"17" лютого 2015 р. Справа № 908/4760/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.
при секретарі Полубояриній Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Груднистий А.В., довіреність № 808/12-1683 від 22.12.2014
відповідача - Гнєзділова Н.В., довіреність № ББУ/ЦОФД86/СЛ/14 від 17.12.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ", Донецька область, м. Добропілля (вх. №597 Х/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.14 у справі № 908/4760/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ", Донецька область, м. Добропілля
про стягнення 63526,37 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 у справі № 908/460/14 (суддя Зінченко Н.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ", м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ", Донецька область, м. Добропілля задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ" 63526,37 грн. основного боргу та 1827,00 грн.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ", Донецька область, м. Добропілля звернулось до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 у справі № 908/460/14, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що позивач по справі не довів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, посилаючись при цьому на відсутність доказів передачі ПАТ "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" в повному обсязі документів, передбачених п. 4.3 договору, в тому числі рахунку-фактури на оплату.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач зазначає про те, що факт поставки продукції підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними. Також, позивач стверджує, що відповідачем були отримані всі супроводжувальні документи за договором, жодних претензій щодо відсутності документів відповідач не направляв, питання щодо повернення товару та відмови від договору не ставилося.
17.02.2015 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочку виконання рішення на 6 (шість) місяців, посилаючись на те, що "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" знаходиться на території, на якій проводиться АТО. Оскільки постановою Правління НБУ № 466 призупинено здійснення всіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, вказані обставини відповідач вважає такими, що ускладнюють реальну можливість виконання рішення суду.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 20.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ" (позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" (відповідачем у справі) укладений договір № ЦД-2014/5-КП, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити у власність відповідача, як покупця, продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукцію), в асортименті, кількості, в строки за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною до договору.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що згідно видаткових накладних № 271 від 27.06.2014р. на суму 26448,32 грн.; № 304 від 29.07.2014р. на суму 14446,70 грн.; № 321 від 14.08.2014р. на суму 22631,35 грн., позивач здійснив постачання продукції відповідачу на загальну суму 63526,37грн. Відповідачем продукцію отримав, що підтверджується вищевказаними накладними та довіреностями, проте в порушення умов договору розрахунок не здійснив. Таким чином, заборгованість відповідача складає 63526,37 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" 63526,37 грн. основного боргу за поставлену продукцію за договором № ЦД-2014/5-КП від 20.01.2014р.
За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем продукції та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару у встановлений договором строк або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 692 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 63526,37 грн. за отриману ним продукцію.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № ЦД-2014/5-КП від 20.01.2014.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1.1. договору в порядку та на умовах передбачених договором постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукцію), а асортименті, кількості, в строки за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною до договору.
Позивачем до матеріалів справи надані відповідні специфікації № ЦД-2014/5-КП від 20.01.2014р. б/н від 26.05.2014р.; б/н від 18.06.2014р.; б/н від 25.07.2014р., в яких узгоджено асортимент з якісними характеристиками, кількість, строки, ціну продукції. Дані специфікації підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с. 13, 17, 21).
Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 4.4 датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.
Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар за видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна № 271 від 27.06.2014р. на суму 26448,32 грн.;
- видаткова накладна № 304 від 29.07.2014р. на суму 14446,70 грн.;
- видаткова накладна № 321 від 14.08.2014р. на суму 22631,35 грн.,
а всього на загальну суму 63526,37 грн.
Вище зазначені видаткові накладні за спірний період підписані уповноваженими особами позивача та відповідача і скріплені відбитками печаток підприємств.
Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить довіреності № 451 від 20.06.2014р., № 532 від 21.07.2014р. та № 585 від 13.08.2014р. на отримання цінностей за Договором № 18-ІІ/05/11 від 03.05.2011 р. на ім'я Зикова М.А. та Сидоренко С.М.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов договору №ЦД-2014/5-КП від 20.01.2014р. доведений відповідними видатковими накладними та довіреностями, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи скріплені печатками сторін на вказаних видаткових накладних та довіреностях (а.с. 14-25).
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Проте відповідач повний розрахунок за поставлений товар не здійснив, що також не спростовано останнім під час перегляду справи в апеляційному порядку.
При цьому, відповідач посилається на те, що позивач по справі не довів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, посилаючись при цьому на відсутність доказів передачі ПАТ "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" в повному обсязі документів, передбачених п. 4.3 договору, в тому числі рахунку-фактури на оплату.
Так, згідно п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: - рахунок-фактуру; - податкову накладну; - відповідні товаросупроводжувальні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну; сертифікат якості ( у випадку якщо даний документ передбачений к відповідному виду продукції та/або паспорт чи інша технічна документація передбачена к даному виду продукції; - сертифікат відповідності ( у випадку якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації, (необхідність надання оговорюється в специфікації); - інструкцію по експлуатації; - технічну документацію передбачену п. 2.3 договору. У випадку постачання продукції без товаросупроводжувальної документації, що унеможливить здійснення приймання продукції по кількості та/або якості та/або комплектації, покупець має право відмовитись від приймання партії продукції та на власний розсуд повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання. Постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю витрати, пов'язані зі зберіганням продукції на протязі 5-ти банківських днів, наступних за днем отримання рахунку.
Зі змісту п. 4.3 договору вбачається, що він не містить вказівок, що обов'язковою умовою оплати товару покупцем має бути рахунок-фактура на конкретну партію товару. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.
Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів (рахунків-фактур), не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в п. 4.3 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару, або відмови від договору в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.
Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарознавчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до п.5.3. договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60-ти календарних днів з моменту постачання відповідної партії продукції. У випадку, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатоспроможний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.
Таким чином, як вбачається з норм договору та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не направлення позивачем рахунків-фактури відповідачу не є підставою для невиконання останнім своїх договірних зобов'язань та для визнання позовних вимог необґрунтованими.
До того ж, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортна накладна та інше.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Оскільки факт поставки та отримання відповідачем продукції за видатковими накладними на умовах договору є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями, іншими матеріалами справи, у відповідача у відповідності до ч. ст. 692 ЦК України виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару в розмірі 63526,37 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність рахунків-фактури, як на підставу для несплати боргу, колегія суддів не вважає належним аргументом та підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України, колегія суддів відмовляє в його задоволенні за відсутності правових підстав, оскільки заява про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення повинна розглядатись господарським судом, який прийняв дане рішення, у межах розглянутої справи.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
За таких обставин, відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Запорізької області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного документального та матеріального обґрунтування неправомірності позовних вимог, та жодних доказів, які б спростовували викладені в рішенні висновки суду першої інстанції. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.14 у справі № 908/4760/14
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ", Донецька область, м. Добропілля залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.14 у справі № 908/4760/14 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 19 лютого 2015 року
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Горбачова Л.П.