вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
24.06.09
Справа №2а-7397/08/8
(16:19 год.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В. П., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК
про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_2
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 05.01.09
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферопол АР Крим про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з дня звернення за пенсією, зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та виплатити позивачу пенсію з дня звернення за пенсією.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.08 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. «б» ст. 13, 22, ч. 1 ст. 83, 62, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому у призначенні пільгової пенсії, оскільки безпідставно не прийняв до уваги виписки з наказів, особові рахунки, а вимагав від позивача лише довідку, уточнюючу характер роботи та строковий трудовий договір щодо праці в районі, віднесеному до Крайньої Півночі. При цьому позивач зазначає, що єдиним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Позивач вважає, що його трудова книжка містить усі необхідні записи щодо періоду праці, посади відповідача. Крім того, позивач зазначає, що Список № 2 не обумовлює настання права на пенсію на пільгових умовах працею у певній місцевості.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у запереченнях на позов, в яких зазначає, що 10.09.2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою у довільній формі про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка не відповідає вимогам п. 37 Порядку надання та оформлення документів для призначення та (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.05.
Крім того, відповідач зазначає, що в порушення п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 позивач не надав разом з заявою довідку з місця роботи за встановленою формою, яка підтверджує повну зайнятість позивача протягом робочого дня на працях зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад з тяжкими умовами праці, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р. Також, відповідач посилається на Указ Президії ВР СРСР «Про пільги для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі» від 01.08.1945р., відповідно до якого право на пільгове обчислення страхового стажу розповсюджувалось тільки на працівників, які уклали строкові трудові угоди про працю на Крайній Півночі.
20.06.09 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зобов'язати відповідача призначити та здійснити перерахунок, розрахунок пільгової пенсії та її сплату з дня подачі заяви про призначення пільгової пенсії, тобто з 10 вересня 2008 року.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Судовий розгляд справи відкладався у зв'язку з необхідністю витребування від відповідача додаткових доказів в порядку ст. 128 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в періодз 08.08.1983р. по 15.05.1996р. працював формувальником плотів на Карапчанській лісоперевалочній базі Усть-Ілімського управління лісозаготівельної промисловості Виробничого об'єднання «Усть - Ілімський лісопромисловий комплекс», а саме з 01.04.1984р. по 31.01.1989р. - формувальником плотів в Усть-Ілімській сплавній конторі управління лісозаготівельної промисловості Виробничого об'єднання «Усть - Ілімський лісопромисловий комплекс», а з 01.02.1989р. по 15.05.1996р. - формувальником плотів у Карапчанській лісоперевалочній базі виробничого лісозаготівельного об'єднання «Ілімськліс» виробничого територіального об'єднання «Усть-Ілімський лісопромисловий комплекс», яке 04.03.1993 перетворене у Акціонерне товариство відкритого типу «Карапчанська лісоперевалочна база», що підтверджується записами трудової книжки із посиланням на відповідні накази (а.с. 7-10).
17.03.1995 Акціонерне товариство відкритого типу «Карапчанська лісоперевалочна база» перетворене у Структурний підрозділ Карапчанської лісоперевалочної бази АТВТ «Усть-Ілімський лісопромисловий комплекс» (а.с. 14-16).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АРК із письмовою заявою про призначення пільгової пенсії від 10.09.2008 року (а.с. 76).
Листом № 149/П-7 від 15.09.08 відповідач повідомив позивача, що надані ним документи для розгляду питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах не відповідають вимогам, передбаченим законодавством (а.с. 53-54).
Судом встановлено, що поданню письмової заяви позивач довільної форми передувало усне звернення, оскільки відповідачем для уточнення пільгового стажу направлялись запити щодо підтвердження факту роботи позивача в Карапчанській лісоперевалочній базі, відповіді на які датовані 22.06.2007р. (а.с. 11), 18.01.2008р. (а.с.12).
Згідно пояснень позивача в судовому засіданні при попередньому зверненні позивачу відповідачем було роз'яснено, що пільгового стажу недостатньо, для чого необхідні уточнюючі довідки підприємств, на яких працював позивач, і тому підстав для подання письмової заяви немає, і тому у видачі бланку заяви про призначення пільгової пенсії встановленої форми позивачу було відмовлено, що вимусило позивача звернутися із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у довільній формі.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача та представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Сімферополя АРК у відносинах з фізичними чи юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Щодо правомірності дій відповідача по відмові у призначенні позивачу пільгової пенсії суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, без належних правових підстав, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, непропорційно.
Відповідно до п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (із змінам та доповненнями) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991р. (з змінами та доповненнями) право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, вимоги суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі - про надання уточнюючих довідок про пільговий стаж за період роботи позивача з 01.02.1989р. по 15.05.1996р. за наявності відповідних записів в трудовій книжці позивача суперечать положенням статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки не потребують додаткового підтвердження шляхом витребування уточнюючих довідок.
Судом встановлено, що записами в трудовій книжці позивача підтверджується стаж роботи, який дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то посилання відповідача на необхідність надання уточнюючих довідок за період з 01.02.1989р. по 15.05.1996р. не ґрунтується на законі.
У загальних положеннях постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У пункті 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Одночасно, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовуються положення ст.1, 6, 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., однією зі сторін якої є держава Україна.
Так, відповідно до ст. 1 зазначеної Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасників Угоди та членів їх семей здійснюється за законодавстом держави, на теріторії якої вони проживають.
Згідно положень ст. 2 Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди здійснюється за місцем мешкання. Для встановлення права на пенсію, у тому разі на пільгових підставах, громадянам держав-учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на теріторії будь-яких з цих держав, а також на теріторії колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Відповідно до положень ст.11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, надані в установленому порядку на теріторії держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991р., приймаються на теріторії держав-учасників Співдружності без легализації.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КАС України передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Міжнародний порядок надання для пенсійного забезпечення документів на теріторії держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991р. законодавчо на час розгляду спірних відносин судом не встановлений.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Так, ст. 8 КАС України передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Отже, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин застосовується приписи ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р, а п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" про необхідність надання уточнюючих довідок про характер та стаж роботи не підлягає застосуванню.
Судом з'ясовано, що позивачу Карапчанською лісоперевалочною базою АТВТ «Усть - Ілімський лісопромисловий комплекс» була видана довідка, уточнююча особливий характер роботи та умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, від 24.06.1996 року № 911-07-239, яка містить всі необхідні відомості для підтвердження пільгового стажу позивача (а.с. 69).
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до листа № НП-11-03/427 від 18.01.2008 Управління Пенсійного Фонду Російської Федерації в м.Усть-Ілімську та Усть-Ілімському районі Іркутської області Російської Федерації відповідачу направлені копії відповідних наказів № 122-к від 07.07.83; № 166-к від 06.09.83; № 2-к від 14.04.84; № 68-к від 05.04.84; №27 від 02.02.89; № 30 від 14.02.89; № 35 від 13.05.96, картки форми Т-2 та довідка № 605 від 15.01.08, посвідчені архівною установою, які підтверджують трудовий стаж позивача та надано роз'яснення пенсійного законодавства Російської Федерації (а.с. 12-51).
Отже, суд вважає, що уточнюючі довідки та відповідні накази, надані Управлінням Пенсійного Фонду Російської Федерації в м. Усть-Ілімську та Усть-Ілімському районі Іркутської області Російської Федерації та підприємством - роботодавцем позивача є достатніми доказами підтвердження трудового стажу позивача, який дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад з тяжкими умовами праці, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.56 розділом ХХІІ «лісозаготівлі» передбачена посада «формувальник плотів». Дана постанова Ради Міністрів СРСР є чинною на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”.
Судом досліджувався порядок застосування Списків №1 та №2 та з'ясовані підстави для відмови відповідачем у призначенні пільгової пенсії і суд, дослідивши обставини справи, встановив наступне.
Відповідно до п.3. Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом № 383 від 18.11.2005 Міністерства праці та соціальної політики України, зареєстрованого в Мін'юсті 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Проаналізувавши довідку № 911-07-230 від 24.06.1996 та вищезазначені накази суд приходить до висновку, що позивачем на посаді «формувальник плотів» виконувались постійно роботи в періоди:
· з 01.09.1983 по 01.04.1984 - формувальник плотів 3 розряду;
· з 01.06.1986 по 01.02.1989 - формувальник плотів 3 розряду;
· 01.02.1989 по 15.05.1996 - формувальник плотів 4 розряду.
Відповідно до положень ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких
умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Закон України «Про пенсійне забезпечення був введений в дію Постановою ВР № 1931-XII від 06.12.91 та набрав чинності 01.01.1992 року.
Крім того, суд зазначає наступне.
Посилання відповідача на дію Указу Президії ВР СРСР «Про пільги для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі» від 01.08.1945р., яким передбачена необхідність наявності строкової трудової угоди в районах Крайньої Півночі для нарахування трудового стажу, спростовується п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого зазначено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Отже, Указ Президії ВР СРСР «Про пільги для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі» від 01.08. 1945 р., на який посилається відповідач з 10.02.10960 року є не чинним та відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Одночасно підпунктом «д» п. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що один рік праці в районах Крайньої Півночі та місцевості, що прирівнюється до нього, зараховується за один рік та шість місяців при розрахунку стажу, що дає право на пенсію за віком та інвалідності.
Отже, судом встановлено, що позивач має необхідний стаж роботи із повним робочим днем на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дає підстави для застосування до спірних правовідносин приписів п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991р. (з змінами та доповненнями), і тому право позивача на пільгову пенсію за віком підлягає судовому захисту та має бути поновлено з дня звернення позивача до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії.
Щодо посилання відповідача на порушення порядку надання документів суд не приймає до уваги заперечення проти позову в цій частині, оскільки встановив, що відмова відповідача у призначенні позивачу пільгової пенсії за віком на заснована на законі, а твердження про недотримання позивачем форми заяви та порядку подання документів в умовах нерівності прав владного суб'єкта та громадянина не можуть бути підставою для позбавлення права позивача на призначення такої пенсії.
Суд зауважує на тому, що за досліджених судом обставин справи позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача по відмові у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах вчинені з порушенням вимог законодавства, а отже не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченим законом, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому такі дії суб'єкта владних повноважень суд визнає протиправними.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, належних доказів про правомірність вчинених дій та обґрунтованість висновків відповідачем не надано, їх законність перед судом не доведено.
Враховуючи, що позивач у своєму позові не просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні йому пільгової пенсії, а лише визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати призначити пенсію, суд з урахуванням вимог статті 11 КАС України з метою повного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пільгової пенсії, що викладена в листі відповідача №149/П-7 від 15.09.08 (а.с. 52).
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 24.06.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 29.06.2009.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим по відмові у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження пенсії за віком на пільгових умовах.
3.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, викладене у листі № 149/П-7 від 15.09.08.
4.Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, пенсію на пільгових умовах за віком з дати подання первинної заяви про призначення пенсії, тобто з 10.09.08 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03,40грн. судового збору
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.