вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
15.07.09Справа №2а-5176/09/1/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В. за участю
представника позивача - Лупіліной Віри Стефанівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " РСУ Артек"
до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК
про скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “РСУ Артек” до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК № 0002401501/0 від 28.10.2008 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2009 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2009 року задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, до набранням рішенням по справі № 2-а-5176/09/1/0170 законної сили заборонено Державній податковій інспекції в м.Ялта вчиняти будь-які дії, направлені на виконання першої податкової вимоги від 06 квітня 2009 року за № 1/250.
У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримала та пояснила, що на підставі акта про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток платника податку ТОВ “РСУ Артек” від 20 жовтня 2008 року за № 2339/19007370/15-1 ДПІ в м.Ялта АР Крим 28 жовтня 2008 року винесено податкове повідомлення-рішення за № 0002401501/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток у розмірі 12155,00 гривень.
Представник позивача зазначила, що у зв'язку з незгодою з сумою податкового зобов'язання, визначеною в вищевказаному податковому повідомленні рішенні, зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК, Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової адміністрації України, проте рішеннями зазначених податкових органів податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.
За поясненнями представника позивача, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення стало те, що позивачем при складенні додатку К1/1 «Розрахунок приросту(убутку) балансової вартості запасів» на початок року на 01.01.2007 року включено суму балансової вартості запасів до переходу на загальну систему оподаткування, оскільки позивач у 2006 році знаходився на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок). Однак представник позивача вважає невірними висновки відповідача, що зазначені суми мали включатися до приросту балансової вартості запасів, відповідно до валового доходу, та об'єкту оподаткування, оскільки це суперечить діючому податковому законодавству.
Представник позивача зауважила про наявність двох податкових роз'яснень різного змісту з приводу даного спору, які носять лише рекомендаційний характер, та оскільки на 01.01.2007 року, тобто на час формування залишків запасів, діяло роз'яснення 2000 року, позивач керувався саме ним при оформленні додатку до податкової декларації.
У судовому засіданні 11.06.2009 року представник відповідача Володькін С.А. проти позову заперечував та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки позивач, який у 2006 році знаходився на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) і не міг відображати у складі валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей придбаних до 2007 року, які не повинні були відображатися як балансова вартість запасів на кінець звітного періоду, тому повинні відображатися у таблиці № 1 додатку К1/1 як приріст балансової вартості запасів. Отже зазначені суми відносяться до валових доходів та податковим органом правомірно нараховано податок на прибуток підприємства за 2007 рік.
Представник відповідача Володькін С.А. у судовому засіданні 11.06.2009 року також зазначив, що з цього приводу є податкове роз'яснення від 06.02.2007 року, яке діяло на час подання податкової декларації за 2007 рік, що повністю підтверджує позицію відповідача у цьому спорі.
У судове засідання 15.07.2009 року відповідач не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі та те, що відповідачем надано заперечення по справі, засуд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності відповідача.
Вислухав пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РСУ Артек" є юридичною особою з ідентифікаційним кодом - 19007370, зареєстрованою 21.11.1991 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АРК, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 593091 (а.с. 32).
Перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ Артек" проведено 31.10.1997 року, зміни в ЄДРПОУ внесено 16.01.2001 року, що підтверджується довідкою № 09/2-5-1119/106 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16.01.2001 року ГУ статистики в АРК (а.с. 33).
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "РСУ Артек" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.
Пунктом 11 статті 11 зазначеного закон встановлено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Підстави проведення документальних невиїзних перевірок визначені п.1. ч.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ -це перевірка поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Крім того, згідно з п. 8.2. Регламенту адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації № 62 від 09.02.2006 року, документальні невиїзні перевірки проводяться у разі виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у випадках заявленого до відшкодування податку на додану вартість. Для проведення невиїзної документальної перевірки платники податків або їх представники можуть запрошуватися до органу державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків). Невиїзна документальна перевірка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби, в якому платник податків стоїть на обліку.
Крім того, п. в) п.п.4.2.2. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Результати проведення камеральної перевірки оформлюються Актом, форма якого затверджена наказом Державної податкової адміністрації України N 416 від 17.07.2006 року про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів.
Судом установлено, що з 23 по 24 вересня 2008 року головним державним податковим інспектором ДПІ у м. Ялта АРК проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка ТОВ "РСУ Артек" - перевірка податкової звітності з податку на прибуток платника податку, а саме з питання виявлення арифметичних чи методологічних помилок у поданої платником податку на прибуток декларації за 2007 рік, за результатами якої був складений акт від 20.10.2008 року № 2339/19007370/15-1 (далі -Акт).
Відповідно до Акту, позивача повідомлено про проведення перевірки листом вих. № 1489/10/151 від 25.04.2008 року із запрошенням із письмовими поясненнями по даному питанню.
Отже, проаналізувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що відповідач мав законні підстави для проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки платника податків.
Відповідно до Акту, вищевказаною перевіркою виявлені порушення ТОВ "РСУ Артек" Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року № 271/7592; пункту п. 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року у вигляді заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2007 рік на суму 11576,00 гривень, що є методологічною помилкою.
Судом встановлено, що позивач ТОВ "РСУ Артек" подано заперечення на Акт, які розглянуто ДПІ у м. Ялта АРК та листом від 24.10.2008 року № 25475/10/15-1 вони залишені без задоволення.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом «в» пункту 4.2.2. якого зазначено обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у випадку виявлення податковим органом арифметичної або методологічної помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
У цьому разі, згідно з п.п 17.1.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Судом встановлено, що по результатам проведеної перевірки ДПІ у м. Ялта АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення від 28.10.2008 року № 0002401501/0, яким позивачеві нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 12155,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 11576,00 гривень, за штрафними санкціями - 579,00 гривень.
Судом встановлено, що у зв'язку з незгодою з сумою податкового зобов'язання, визначеною в вищевказаному податковому повідомленні -рішенні, зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК, Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової адміністрації України.
За результатами розгляду скарг позивача податкові органи прийняли рішення про залишення скарг без задоволення, а податкового повідомлення-рішення від 28.10.2008 року № 0002401501/0 без змін. На підставі акта перевірки позивача, рішень про результати розгляду скарги ДПІ в м.Ялта винесено податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2009 року за № 0002401501/3, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ “РСУ Артек” за платежем податок на прибуток у сумі 12155,00 гривен
Судом встановлено, що відповідно до п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III відповідачем надіслана позивачеві перша податкова вимога від 06 квітня 2009 року за № 1/250, в якій вказано, що сума податкового боргу позивача станом на 06 квітня 209 року за узгодженим податковим зобов'язанням становить 12150,74 гривень.
Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено таке.
Згідно з висновками Акту при заповненні ТОВ «РСУ Артек» декларацій за 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартал, 2007 рік, згідно Додатку К1/1 Таблиці № 1, Рядка А у графі 3 відображено суму балансової вартості запасів на початок звітного 2007 року у сумі 46302,00 гривень. За даними податкового органу зазначений показник повинен дорівнювати «0», натомість приріст балансової вартості запасів повинен складати 95136,00 гривень (з урахуванням суми 46302,00 гривень), а у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток за 2007 рік повинні бути відображені валові доходи, у тому числі в сумі 46302,00 гривень.
З такими висновками та доводами відповідача погоджується суд з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «РСУ Артек» протягом 2006 року знаходився на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок 6%) та здійснювало діяльність згідно Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ Президента), що підтверджується свідоцтвом № 0112005567 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою від 01.01.2006 року (а.с.28).
Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності запроваджена як напрям державної підтримки малого підприємництва на підставі Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 року N 2063-III.
Відповідно до статті 3 Указу Президента суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку, у даному випадку 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (стаття 1 Указу Президента)
За частиною 2 статті 3 Указу Президента платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.
Судом встановлено, та не заперечується позивачем, що протягом 2006 року ним використовувалася спрощена система оподаткування, обліку та звітності без використання поряд з нею діючої системи оподаткування, передбаченої законодавством (тобто загальної системи).
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, відповідно до статті 6 Указу Президента не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств та інших.
З цією ж метою законодавець чітко визначив межі розповсюдження на платників єдиного податку законодавства про інші види податків і зборів, передбачивши ті види оподаткування, які не мають застосовуватися до зазначених осіб.
Одним з видів оподаткування, який виключено з обов'язкових для суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок є податок на прибуток підприємств. Оскільки сплата цього податку не передбачена для осіб, які поряд зі спрощеною системою оподаткування не використовують діючу (загальну), то й норми права, що визначають порядок сплати податку на прибуток підприємств у цьому разі не застосовуються.
Суд зазначає, що нормативно - правовим актом, який визначає порядок сплати податку на прибуток підприємств, суб'єктів, об'єкти оподаткування, таке інше є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року, а отже положення цього Закону поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність за загальною системою оподаткування, і не може застосовуватися платниками єдиного податку.
Як зазначалося раніше, спрощена система, як вид державної підтримки суб'єктів малого малого підприємництва, стосується не тільки оподаткування, а й бухгалтерського обліку та звітності особи, яка її обрала.
Тому для суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, як виключення із загального правила, передбачено обов'язок вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу та передбачено обов'язок за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) подавати до органу державної податкової служби розрахунки про сплату єдиного податку (частини 11,12 статті 4 Указу Президента), у той час коли, інші суб'єкти господарювання, що перебувають на загальній системі оподаткування, обліку та звітності повинні додержуватися правил ведення цього обліку, передбаченими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Форма книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та Порядок її ведення затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року N 477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 1998 року за N 689/3129 (далі - Порядок ведення Книги)
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Книги, у графі 6 Книги "Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів" відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.
У графі 7 Книги "Загальна сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності" відображається фактична сума витрат, проведених з розрахункового (поточного) рахунку та каси підприємства, у зв'язку з продажем продукції (товарів, робіт, послуг), здійсненням фінансових операцій, а також від іншої діяльності (п. 2 Порядку ведення Книги).
Отже для суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності передбачено лише ведення обліку за тими категоріями, які відображено у Книзі, а саме стосовно виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка в подальшому впливає на розмір єдиного податку та стосовно загальної суми витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності.
Розрахунки про сплату єдиного податку до органу державної податкової служби платник єдиного податку - юридична особа подає за формою та в Порядку, затвердженими Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року N 98 Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за N 221/7542.
Форма розрахунку про сплату єдиного та Порядок її заповнення містять відомості про необхідність відображення у розрахунку таких показників, як середньооблікова чисельність працюючих, виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, виручка від реалізації основних фондів , усього виручка від реалізації, сума єдиного податку за відповідною ставкою, податкові зобов'язання до сплати, таке інше.
Отже у зазначеному розрахунку платником єдиного податку взагалі не відображається сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності
Викладене вище підтверджує позицію суду що юридичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку і звітності (єдиний податок) у своїй діяльності не мають права використовувати показники, які не передбачені для цього виду оподаткування, а використання таких показників, всупереч законодавчому обмеженню не тягне тих правових наслідків для цих осіб, які мають наставати для осіб, що правомірно їх використовують.
У будь-якому разі, показники, що встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» розповсюджуються на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність за загальною системою оподаткування, і не можуть застосовуватися платниками єдиного податку.
До таких показників на думку суду відноситься й «валовий дохід», «валові витрати», оскільки використання цих категорій безпосередньо пов'язано з оподаткуванням прибутку підприємства, облік за цими показниками не передбачений для юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку і звітності (єдиний податок), а отже зазначені особи не здійснюють оподаткування, облік та звітність за цими категоріями, тому й не можуть мати у своїй господарській діяльності ані «валовий дохід» ані «валові витрати», за допомогою який визначається об'єкт оподаткування для платників податку на прибуток підприємств, а ні для платників єдиного податку.
Судом встановлено, що оскільки ТОВ “РСУ Артек” отримана виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору за 2006 рік в сумі 1334698,00 гривень, то з 01.01.2007 року позивач знаходиться на загальній системі оподаткування, що також підтверджується самим позивачем.
Відповідно до п.16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.
Наказом Державної податкової адміністрації України N 143 від 29.03.2003 року затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за N 271/7592 (далі - Порядок складання декларації).
Декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (п.4.1. Порядку складання декларації).
За п. 3.1. Порядку декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1-Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2.
При цьому Таблиця № 1 Додатку К1/1 містить такі показники за кодом рядка А (балансова вартість запасів усього) : графа 3 - на початок звітного періоду, графа 4 - запаси, використані не в господарській діяльності, графа 5 - на кінець звітного періоду, графа 6 -приріст (убуток) балансової вартості запасів. До того ж Форма самої декларації за кодом рядка «01.2» передбачає включення до валових доходів від усіх видів діяльності, а відповідно й до об'єкту оподаткування (код рядка 08) з подальшим нарахуванням суми податку на прибуток (код рядка 12) приріст балансової вартості запасів, що попередньо повинен відображатися у Таблиці № 1 Додатку К1/1 до Декларації.
В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Судом встановлено та не оспорюється позивачем, що при заповненні декларацій за 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартали, 2007 рік, тобто за звітний період, коли позивач знаходився на звичайній системі оподаткування, обліку та звітності спірна сума в розмірі 46302,00 гривень була включена ТОВ «РСУ Артек» у Таблиці № 1 Додатку К1/1 до 3-ї графи рядку «А» - балансова вартість запасів на початок звітного періоду. Зазначена сума відповідно не була відображена у графі 6 рядку «А» Таблиці № 1 Додатку К1/1 - приріст балансової вартості запасів, у рядку «01.2» самої Декларації, рядках «08» та «12» Декларації.
При цьому суд вважає, що доводи представника відповідача та висновки Акту перевірки про порушення позивачем Порядку заповнення декларації підтверджуються матеріалами справи та нормами діючого законодавства та порушення позивачем вимог п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
В основній частині та в додатках до декларації показники відображаються на підставі норм, установлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Отже, судом встановлено, що задля податкового обліку балансової вартості товарів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (запасів) на складах у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) таких запасів повинні включатися до складу валових витрат згідно з цим законом.
Поняття валових витрат визначається п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Судом раніше наведено обґрунтування стосовно розповсюдження категорії «валові витрати» на платників податку на прибуток підприємства та неможливості її використання суб'єктами спрощеної системи оподаткування (юридичними особами - платниками єдиного податку).
Суд ще раз зазначає, що зазначений показник може відображати лише витрати платника податку за Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", віднесення ж до складу «валових» частини витрат, що понесені позивачем у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності до 01.01.2007 року зі статусом платника єдиного податку неможливо виходячи з природи цих витрат, які не підпадають під поняття «валові витрати» та не включаються до складу валових витрат згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Саме на цих підставах суд приходить до висновку, що ТОВ “РСУ Артек” дійсно не мало права відображати у Таблиці № 1 Додатку К1/1 3-ї графи рядку «А» - балансову вартість запасів на початок звітного періоду в сумі 46302,00 гривень, витрати на придбання яких не включалися до «валових витрат» товариства.
До того ж позивач не міг сформувати балансову вартість запасів на початок звітного періоду на 01.01.2007 року у розумінні п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки протягом 2006 року (коли ним були здійснені витрати на придбання запасів) знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).
Судом ретельно досліджені доводи представників позивача та відповідача стосовно наявності податкових роз'яснень з приводу даного спору та встановлено наступне.
Право Державної податкової адміністрації України в порядку, встановленому законом, надавати податкові роз'яснення, як функція податкового органу передбачена пунктом 4 статті 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до п.п. г) п.п. 4.4.2 п.4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.
Судом встановлено, що ДПА України в листі N 7075/7/15-1117 від 24.05.2000 року щодо визначення валових доходів, валових витрат та об'єкта оподаткування при переході з оподаткування єдиним податком на систему оподаткування податком на прибуток роз'яснила, що у Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів та Відомості про балансову вартість товарних запасів станом на 01.01.2000 відображається вартість запасів, придбаних в період сплати єдиного податку і не реалізованих протягом вказаного періоду, в частині, що оплачена (компенсована) постачальникам.
В подальшому, ДПА України в листі N 2169/7/15-0217 від 06.02.2007 року «Про окремі питання застосування пункту 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» роз'яснила, що відповідно до Закону в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат. Сутність перерахунку полягає в порівнянні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року та відповідному уточненні платником податків або валових доходів (у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі приросту запасів), або валових витрат (у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі убутку запасів). Таким чином, якщо в осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи або з фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП), обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати ФСП або єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не було включено до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по пункту 5.9 ст. 5 Закону. Зазначені вище платники податку мають право на застосування цього пункту лише до запасів, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких було включено до складу валових витрат у таких випадках: - або якщо запаси були придбані та оприбутковані платниками після переходу на загальну систему оподаткування, - або якщо до перебування цих осіб на спрощеній системі або на ФСП вони були платниками податку на прибуток на загальних підставах і мають запаси, придбані та оприбутковані в період перебування на загальній системі оподаткування.
Суд зазначає, що зазначені податкові роз'яснення прийняті податковими органами одного рівня, однак встановлюючи підстави різного трактування окремих положень податкового законодавства суд встановив, що перше податкове роз'яснення надано в період дії пункту 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в іншій редакції, коли перший абзац даного пункту не містив посилання на обов'язковість включення запасів до «валових витрат», проте Законом N 349-IVвід 24.12.2002 року зазначений пункт викладено в іншій, редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, коли податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції ведеться тільки по тим запасам, витрати на придбання…яких включаються до складу валових витрат згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Тому, суд вважає логічним надання податковим органом нових податкових роз'яснень.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що оскільки формування балансової вартості запасів здійснювалося на 01.01.2007 року, то позивач керувався податковими роз'ясненнями 2000 року, оскільки подаючи до відповідача декларації за 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартали, 2007 рік, коли позивач здійснював заповнення її показників, позивачеві було відомо про нові роз'яснення ДПА України. Формування балансової вартості та подання декларації.
У будь-якому разі суд зазначає, що Листи ДПА України не є регуляторним актом в розумінні Закону України "Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності" N 1160-IV від 11.09.2003 року, який би встановлював певні права та обов'язки. Податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта, тому при вирішенні справи по суті суд керувався саме положеннями норм діючого законодавства, яке не дозволяє відносити до балансової вартості запасів на початок звітного періоду на 01.01.2007 року у розумінні п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати на придбання запасів протягом 2006 року в сумі 46302,00 (що не є валовими витратами) коли позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем зроблено вірний висновок про порушення позивачем вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження валових доходів на суму 46302,00 гривень та відповідно податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11576,00 гривень (25% від суми валових доходів, на яку встановлена невідповідність).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставою для скасування рішення є визнання його протиправними - невідповідність рішення вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його видав.
Оскільки судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК № 0002401501/0 від 28.10.2008 року, яким ТОВ «РСУ Артек» визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток у розмірі 12155,00 гривень винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зазначене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " РСУ Артек" у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
Під час судового засідання, яке відбулось 15.07.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 20.07.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю " РСУ Артек" повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного господарського суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Трещова О.Р.