Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" лютого 2015 р.Справа № 922/5923/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.
розглянувши справу
за позовом ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк
до ФОП ОСОБА_1, Сєверодонецьк
простягнення 59166,82 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 35099,44 грн., пеню у розмірі 16405,21 грн., 3% річних в сумі 1319,51 грн., інфляційні втрати в сумі 6342,66 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 22.12.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
09.02.15р. представник позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи, що витребовувались ухвалою суду про порушення провадження по справі від 22.12.14р., які були долучені до матеріалі справи.
Представник позивача в судове засідання 11.02.15р. не з'явився, але 09.02.15р. надав через канцелярію клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у зв'язку з неможливістю направлення уповноваженого представника в судове засідання.
Суд, розглянувши дане клопотання, вважає за можливе його задовольнити, як таке, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Представник відповідача в судове засідання 11.02.15р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, але повідомлений про розгляд справи був належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.12.14 року.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Виходячи з вищенаведеного, оскільки ухвала господарського суду направлялась на адресу, яка вказана у свідоцтві про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1, суд приходить до висновку про те, що відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у суді.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач) у опалювальних сезонах:
- 2012-2013 років: у періоді з грудня 2012 року по квітень 2013 року,
- 2013-2014 років: у періоді з жовтня 2013 року по квітень 2014року,
поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідач) до, належного йому на праві власності, нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з опалювальною площею 128,8 м2, теплову енергію у вигляді гарячої води для централізованого опалення приміщення відповідача на загальну суму 35099,44 грн.
Вартість 1 Гкал. теплової енергії (з 22 липня 2010 року - зі дня набрання чинності Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 р. № 2479-УІ, тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 р. у справі №3-9гс13), що поставлялась відповідачу складала:
- з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р.(тариф для потреб інших споживачів) - 970,02 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 21.03.2012 р. № 70 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 16.03.2012 р. № 136 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";
- з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. (тариф для потреб інших споживачів) - 900,67 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 14.01.2014 р. № 8 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 31.12.2013р. № 485 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";
- з 01.04.2014 р. (тариф для потреб інших споживачів) - 1085,63 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 31.03.2014 р. № 53 "Про введення тарифу на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 31.03.2013р. № 231 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".
Нежитлове приміщення відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2. Зазначений житловий будинок обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено.
Приміщення відповідача приладом обліку теплової енергії не обладнано.
У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку, розрахунок вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді відповідно до абзацу другого пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від З жовтня 2007 р. № 1198.
З метою досудового врегулювання спору, відповідачу неодноразово направлялися претензії (а.с. № 34-39) щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.
Проте, відповідач не сплатив вартість поставленої теплової енергії у вигляді гарячої води на централізоване опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
Опалювальний сезон 2012-2013 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про поетапну подачу тепла на об'єкти охорони здоров'я, дитячі дошкільні заклади, школи, об'єкти житлового фонду, культури, об'єкти сім'ї, молоді та спорту" від 11.10.2012 року №1307 з 16.10.2012 року.
Завершено опалювальний сезон 2012-2013 років на підставі розпорядження міського голови "Про завершення опалювального періоду 2012-2013 років" від 03.04.2013 року №135 - "04" квітня 2013 року.
Опалювальний сезон 2013-2014 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про поетапну подачу тепла на об'єкти охорони здоров'я, дитячі дошкільні заклади, школи, об'єкти житлового фонду, культури, об'єкти сім'ї, молоді та спорту" від 25.09.2013 року №777 з 15 жовтня 2013 року.
Завершено опалювальний сезон 2013-2014 років на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про завершення опалювального періоду 2013-2014 років" від 25.03.2014 року №205 - "06" квітня 2014 року.
Факт постачання теплової енергії у наведених вище опалювальних сезонах до приміщення відповідача, розташованого у житловому будинку АДРЕСА_2, підтверджується, відповідно, Актами про включення теплоустановок в даному будинку від 24.10.2012 року та від 16.10.2013 року.
Листами від 11.12.2012 року №16-6-1516 та від 15.01.2014 року №08-06-27 позивач звертався до відповідача з пропозиціями укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, направивши на адресу відповідача відповідні проекти договорів, але жодної відповіді отримано не було.
Так, у відповідності до приписів ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ" здійснює свою господарську діяльність у сфері теплопостачання на підставі відповідних ліцензій на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є суб'єктом відносин у сфері теплопостачання, і відповідно до ч.4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності, як суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно з ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Згідно з приписами п. 1 ч. 3. ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії - частина третя ст. 24 Закону України "Про теплопостачання".
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Такий обов'язок споживача сплачувати спожиту теплову енергію теплову відповідає вимогам п.5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Отже, за відсутності письмового договору права та обов'язки сторін регулюються на підставі актів цивільного законодавства, а саме: Цивільним кодексом України, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", ЗУ "Про теплопостачання", також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у сфері надання житлово- комунальних послуг, теплопостачання та загальними положеннями про зобов'язання.
Оскільки відповідачем не виконано зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, яка постачалася на опалення приміщення відповідача, позивач вправі в судовому порядку вимагати стягнення нарахованої заборгованості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, тому споживач зобов'язаний оплатити спожиті послуги, якщо фактично ними він користувався.
Враховуючи те, що доказів, які б спростовували надані позивачем документи щодо надання послуг відповідачу, - до суду не надано, суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачу грошових коштів за спожиту теплову енергію в сумі 35099,44 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 16405,21 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів.
Таким чином, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 16405,21 грн. пені, суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов'язань з боку відповідача. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.
Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1319,51 грн. суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1319,51 грн.
Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 6342,66 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 6342,66 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 15-16, 549-548, 610-611, 625 Цивільного кодексу України; ч.3 п.2 ст. 231, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (93400, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (93403, Луганська область, місто Сєвєродонецьк-3, ідент. код 00131050) основну заборгованість в сумі 35099,44 грн., 3% річних в сумі 1319,51 грн., інфляційні втрати в сумі 6342,66 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1320,43 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в сумі 16405,51 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.02.2015 р.
Суддя Л.В. Шарко