12 лютого 2015 року Справа № 9104/181647/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславського міського центру зайнятості, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, третіх осіб: Бориславського відділення Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції, управління Пенсійного фонду України у м. Бориславі Львівської області про визнання протиправними та скасування наказу, довідки, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди,
14 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориславського міського центру зайнятості, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області Гриневич Богдана Васильовича, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Бориславського міського центру зайнятості №67 від 03.05.2012 року «Про відшкодування коштів особою»;
- визнати протиправними дії державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради Гриневича Богдана Васильовича по складенню та видачі довідки №80-ДР від 28.03.2012 року;
- визнати протиправною та скасувати довідку №80-ДР від 28.03.2012 року;
- зобов'язати виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області скасувати державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області на підставі поданої письмової заяви у червні 2003 року;
- стягнути з відповідача Бориславського міського центру зайнятості 5000 грн. моральної шкоди.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам чинного матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати її. Апелянт, зокрема вказав, що висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є необґрунтованим. Так, ОСОБА_1 зазначив, що Бориславський міський центр зайнятості безпідставно прийняв рішення про повернення ним виплачених як допомогу по безробіттю коштів, в той час як він не займався підприємницькою діяльністю, так як подав у червні 2003 року відповідну заяву до виконавчого комітету. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не зареєстрований. У податковому органі та Пенсійному фонді як суб'єкт підприємницької діяльності також не перебуває, оскільки був знятий у встановленому порядку у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності. Державний реєстратор виконавчого комітету Бориславської міської ради безпідставно з перевищенням повноважень видав довідку по те, що ОСОБА_1 був зареєстрований як підприємець і не вказав про припинення підприємницької діяльності й ці дії є неправомірними. Також ОСОБА_1 вважає, що такими діями відповідачів порушено його права і спричинено душевні страждання, заподіяну шкоду він оцінює у 5000 гривень. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та пояснили, що позивач у встановленому порядку подав заяву про припинення підприємницької діяльності до державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради, така була прийнята і свідоцтво про реєстрацію було вилучено. Тому позивач був знятий з обліку у податковій інспекції та управлінні Пенсійного фонду, що підтверджено матеріалами справи.
Бориславський міський центр зайнятості заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування немає.
Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 29.01.2009 року по 03.12.2009 рік, з 17.02.2010 року по 18.02.2010 року та з 29.06.2011 року по 08.03.2012 року перебував на обліку в Бориславському міському центрі зайнятості як безробітний та отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття.
Згідно акту №2 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 03.05.2012 року перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 15 листопада 1995 року був зареєстрований виконавчим комітетом Бориславської міської ради як підприємець, а тому, перебуваючи на обліку як безробітний, отримував матеріальне забезпечення незаконно і виплачені кошти підлягають поверненню.
3 травня 2012 року Бориславським міським центром зайнятості був виданий наказ №67, згідно якого прийнято рішення про вжиття заходів щодо відшкодування ОСОБА_1 незаконно отриманого матеріального забезпечення за періоди його перебування на обліку як безробітного, а саме, наказано начальнику відділу бухгалтерського обліку здійснити розрахунок суми забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг, отриманих ОСОБА_6; головному спеціалісту-юристконсульту доручено надіслати ОСОБА_6 повідомлення про необхідність повернення коштів та вжити заходів повернення у разі неповернення ОСОБА_1 коштів.
Відповідно до п.п. 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у разі встановлення центрами зайнятості недостовірних даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів приймається директором центу зайнятості і оформляються наказом.
Як вбачається із матеріалів справи, саме на виконання вимог вищевказаного нормативно-правового акту та керуючись наданою державним реєстратором інформацією, Бориславським міським центром зайнятості було видано оспорюваний наказ.
Разом з тим, зі змісту цього наказу вбачається, що жодних правових наслідків для позивача він не має, оскільки цим рішенням було лише зобов'язано співробітників Бориславського міського центру зайнятості вчинити певні дії в межах їх функціональних обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, позивач мав можливість або добровільно повернути кошти центру зайнятості в сумі розрахованій і зазначеній у повідомленні, надісланому згідно оскаржуваного наказу, або не сплачувати ці кошти добровільно і у такому випадку спір про повернення коштів є предметом судового розгляду в межах відповідного позову за позовом центру зайнятості.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення адміністративного позову недостатньо встановити лише наявність порушення приписів закону, адміністративний суд повинен також встановити, що у зв'язку з цим порушується право безпосередньо позивача. При цьому рішення адміністративного суду повинне бути направлене на реальне відновлення порушеного права.
Колегія суддів зазначає, що оскільки оскаржуваний наказ центру не містить в собі рішень щодо прав або обов'язків позивача, а стосується лише обов'язків працівників установи, права або охоронювані законом інтереси позивача ним не порушені. За таких підстав, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ця позовна вимога не направлена на реальне відновлення порушеного права, а відтак і підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенін позову щодо визнання незаконними дій державного реєстратора.
Згідно пункту 37 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 740 скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
Як стверджує позивач, він подавав заяву про припинення підприємницької діяльності, а також інші необхідні документи державному реєстратору виконавчого комітету Львівської міської ради та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію було вилучено.
На підтвердження цих відомостей позивач подав суду довідку Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ від 30 грудня 2003 року про зняття ОСОБА_7 з обліку як платника податків, оригінал якої було досліджено в судовому засіданні, а копія міститься в матеріалах справи (а.с. 16), також копію довідки управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі від 8 липня 2005 року (а.с. 166) про зняття з обліку як платника страхових внесків.
Згідно повідомлення Бориславської міської ради Львівської області від 29 березня 2012 року № Т-565 ОСОБА_1 не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12).
Судом апеляційної інстанції було витребувано копії матеріалів реєстраційної справи ОСОБА_1, разом з тим виконавчий комітет Бориславської міської ради листом від 24 рудня 2012 року вих. № 3-21/2706 повідомив про неможливість надати такі у зв'язку з їх передачею до Державної реєстраційної служби.
Реєстраційна служба Бориславського міського управління юстиції Львівської області листом від 31 січня 2015 року вих. №11/02.01-24/82 повідомила, що матеріали реєстраційної справи ОСОБА_1 відсутні .
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен довести правомірність своїх дій.
Разом з тим, доказів на спростування доводів позивача щодо подання ним заяви про припинення підприємницької діяльності та інших необхідних документів суду надано не було, хоча з урахуванням принципу офіційності такі заходи судом апеляційної інстанції вживалися.
Враховуючи викладене, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що позивач був знятий з обліку як платник податків і внесків до Пенсійного фонду, не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відповідач не надав доказів на підтвердження зазначених у довідці №80 ДР від 28 березня 2012 року відомостей, матеріали реєстраційної справи не надано, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради щодо видачі довідки слід задовольнити.
З приводу позовної вимоги до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області про зобов'язання скасувати державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» виконавчі комітети міських рад не наділені повноваженнями здійснювати дії з приводу реєстрації чи скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.
Щодо позовної вимоги про скасування довідки державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради №80-ДР від 28 березня 2012 року, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині провадження слід закрити з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки оскаржувана довідка не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує правові наслідки, цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Розгляд таких справ законом не віднесено до жодної юрисдикції.
Враховуючи викладене, в цій частині позову провадження слід закрити.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради щодо видачі довідки №80 ДР від 28 березня 2012 року.
Провадження у справі за позовною вимогою ОСОБА_1 про скасування довідки державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради №80 ДР від 28 березня 2012 року - закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17 лютого 2015 року