серпня 1996 року за № 484/509, на комісію покладається, зокрема, вирішення питань про встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх категорій громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України.
У своїй діяльності комісії керуються Конституцією України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", іншими законами України, указами, розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно - правовими актами МО України.
Відповідно до п.4 цього Положення підготовку матеріалів для розгляду комісії, проведення пошукових заходів, спрямованих на допомогу громадянам в одержанні відповідних архівних довідок, здійснюють районні (міські) військові комісаріати.
Комісії зобов'язані приймати документи для розгляду, реєструвати їх у спеціальній книзі обліку, уважно вивчати документи, інформувати заявника про прийняття документів на розгляд і дату засідання комісії, заслуховувати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази громадян і в десятиденний термін з дня одержання документів прийняти відповідне рішення про встановлення статусу, про що інформувати заявника. У разі відмови громадянину у встановленні йому відповідного статусу ветерана війни, комісії сповіщають причину (мотиви) відмови. При необхідності комісії можуть повертати документи до райміськвійськкоматів на доопрацювання для повторного їх подання на розгляд комісії. З усіх розглянутих питань рішення комісії вносять до протоколу, який підписують всі члени комісії і затверджує військовий комісар.
Згідно п.6 цього Положення про комісії при відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують право громадянина на отримання ним статусу ветерана війни, дозволяється брати до уваги:
показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником;
довідки відповідного періоду, підписані і завірені печаткою;
грамоти, фотографії (оригінали);
газетні матеріали того часу, який потребує підтвердження;
історичні довідки, документи та інші архівні матеріали;
документи потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по-батькові заявника;
партійні документи, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період;
інші документи, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок по заяві.
Отже, згідно вказаних нормативно-правових актів встановлення відповідного статусу учасника бойових дій є компетенцією відповідних комісій. Комісія виносить рішення колегіально, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість членів комісії від її загального складу.
Суд вважає, що відповідачем безпідставно не був взятий до уваги зміст наданих для розгляду комісією документів, а саме довідки Штабу Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації № 1015 від 04.11.2003 та витяг з наказу командира 823 групи рятувальних судів № 401 від 18.10.77, які посвідчують факт безпосередньої участі позивача у розмінуванні відповідних вибухових предметів (мін, гранат, торпед та інше).
Суд приходить до висновку, що вищезазначені документи відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч. 6 Положення про комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 липня 1996 року №208, зареєстрованого Мінюстом 28 серпня 1996 року за № 484/509, підтверджують право позивача на встановлення статусу учасника бойових дій.
Відповідно до ч. 4 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені наявними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідачем не надано суду заперечень або доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, спростовували докази та факти, представлені позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач заявив позовні вимоги лише про зобов'язання відповідача надати йому статус учасника бойових дій та видати посвідчення відповідного зразка, та не зазначив вимогу про визнання протокольного рішення Комісії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо вирішення питань стосовно ветеранів війни від 22.11.2004 р. № 29 у пункті 100 протиправним, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі та визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Комісії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо вирішення питань стосовно ветеранів війни від 22.11.2004 р. № 29 у пункті 100 щодо відмови у встановленні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1
У зв'язку зі складністю справи судом 19 травня 2009 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 25.05.09 постанова складена у повному обсязі.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Військового комісаріату АР Крим щодо встановлення статусу ветеранів війни від 22.11.2004 р. № 29 у пункті 100 про відмову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, у визнанні його учасником бойових дій.
3. Зобов'язати Комісію Військового комісаріату АР Крим щодо встановлення статусу ветеранів війни прийняти рішення про визнання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження учасником бойових дій та видати ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.