33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"17" лютого 2015 р. Справа № 924/1808/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Юрчук М.І.
при секретарі Ільчук Н.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Пронюк В.Я. - представник за довіреністю від 15.07.2014р. №14-182
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
на рішення господарського суду Хмельницької області
від 13.01.15 р. у справі № 924/1808/14 (суддя Кочергіна В.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Полонського підприємства теплових мереж, м.Полонне, Хмельницької області
про стягнення 22205грн. 22коп., з яких 13227грн. 32коп. пені, 3934грн. 22коп. 3% річних, 5043грн. 68коп. інфляційних втрат за поставлений природний газ за договором №13/2703-ТЕ-34 від 28.12.2012р.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015р. по справі №924/1808/14 у позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Полонського підприємства теплових мереж про стягнення 22205,22грн., відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;
- зазначає, що сума основного боргу договору купівлі-продажу газу частково мала погашатися на умовах, які передбачають погашення з різниці в тарифах, тобто на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №174/30 та протокольних рішень від 18.12.2013р. №20 та № 60 від 21.01.2014р., а інша частина мала місце для погашення відповідачем самостійно - у відповідності до умов договору купівлі-продажу газу. При цьому, позивач звертає увагу на те, що нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних, які здійснювалися ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснювалося не тільки на суму, яка передбачена на погашення різниці в тарифах, а і на суму яка не підпадала під договір про організацію взаєморозрахунків і дану обставину суд першої інстанції проігнорував, а тому вони є обґрунтованими і такими, що здійснені у відповідності до норм чинного законодавства України та умов договору купівлі-продажу газу;
- покликається на те, що нарахування санкцій може відбуватися до підписання договору про організацію взаєморозрахунків і на суму, яка в свою чергу не підпадає під погашення різниці в тарифах, а оскільки суд першої інстанції не зробив перерахунку таких санкцій та не зобов'язав це зробити позивача в порядку ст.55 ГПК України, - відмовив у позові;
- скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що вказаний договір про організацію взаєморозрахунків, жодним чином не вносить змін до договору купівлі-продажу природного газу, не встановлює та не змінює для сторін жодних прав та обов'язків які були встановлені вказаним договором в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання умов даного договору. Також, зазначає, що вказаний договір про організацію взаєморозрахунків є лише одним з способів погашення заборгованості за спожитий природний газ за рахунок бюджетних коштів, а не єдиним можливим. Надання або ненадання субвенції з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2015р. у справі №924/1808/14 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.02.2015р..
Ухвала суду від 09.02.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 17.02.2015р. учасникам судового процесу надіслана у встановленому порядку, що підтверджується відміткою канцелярії суду у лівому нижньому куті на зворотній стороні зазначеної ухвали, реєстром відправки рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2015р..
В матеріалах справи відсутні докази повернення підприємством зв'язку поштового повідомлення з ухвалою суду від 09.02.2015р., яка була надіслана Полонському підприємству теплових мереж на адресу: 30500, Хмельницька область, м.Полонне, вул.Л.Українки, 93.
Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з відміткою його представника про отримання 28.11.2014р. на ньому, ухвала господарського суду Хмельницької області від 27.11.2014р. про порушення провадження у справі №924/1808/14 направлялась Полонському підприємству теплових мереж на адресу, а саме: Хмельницька область, м.Полонне, вул.Л.Українки, 93 (а.с.49).
Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Водночас, ухвалою суду від 09.02.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.
Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Представник відповідача в судове засідання 17.02.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 17.02.2015р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015р. по справі №924/1808/14 скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Полонським підприємством теплових мереж (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2703-ТЕ-34 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, продавець зобов'язується передати покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с.33-38).
Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 206,7тис.куб.м..
У відповідності до п.3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з приводом власності на газ.
Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно п.4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010р. №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", зареєстрованих в Мін'юсті 11.08.2010р. за №671/17966.
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ); ціна за 1000куб.м. природного газу становить 1091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20грн., всього з ПДВ - 1309,20грн..
Пунктом 5.5 договору визначено, що загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 225509,70грн., крім того ПДВ - 45101,94грн., разом з ПДВ - 270611,64грн..
У відповідності до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках. Передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Згідно п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставки газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безпірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
Договір купівлі-продажу природного газу №13/2703-ТЕ-34 від 28.12.2012р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2703-ТЕ-34 від 28.12.2012р., Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) поставив, а Полонське підприємство теплових мереж (покупець) прийняло природний газ в обсязі 177,013тис.куб.м. на загальну суму 231745,42грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу (а.с.39-45), а саме:
- від 31.01.2013р. у січні 2013р. обсягом 31,980тис.куб.м. на суму 41868,22грн.;
- від 28.02.2013р. у лютому 2013р. обсягом 28,807тис.куб.м. на суму 37714,12грн.;
- від 31.03.2013р. у березні 2013р. обсягом 31,909тис.куб.м. на суму 41775,27грн.;
- від 30.04.2013р. у квітні 2013р. обсягом 15,378тис.куб.м. на суму 20132,88грн.;
- від 31.10.2013р. у жовтні 2013р. обсягом 12,406тис.куб.м. на суму 16241,93грн.;
- від 30.11.2013р. у листопаді 2013р. обсягом 31,023тис.куб.м. на суму 40615,31грн.;
- від 31.12.2013р. у грудні 2013р. обсягом 25,510тис.куб.м. на суму 33397,69грн..
Таким чином, з урахуванням п.6.1 договору купівлі-продажу природного газу №13/2703-ТЕ-34 від 28.12.2012р., відповідач повинен був провести розрахунки за поставлений природний газ у такі терміни, а саме:
- за газ, поставлений у січні 2013р. - до 14.02.2013р.;
- за газ, поставлений у лютому 2013р. - до 14.03.2013р.;
- за газ, поставлений у березні 2013р. - до 14.04.2013р.;
- за газ, поставлений у квітні 2013р. - до 14.05.2013р.;
- за газ, поставлений у жовтні 2013р. - до 14.11.2013р.;
- за газ, поставлений у листопаді 2013р. - до 14.12.2013р.;
- за газ, поставлений у грудні 2013р. - до 14.01.2014р.
Надалі, згідно спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, Полонським підприємством теплових мереж та "НАК "Нафтогаз України" №2267 від 18.12.2013р., №1325 від 21.06.2013р., №60 від 21.01.2014р. вирішено організувати проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами), в розмірі 18641,67грн., 46034,17грн., 25411,17грн. відповідно (а.с.69-74).
Розділом 2 протокольних рішень, сторонами передбачено порядок проведення взаєморозрахунків.
Вказані протокольні рішення від 18.12.2013р., №1325 від 21.06.2013р., №60 від 21.01.2014р. підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.
Так, на виконання зазначених вище протокольних рішень, погашення заборгованості за поставлений природний газ 2013р. по договору №13/2703-ТЕ-34 від 28.12.2012р. на суму 25411,17грн. проведено 25.01.2013р., на суму 46034,74грн. - 30.07.2013р., на суму 18641,67грн. - 25.12.2013р., що стверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку (а.с.75-76).
14.02.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), Полонським підприємством теплових мереж (сторона третя) та НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір №174/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014рік") (далі - договір №174/30), згідно п.1 якого, предметом договору є організація проведення сторонам взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 (а.с.65-66).
У відповідності до п.3 договору №174/30, казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п.2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014рік", стороні першій у сумі 141571,77грн. на підставі рішення Мінфіну.
Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти в сумі 141571,77грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (п.4 договору №174/30).
Відповідно до п.5 договору №174/30, сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 141571,77грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.
Пунктом 6 договору №174/30 сторони встановили, що сторона третя перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 141571,77грн. (в т.ч. ПДВ 23595,30грн.) для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013рік згідно з договором від 28.12.2012р. №13/2703-ТЕ-34.
Сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу (п.7 договору №174/30).
Пунктом 9 договору №174/30 сторони передбачили зобов'язання сторін, зокрема у п.2 його, зазначили, що сторони, з метою виконання договору зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Згідно п. 14 договору №174/30, сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Договір від 14.02.2014р. №174/30 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Так, на виконання договору від 14.02.2014р. №174/30, в рахунок погашення заборгованості по договору від 28.12.2012р. №13/2703-ТЕ-34, перераховано 141571,77грн., що стверджується наявною у матеріалах справи випискою по банківському рахунку від 02.04.2014р. (а.с.67).
За вказаних обставин, а саме невиконання Полонським підприємством теплових мереж покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленого природного газу у строки, встановлені п.6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2703-ТЕ-34, стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення 22205,22грн., з яких 13227,32грн. пені, 3934,22грн. 3% річних, 5043,68грн. інфляційних втрат (а.с.2-4).
Обґрунтовуючи позовну заяву, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" покликається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2703-ТЕ-34 позивач як постачальник поставив відповідачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 231745,42грн., що підтверджується актами приймання-передачі за січень-квітень та жовтень-грудень 2013р. Також, відповідачем проведені розрахунки за одержаний газ в повному обсязі, однак з простроченням строків, передбачених умовами договору купівлі-продажу газу.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015р. по справі №924/1808/14 (а.с.81-83) у позові відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі відповідних угод між позивачем та відповідачем були проведені розрахунки за рахунок наданих населенню пільг і субсидій, які були оформлені сторонами у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету - №2267 від 18.12.2013р. на суму 18641,67грн., №1325 від 21.06.2013р. на суму 46034,74грн., №60 від 21.01.2014р. на суму 25411,17грн. та проведено погашення заборгованості за поставлений природний газ 2013р. по договору №13/2703-ТЕ-34 від 28.12.2012р. на суму 25411,17грн. - 25.01.2013р., на суму 46034,74грн. - 30.07.2013р., на суму 18641,67грн. - 25.12.2013р., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
Як встановлено судом першої інстанції, 14.02.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), Полонським підприємством теплових мереж (сторона третя) та НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір №174/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014рік"), предметом якого, є організація проведення сторонам взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.
Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників.
Отже, сторони, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору на купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2703-ТЕ-34, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої п.п.7.1, 7.2 договору на купівлю продаж природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
Таким чином, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.1 п.7.2 договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків №174/30 від 14.02.2014р., і відповідно до підпункту 2 п.9 його, сторони засвідчили, що з метою виконання договору зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а також те, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору (п.14 договору №174/30 від 14.02.2014р.).
Вказана позиція узгоджується з позицією викладених у постановах Верховного суду України від 09.09.2014р. у справі 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014р. у справі №5011-35/1271-2012, від 30.09.2014р. від 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014р. у справі №922/2339/13.
Як стверджується матеріалами справи, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбаченим договором про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, а отже у позивача відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне проведення відповідачем оплати за поставлений газ за період з січня по грудень 2013р..
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання з оплати природного газу в заявленому розмірі, на умовах спірного договору закупівлі природного газу припинено за домовленістю сторін, а прострочення перерахування коштів на умовах договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень відповідачем не допущено, оскільки сторони встановили умови та прийняли їх до виконання, а тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою, позивач одним із доводів її вказує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у позові, оскільки в порядку ст.55 ГПК України не зробив перерахунку санкцій та не зобов'язав це зробити позивача, однак останній ні в апеляційній скарзі, ні в додатках до неї не наводить та не докладає розрахунку у відповідні періоди пені, інфляційних та 3% річних, за які, як він вважає, повинно було нараховано такі суми та правомірності їх обчислення, враховуючи правовідносини, що склалися між сторонами на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2703-ТЕ-34, протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків, із зазначенням таких сум та порядку їх обчислення.
Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а тому правомірно відмовив у їх задоволенні.
Інші доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015р. по справі №924/1808/14 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015р. по справі №924/1808/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ - без задоволення.
2. Справу №924/1808/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Юрчук М.І.
Віддрук. прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6),
3 - відповідачу (30500, Хмельницька обл., м.Полонне, вул.Л.Українки, 93),
3 - в наряд.