Справа №2"а"-31/07
10 вересня 2007 року
Білокуракинський районний суд Луганської області у складі: головуючого- судді Третяка О.Г. при секретарі - Ямновій Ю.І. , Літвіновій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Рассвет" до виконавчого комітету Білокуракинської селищної ради Луганської області про визнання рішення протиправним та його скасування, -
Позивач звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Білокуракинської селищної ради Луганської області про визнання рішення № 79 від 28 квітня 2007 року протиправним та його скасування.Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Білокуракинської селищної ради Луганської області № 79 від 28 квітня 2007 року було скасовано свідоцтво на право власності на будівлю Будинку побуту розташованого за адресою : АДРЕСА_1 . Цим рішенням також зобов'язано СТОВ „Рассвет" вирішити питання про передачу у комунальну власність Білокуракинської селищної ради вказаний Будинок побуту. СТОВ „Рассвет" є частковим правонаступником КСП „Рассвет" Білокуракинського району.29 вересня 1994 року КСП „Рассвет" на підставі договору купівлі-продажу придбало будівлю Будинку побуту , розташованого за адресою : АДРЕСА_1.Договір було посвідчено державним нотаріусом Білокуракинської державної нотаріальної контори, реєстр НОМЕР_1.Згідно рішення загальних зборів КСП „Рассвет" від 25 березня 2000 року Будинок побуту був переданий новоствореному СТОВ „Рассвет" . 30 вересня 2003 року виконавчий комітет Білокуракинської селищної ради прийняв рішення № 238 „Про оформлення правовстановлюючих документів СТОВ „Рассвет", згідно якого видано свідоцтво на право власності на Будинок побуту.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що виконком селищної ради фактично позбавив позивача права власності на Будинок побуту , який зобов"язав передати у комунальну власність селищної ради без згоди власника майна та будь-яких законних підстав всупереч діючому законодавству.З приводу визнання незаконними цивільно-правових угод, укладених між КСП „Рассвет" та СТОВ „Рассвет" та їх скасування до суду ніхто не звертався.Про скасування права власності СТОВ „Рассвет" на Будинок побуту також ніхто до суду не звертався.
В судовому засіданні представник відповідача - виконкому комітету
Білокуракинської селищної ради Луганської області ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив , що при прийнятті рішення від 30 вересня 2003 року „Про оформлення правовстановлюючих документів СТОВ „Рассвет" виконком Білокуракинської селищної ради всупереч діючому законодавству прийняв таке рішення.У зв"язку із зверненням колективу Будинку побуту про незаконність передачі права власності на Будинок побуту до СТОВ „Рассвет", на підставі ст. 26 ч.1 п.15 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні " .Згоди СТОВ „Рассвет" на передачу Будинку побуту в комунальну власність селищної ради відповідач не отримував.
В судовому засіданні представник відповідача - виконкому комітету Білокуракинської селищної ради Луганської області ОСОБА_4. позов не визнав, пояснивши , що при прийнятті рішення №79 від 28 квітня 2007 року виконком селищної ради діяв в межах повноважень , передбачених ст. 26 ч.1 п.15 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні"
Вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне. 29 вересня 1994 року згідно договору купівлі-продажу КСП „Рассвет" придбало у Фонді комунального майна комунальне майно цілісного майнового комплексу районного комбінату побутового обслуговування- Будинок побуту, розташованого за адресою : АДРЕСА_1. Згідно протоколу № 15 загальних зборів членів КСП „Рассвет" від 23 березня 2000 року було прийнято рішення про передачу у власність СТОВ „Рассвет" безкоштовно об"єкти соціальної сфери, в тому числі Будинок побуту .Згідно акту від 28.03.2000 року Будинок побуту було передано з КСП „Рассвет" у власність СТОВ „Рассвет". СТОВ „Рассвет" згідно установчих документів, створене в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником боргів КСП „Рассвет" Білокуракинського району. ЗО вересня 2003 року виконавчий комітет Білокуракинської селищної ради прийняв рішення № 238 „Про оформлення правовстановлюючих документів СТОВ „Рассвет", згідно якого позивачу 13.10.2003 року було видано свідоцтво на право власності на Будинок побуту і зареєстровано право власності на нерухоме майно Білокуракинським районним бюро технічної інвентаризації(реєстраційний номер 3011203 від 13.10.2003 року , номер витягу 1711114). Рішенням сесії Білокуракинської селищної ради № 11/8
від 01.03.2207 року було рекомендовано виконкому Білокуракинської селищної ради переглянути рішення виконкому № 238 від 30.09.2003 року „Про оформлення правовстановлюючих документів СТОВ „Рассвет", щодо вимог відповідності діючому законодавству .Рішенням виконкому Білокуракинської селищної ради №79 від 28 квітня 2007 року було скасовано рішення виконкому №238 від 30.09.2003 року „Про оформлення правовстановлюючих документів СТОВ „Рассвет" як таке, що не відповідає вимогам норм чинного законодавства.Окрім того це рішення надано Білокуракинському БТІ для скасування свідоцтва від 13.10.2003 р. на право власності на Будинок побуту, а СТОВ „Рассвет" зобов"язано вирішити питання про передачу у комунальну власність Білокуракинської селищної ради Будинок побуту .Жодною особою не оскаржувалося до суду рішення виконкому Білокуракинської селищної ради №238 від 30.09.2003 року „Про оформлення правовстановлюючих документів СТОВ „Рассвет" і відповідно жодним судом не приймалося рішення про скасування права власності СТОВ „Рассвет" на Будинок побуту .
Згідно ч.1 ст. 8 Конституції України в України визнається і діє принцип верховенства права.Згідно ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб"єктів права власності і господарювання.У сі суб"єкти права власності рівні перед законом.Згідно ч.1 та ч.3 ст.4 Закону України „Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону суб"єктами права колективної власності є колективні підприємства, господарські товариства..., що є юридичними особами.Згідно ч.1 ст.21 вказаного Закону право колективної власності виникає на підставі ... цивільно-правових угод.Згідно ч.1 ст.26 цього ж Закону об'єктами права власності господарського товариства , що є юридичною особою є....майно, придбане на підставах , не заборонених законом. Згідно ч. 1 ст.30 Закону України „Про власність" колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать, що також вказано в ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 ЦК У країни.Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.48 вказаного Закону Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту
права власності.Захист права власності здійснюється судом, господарським судом або третейським судом.Згідно до ст.49 цього ж Закону володіння майном вважається правомірним , якщо інше не буде встановлено судом, господарським судом , третейським судом.Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України „Про власність"власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.Відповдно до ст.25 Закону України „Про місцеве самоврядування" селищні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.Відповідно до п. 15 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішуються питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законом України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Згідно ст.4-1 Закону України „Про передачу об"єктів прав державної та комунальної власності" пропозиції щодо передачі об"єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, що також дублюється п.4 ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України"Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об"єктів соціальної сфери, житлового фонду, в тому числі незавершеного будівництва, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації та передані на баланс підприємств-правонаступників". Згідно до ч.1 та ч.3 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Примусове відчуження об"єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу АР Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Таким чином, судом встановленого при прийнятті рішення №79 від 28 квітня 2007 року виконкомом Білокуракинської селищної ради було порушено ч.2 ст.19 Конституції України де вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування/їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб.що передбачені Конституцією та законами України. Виконком Білокуракинської селищної ради не мав права позбавляти СТОВ „Рассвет" права власності на Будинок побуту і примусово зобов"язувати позивача безкоштовно передавати майно в комунальну власність всупереч встановленому діючому законадавсту України.
За таких підстав позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Рассвет" підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ч.1 ст. 94 КАС України слід стягнути з бюджету Білокуракинської селищної ради Луганської області на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Рассвет" понесені судові витрати у сумі 7 грн.50 коп., сплачені в якості судового збору.
На підставі викладеного , керуючись ст.ст.. 4, 8, 9, 10, 11,
12, 14, 70, 71, 86, 94, 98, 158, 159, 160, 163, 167 КАС України , ст.ст.25, 26 Закону України „Про місцеве самоврядування", ст.ст. 4, 20, 21, 26, 30, 48, 49, 55 Закона України „Про власність", ст.4-1 Закону України „Про передачу об"єктів прав державної та комунальної власності" , п.4 ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України"Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, в тому числі незавершеного будівництва, що не підлягали паюванню в процесі
реорганізації та передані на баланс підприємств-правонаступників" , ст.ст. 317, 319, 321, 328 , 393ЦК України, ст.8, 13, 19 Конституції Украйни, суд -
Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Рассвет" - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Білокуракинської селищної ради № 79 від 28 квітня 2007 року.
Стягнути з бюджету Білокуракинської селищної ради Луганської області на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Рассвет" понесені судові витрати у сумі 7 грн.50 коп.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути
подано через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення .Апеляційна
скарга на постанову суду першої інстанції подасться протягом 20 днів після подання заяви
про апеляційне оскарження.