Справа № 815/6367/14
18 лютого 2015 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
за участю секретаря Васіної А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВПА-ЮГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002442206 від 18.07.2014 року та № 0002452206 від 18.07.2014 року, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002442206 від 18.07.2014 року та № 0002452206 від 18.07.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки не могли бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки перевірку призначено на підставі постанови слідчого, а тому матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку, а складений акт є доказом по кримінальній справі. Також позивач зазначає, що до перевірки позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують реальність господарських відносин ТОВ «ВПА-ЮГ» з ТОВ «ВІД», в тому числі і подорожні листи та належним чином оформлені товарно-транспортні накладні. Крім цього в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки на відсутність сертифікатів, технічних паспортів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки всі зазначені документи були передані покупцям разом з поставленими товарами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0002442206 від 18.07.2014 року та № 0002452206 від 18.07.2014 року прийняті ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
До ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області надійшла постанова старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 24 квітня 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки, відповідно до якої наказом в.о. начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 16.06.2014 року № 1394 призначено проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВПА- ЮГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства (а.с. 68-70, 76 том 3).
В період з 17.06.2014 року по 23.06.2014 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі направлень від 16.06.2014 року № 001419/1279 та № 001419/1280, згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, на виконання постанови слідчого в ОВС ГСУ ГУМВС від 24.04.214 року, щодо призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «ВПА- ЮГ» та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1394 від 16.06.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ВПА- ЮГ» (код ЄДРПОУ 34221341) з питань повноти та своєчасності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року та з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВІД» (код ЄДРПОУ 320000326), за весь період діяльності, за результатами якої зроблено висновок, що перевіркою встановлені порушення ТОВ «ВПА- ЮГ» п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 347 453 грн., в тому числі по податкових періодах 2-4 квартали 2011 року - 441 084 грн., 1 квартал 2012 року - 716 182 грн., півріччя 2012 року - 906 369 грн., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 1 246 759 грн., в тому числі по періодам: грудень 2011 року - 383 551 грн., січень 2012 року - 582 292 грн., лютий 2012 року - 21 516 грн., березень 2012 року - 78 270 грн., квітень 2012 року - 181 130 грн., про що складено акт № 3674/15-53-22-06/34221341 від 01.07.2014 року (а.с. 34-57 том 1).
На підставі акту перевірки № 3674/15-53-22-06/34221341 від 01.07.2014 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002452206 від 18.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 246 759 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 623 380 грн. та № 0002442206 від 18.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 347 453 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 453 185 грн. (а.с. 67-68 том 1).
Згідно до п. 138.2. ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В підпункті 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ зазначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1, 198.3. 198.6 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Як зазначено в акті перевірки № 3674/15-53-22-06/34221341 від 01.07.2014 року та встановлено судом товариством з обмеженою відповідальністю «ВПА- ЮГ» (Покупець) з товариством з обмеженою відповідальністю «ВІД» (Постачальник) укладено договори поставки № 006/60 від 21.11.2011 року, № 006/61 від 24.11.2011 року, № 006/62 від 24.11.2011 року, № 006/63 від 28.11.2011 року, № 006/64 від 29.11.2011 року, № 006/65 від 30.11.2011 року, № 006/66 від 02.12.2011 року, № 006/67 від 05.12.2011 року, № 006/68 від 16.01.2012 року, № 006/69 від 13.01.2012 року, № 006/70 від 17.01.2012 року, № 006/71 від 18.01.2012 року, № 006/72 від 20.01.2012 року, № 006/73 від 12.03.2012 року, № 006/74 від 27.03.2012 року, відповідно до яких Постачальник зобов'язується поставити Покупцю обладнання «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його у відповідності до умов даного договору (а.с. 133-238 том 1, а.с. 23- 54, 72 том 2).
На підтвердження виконання зазначених договорів та отримання Товару ТОВ «ВПА- ЮГ» від ТОВ «ВІД» в період, що перевірявся, позивачем надано належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а саме: належним чином завірені копії договорів поставки та специфікацій до них, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних із зазначення виду Товару та товаросупровідних документів, подорожніх листів вантажного автомобіля, яким здійснювалось перевезення, посвідчень про відрядження директора ТОВ «ВПА-ЮГ» для отримання обладнання, податкових накладних, виданих ТОВ «ВІД», платіжних доручень щодо оплати за отриманий Товар (а.с. 133-142, 146-155, 157-166, 168-177, 179-187, 190-199, 214-223, 226-235, 238-250 том 1, а.с. 1, 23-26, 28-36, 39-52, 72-82, 85-99, 128-131, 133-139, 189-199, 242-250 том 2, а.с. 1-3, 85-111 том 3).
Зазначені документи відповідають вимогам Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.
Крім цього в акті перевірки № 3674/15-53-22-06/34221341 від 01.07.2014 року зазначено, що під час проведення перевірки посадовими особами підприємства надані бухгалтерські документи та документи податкового обліку з первинними документами до них, щодо визначення податку на додану вартість, у повному обсязі (а.с. 44 том 1).
Товар, отриманий позивачем в перевіряємий період від ТОВ «ВІД», реалізований ТОВ «ВПА- ЮГ» контрагентам - покупцям - ТОВ «ЛУКОЙЛ Технолоджі Сервісіз Україна», ТОВ «ЛУКОЙЛ Енергія та Газ Україна», що підтверджується належним чином завіреними копіями первинних бухгалтерських документів (а.с. 201-213 том 1, а.с. 3-22, 55-71, 103-127, 140-175, 202-241 том 2, а.с. 4-20 том 3).
Доказів у спростування зазначених обставин відповідачем до суду не надано.
Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства на відсутність у ТОВ «ВПА-ЮГ» подорожніх листів суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодних доказів того, що під час перевірки інспекторами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області запитувались подорожні листи у ТОВ «ВПА-ЮГ», а працівниками ТОВ «ВПА-ЮГ» не було надано зазначених документів на вимогу перевіряючих, відповідачем не надано.
Також судом встановлено, що 08.07.2014 року ТОВ «ВПА-ЮГ» подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області письмові заперечення на акт позапланової перевірки за № 3674/15-53-22-06/34221341 від 01.07.2014 року, до яких додано завірені копії подорожніх листів (а.с. 58-63 том 1).
Зазначені копії подорожніх листів, оформлених у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ТОВ «ВПА-ЮГ» також надано і до суду.
Крім цього, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Таким чином, подорожній лист є обов'язковим для визначення й обліку роботи автомобільного транспорту та не впливає на формування податкового кредиту.
Також безпідставними є посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у ТОВ «ВПА- ЮГ» сертифікатів та технічної документації на Товар, оскільки, Товар, отриманий позивачем в перевіряємий період від ТОВ «ВІД», реалізований ТОВ «ВПА- ЮГ» контрагентам - покупцям - ТОВ «ЛУКОЙЛ Технолоджі Сервісіз Україна», ТОВ «ЛУКОЙЛ Енергія та Газ Україна». В договорах з ТОВ «ЛУКОЙЛ Технолоджі Сервісіз Україна» та з ТОВ «ЛУКОЙЛ Енергія та Газ Україна» передбачено підтвердження якості Товару відповідними сертифікатами якості та технічною документацією. Таким чином документи (сертифікати та технічна документація) разом з Товаром передаються контрагенту - покупцю.
В акті перевірки № 3674/15-53-22-06/34221341 від 01.07.2014 року також зазначено, що до перевірки надано завірені копії товарно-транспортних накладних, які не мають відомостей про вантаж та до яких не надано документів з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (а.с. 52 том 1).
Відповідно до п. 11.8. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранса від 14.10.1997 № 363 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.
Суд вважає доводи відповідача щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних ТОВ «ВПА-ЮГ» безпідставними, оскільки вказані товарно-транспортні накладні, що були надані ТОВ «ВПА-ЮГ» до перевірки, містять в собі посилання на відповідні видаткові накладні, в яких зазначено відомості про вантаж, а саме його найменування, одиниця виміру, кількість, ціна з ПДВ та без ПДВ.
Крім цього, судом встановлено, що товариству з обмеженою відповідальністю «ВПА-ЮГ» на праві приватної власності належав автомобіль марки «Пежо» - PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ, придбаний за договором № 2008/10-0042 від 15.10.2008 року у товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Груп» (а.с. 8-61 том 4).
На підтвердження витрат ТОВ «ВПА- ЮГ» на використання транспортного засобу вантажного фургону PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ, та використання його для здійснення транспортування Товару від ТОВ «ВІД» до ТОВ «ВПА- ЮГ» позивачем надано до суду належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів щодо придбання смарт-карток на нафтопродукти, технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ, щодо використання та оплати стоянки автотранспорту PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ, щодо технічного огляду автомобіля PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ (а.с. 112-190 том 3).
Також безпідставними та необґрунтованими суд вважає посилання відповідача в обґрунтування висновків про відсутність реально вчиненої господарської операції між ТОВ «ВПА- ЮГ» та ТОВ «ВІД», що ТОВ «ВПА- ЮГ» на те, що місцезнаходженням ТОВ «ВІД» є місто Київ, що потребує значних ресурсних та технологічних витрат й адміністративно-організаційних робіт, а саме витрачання робочого часу на переїзд до Києва, навантаження машин та зворотного шляху, але на підприємстві ТОВ «ВПА-ЮГ» зареєстрована лише 1 особа - директор, який і є водієм, зазначеним у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, а це не може бути можливим тому, що згідно ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво), виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
При цьому нормами чинного законодавства не передбачено заборони керівнику юридичної особи вибувати у відрядження з метою організації та здійснення господарської діяльності підприємства.
На підтвердження здійснення перевезення Товару від ТОВ «ВІД» до позивача директором ТОВ «ВПА-ЮГ» позивачем надано до суду належним чином завірені копії посвідчень про відрядження, а також табелі обліку використання робочого часу за період з січня 2012 року по липень 2012 року (а.с. 141, 154, 165, 176, 187, 198, 209, 222, 234 том 1, а.с. 14, 34, 50, 80, 95, 139, 166, 197, 217-218, 236-237 том 2, а.с. 3, 196-202 том 3).
Крім цього, як вбачається з акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.12.2012 року № 7863/22-32-30/34221341 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ВПА -ЮГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року у ТОВ «ВПА-ЮГ» станом на 01.07.2010 року відкрито 4 особових рахунки: 4-штатних працівників, 1 сумісник, станом на 30.09.2012 року відкрито 6 особових рахунків: 1 - штатний працівник, 5 сумісників. Кількість особових рахунків відповідає кількості рахунків, вказаних в формі № 1-ДФ (а.с.127, т. 1).
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що посилання відповідача в акті перевірки як на підставу для висновків про відсутність реально вчиненої господарської операції між ТОВ «ВПА- ЮГ» та ТОВ «ВІД», що ТОВ «ВПА- ЮГ» не надано до перевірки подорожніх листів, а також будь-яких інших документів, які б підтверджували витрати ТОВ «ВПА-ЮГ» на використання транспортного засобу, на якому відбувалось транспортування товару; а також, що до перевірки надано завірені копії товарно-транспортних накладних, які не мають відомостей про вантаж та до яких не надано документів з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.
Крім цього, в акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ТОВ «ВІД» позивачем включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар відповідно наданих до перевірки ТОВ «ВПА-ЮГ» виписок банку проводились у безготівковій формі. Кредиторська заборгованість між сторонами відсутня (а.с. 23-49 том 3).
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області безпідставно зроблено висновки про порушення ТОВ «ВПА- ЮГ» п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 347 453 грн., в тому числі по податкових періодах 2-4 квартали 2011 року - 441 084 грн., 1 квартал 2012 року - 716 182 грн., півріччя 2012 року - 906 369 грн., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 1 246 759 грн., в тому числі по періодам: грудень 2011 року - 383 551 грн., січень 2012 року - 582 292 грн., лютий 2012 року - 21 516 грн., березень 2012 року - 78 270 грн., квітень 2012 року - 181 130 грн., оскільки, правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, а також валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ВІД» в перевіряємий період підтверджується належним чином оформленими та складеними первинними документами.
Відповідно до вимог податкового законодавства України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні, а також Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 12 лютого 2014 року у справі №К/9991/66418/12, від 26 березня 2014 року у справі №К/800/36974/13, від 14 квітня 2014 року у справі №К/800/23746/13.
Також Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) притримується зазначеної вище позиції та зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.
Податковий орган, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.
Відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Згідно до п. 86.9 ст. 86 ПКУ у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.
Відповідно до п. 58.4 ст. 58 ПКУ у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.
Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, що мало місце в даному випадку, є набрання законної сили судовим рішенням, постановленим за результатами кримінального провадження стосовно посадової особи відповідного платника податку.
Проте, відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження прийняття та набрання законної сили на момент прийняття податкових повідомлень-рішень таким судовим рішенням стосовно посадових осіб ТОВ «ВІД» або ТОВ «ВПА-ЮГ», тоді як до настання зазначених обставин матеріали перевірки є лише доказовою базою, яка використовується у розслідуванні відповідного кримінального провадження.
Таким чином посилання відповідача в акті перевірки на інформацію, викладену в постанові старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 24 квітня 2014 року, щодо фіктивності ТОВ «ВІД» суд вважає неспроможними, оскільки згідно листа Головного слідчого управління МВС України № 13/2/2-25562 від 24.12.2014 року досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12012110060000231 триває. Жодних доказів прийняття судом рішення у цьому кримінальному провадженні відсутні (а.с. 84 том 3).
Крім цього, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про припинення ТОВ «ВІД » внесено 25.02.2013 року, а господарські відносини між ТОВ «ВПА- ЮГ» та ТОВ «ВІД» мали місце протягом 2011 - 2012 років.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0002442206 від 18.07.2014 року та № 0002452206 від 18.07.2014 року прийняті Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
Згідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ «ВПА- ЮГ» є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002442206 від 18.07.2014 року та № 0002452206 від 18.07.2014 року.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 19 лютого 2015 року.
Суддя /підпис/ О.А. Левчук