18 лютого 2015 р. Справа № 804/18783/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
при секретарі Жижиній К.П.
за участі:
представника позивача Тубольцевої О.В.
представника відповідача Гагарського А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005972204 від 11.07.2014 року та №0007062204 від 06.10.2014 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованим, не підтвердженими документально та таким, що підлягають скасуванню. При цьому, посилався на те, що господарські взаємовідносини з ТОВ «Київ Контракт» та ТОВ «Буд Альянс» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а посилання контролюючого органу в акті перевірки ПП «Транс Логістик» на акти перевірок його контрагентів не може бути взяте до уваги. Таким чином, позивач вважає, що ним не було занижено податок на додану вартість у сумі 89 892,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Київ Контракт» та ТОВ «Буд Альянс». Посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні повністю з підстав правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємство "Транс Логістик" зареєстровано 25.10.2006 року Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість з 01.02.2011 року.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 23.06.2014 року №000409 та згідно наказу від 20.06.2014 року №441 головним державним інспектором-ревізором відділу планування та інформатизаційного забезпечення управління податкового аудиту Краснокутською Дарьєю Вікторівною, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Транс Логістик», з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Київ Контракт» за січень та лютий 2014 року та ТОВ «Буд Альянс» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт №395/2204/34307753 від 27.06.2014 року.
Згідно висновків акту перевірки №395/2204/34307753 від 27.06.2014 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Транс Логістик» з ТОВ «Київ Контракт» та ТОВ «Буд Альянс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Київ Контракт» за січень-лютий 2014 року та ТОВ «Буд Альянс» за січень 2014 року; встановлені порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 89 892,00 грн., у т.ч. за січень 2014 року на суму 46 146 грн., за лютий 2014 року на суму 43 746 грн.
На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 11.07.2014 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0005972204, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 115 938,00 грн., у тому числі за основним платежем 77 292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 646 грн.
21.07.2014 року ПП «Транс Логістик» оскаржило вищезазначене податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
21.08.2014 року Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Транс Логістик» з питань, що стали предметом оскарження згідно скарги ПП «Транс Логістик» №510 від 21.07.2014 року за результатами якої було складено акт №575/22-04/34307753.
На підставі висновків акту перевірки №575/22-04/34307753 від 21.08.2014 року, відповідачем 06.10.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007062204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18 900 грн., в тому числі за основним платежем 12 600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6 300 грн.
За результатами розгляду скарги ПП «Транс Логістик», в ході проведення вищезазначеної перевірки, Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області виявило помилку Дніпропетровської ОДПІ при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок якої грошове зобов'язання ПП «Транс Логістик» з податку на додану вартість збільшено на суму 89 892,00 грн. замість суми 77 292,00 грн. На думку Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області висновки актів перевірок щодо заниження підприємством податкових зобов'язань по податку на додану вартість є правомірними.
09.10.2014 року ПП «Транс Логістик» написало скаргу на адресу Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ від 11.07.2014 року за №0005972204, від 06.10.2014 року за №0007062204 та на рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про розгляд первинної скарги.
23.10.2014 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду вищезазначеної скарги, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ від 11.07.2014 року за №0005972204, від 06.10.2014 року за №0007062204, а скаргу - без задоволення.
Як вбачається з актів перевірки №395/2204/34307753 від 27.06.2014 року та №575/2204/34307753 від 21.08.2014 року, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Київ Контракт» за січень-лютий 2014 року та ТОВ «Буд Альянс» за січень 2014 року, по господарським операціями між ПП «Транс Логістик» та вищезазначеними контрагентами. На погляд податкового органу, позивач мав можливість самостійно, без посередників отримувати в оренду приміщення. Окрім того, матеріали перевірок відносно контрагентів позивача свідчать про відсутність у таких можливості на здійснення укладених договорів. На погляд податкового органу встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Київ Контракт» за січень-лютий 2014 року та ТОВ «Буд Альянс» за січень 2014 року.
Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначається Податковим кодексом України.
Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Транс Логістик» (Суборендар) та ТОВ «Київ Контракт» (Орендодавець) укладено договір суборенди від 01.10.2013 року №759.
Відповідно до зазначеного договору ТОВ «Київ Контракт» надає, а ПП «Транс Логістик» приймає в тимчасове платне володіння та користування нерухоме майно: літера АРМ площею 1233,5 кв.м. за адресою АР Крим, Красногвардійський район, смт. Жовтневе, вул. Маяковського, 34.
Додатковою угодою №1 до вищезазначеного договору передбачена щомісячна орендна плата у розмірі 104 850 грн., в т.ч. ПДВ 17 475,00 грн.
Між ПП «Транс Логістик» (Суборендар) та ТОВ «Київ Контракт» (Орендодавець) також було укладено договір суборенди від 01.01.2014 року №840.
За умовами договору ТОВ «Київ Контракт» надає, а ПП «Транс Логістик» приймає в тимчасове платне володіння та користування нерухоме майно: І-25-5.0 кв. м., ІІ-3-10.8 кв. м., ІІ-4-10.8 кв. м., ІІ-5-1,4 кв. м., ІІ-6-3,4 кв. м., ІІ-7-1,6 кв. м., ІІ-8-2,8 кв. м., ІІ-7-10,5 кв. м., ІІ-10-22,3 кв. м., ІІ-11-28,5 кв. м., ІІ-13-7,8 кв. м., ІІ-14-9,5 кв. м., ІІ-15-7,0 кв. м., ІІ-16-60,6 кв.м., ІІІ-1-130,2 кв.м., ІІІ-2-55,6 кв.м., ІІІ-3-55,4 кв.м., ІV-1-130 кв.м., IV-2-117,8 кв.м., IV-3-132 кв.м., 30а - 23,1 кв.м., 47 - 14,6 кв.м., 48 - 32,5 кв.м., 58 - 11,0 кв.м., загальною площею 1 107,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 23.
Додатковою угодою №1 до вищезазначеного договору передбачена щомісячна орендна плата у розмірі 59 768,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 961,33 грн.
Між ПП «Транс Логістик» (Суборендар) та ТОВ «Київ Контракт» (Орендодавець) також було укладено договір суборенди від 01.02.2014 року №877.
За умовами договору ТОВ «Київ Контракт» надає, а ПП «Транс Логістик приймає в тимчасове платне володіння та користування нерухоме майно: приміщення другого поверху (поз №201-29, міжповерховий проліт ІІ-1, ІІ-2), загальною площею 328,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Чекмарьова, 3.
Додатковою угодою №1 до вищезазначеного договору передбачена щомісячна орендна плата у розмірі 75 600 грн., в т.ч. ПДВ 12 600 грн.
Судом також встановлено, що між ПП «Транс Логістик» (Суборендар) та ТОВ «Видар ТД» (Орендодавець) було укладено договір суборенди від 01.01.2013 року №545.
За умовами договору ТОВ «Видар ТД» надає, а ПП «Транс Логістик» приймає в тимчасове платне володіння та користування нерухоме майно: частина складського комплексу літ. В прим. 1-173,9 кв. м., літ. Ц прим. 20-2.1, кв. м., 21-5,0 кв. м., 22-15,5 кв.м., 23-23,5 кв. м., загальною площею 202,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Цюрупинськ, вул. Промислова, 1.
Додатковою угодою №1 до вищезазначеного договору передбачена щомісячна орендна плата у розмірі 22 255,00 грн. в т.ч. 3 709,16 грн.
Судом встановлено, що згідно з угодою про передачу прав та обов'язків по договору суборенди нерухомого майна від 01.06.2013 року ТОВ «Видар ТД» надав ТОВ «Київ Контракт» права та обов'язки орендодавця згідно договору суборенди нерухомого майна №545 від 01.01.2013 року. Таким чином, з 01.06.2013 ПП «Транс Логістик» орендну плату сплачувало ТОВ «Київ Контракт».
На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «Київ Контракт» виписано на адресу ПП «Транс Логістик» податкові накладні на загальну суму 449 346 грн., в т.ч. ПДВ 74 891 грн., а саме податкові накладі №324 від 31.01.2014 року на загальну суму 22 255,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 709,17 грн., №325 від 31.01.2014 року на загальну суму 104 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 475,00 грн., №326 від 31.01.2014 року на загальну суму 59 768,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 961,33 грн., №1 від 28.02.2014 року на загальну суму 104 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 475 грн., №2 від 28.02.2014 року на загальну суму 75 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 600,00 грн., №3 від 28.02.2014 року на загальну суму 59 768,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 961,33 грн., №4 від 28.02.2014 року на загальну суму 22 255,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 709,17 грн.
Також на виконання умови вищезазначених договорів ТОВ «Київ Контракт» виписано на адресу ПП «Транс Логістик» акти виконаних робіт №№324, 325, 326 від 31.01.2014 року та №№1, 2, 3, 4 від 28.02.2014 року.
Згідно з платіжними дорученнями №№1235, 3727, 3824 розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Транс Логістик» (Суборендар) та ТОВ «Буд Альянс» (Орендодавець) укладено договір суборенди від 01.10.2013 року №723.
За умовами договору ТОВ «Буд Альянс» надає, а ПП «Транс Логістик» приймає в тимчасове платне володіння та користування нерухоме майно: офісне приміщення площею 299,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, б.13.
Додатковою угодою №1 до вищезазначеного договору передбачена щомісячна орендна плата у розмірі 90 000,00 грн. в т.ч. 15 000,00 грн.
На виконання умов договору суборенди №723 від 01.10.2013 року ТОВ «Буд Альянс» виписана на адресу ПП «Транс Логістик» податкова накладна №5413 від 31.01.2014 року на загальну суму 90 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 000,00 грн. та акт виконаних робіт №БА0131/405 від 31.01.2014 року.
В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Буд Альянс» та ТОВ «Київ Контракт».
Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Окрім того, в процесі розгляду справи встановлено, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ та мали право видавати податкові накладні.
Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи від контрагентів, виписані особами, яка на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.
Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ПП «Транс Логістик» та ТОВ «Київ Контракт», ТОВ «Буд Альянс» не мають реального характеру стали
висновки податкового органу, викладені в акті від 31.03.2014 року № 470/04-62-22-3/38431818 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Київ Контракт» щодо непідтвердження реального здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» та в акті від 31.03.2014 року №463/04-62-22-3/38834947 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Буд Альянс» щодо непідтвердження реального здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року, висновками яких встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій.
Суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що висновки зазначених актів звірки контрагентів позивача є безперечними доказами нереальності операцій, оскільки такі висновки зроблено без дослідження первинних документів таких контрагентів, які, як зазначено самими витягами з актів, були відсутні за юридичними адресами.
Що стосується доводів відповідача, щодо можливості безпосереднього укладання договорів оренди зазначених приміщень з їх власниками, з якими ПП «Транс Логістик» мало прямі та постійні взаємовідносини, суд зазначає, що така можливість відповідачем не доведена. Зокрема, не доведена відсутність договорів оренди (суборенди) цих приміщень з третіми особами в означений період, що є передумовою для укладання їх з позивачем.
В судовому засіданні, допитаний в якості свідка директор ПП «Транс Логістик» ОСОБА_4 підтвердив реальність здійснених угод та пояснив, що всі об'єкти нерухомості, що були отримані в суборенду підприємством, використовуються у власній господарській діяльності для розміщення автоколон підприємства, яке має велику кількість транспортних засобів, працівників та здійснює перевезення на всій території України.
Питання використання орендованих позивачем приміщень у власній господарській діяльності при проведенні перевірки під сумнів не ставилось. Проте, в судовому засіданні були надані відповідні докази на підтвердження такого використання (накази, журнали).
З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських операцій між ТОВ «Буд Альянс» та ТОВ «Київ Контракт» з позивачем ПП «Транс Логістик».
З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ПП «Транс Логістик» та ТОВ «Буд Альянс», ТОВ «Києв Контракт» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ПП «Транс Логістик» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Буд Альянс» та ТОВ «Київ Контракт». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Транс Логістик» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 269,68 грн.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Транс Логістик» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0005972204 від 11.07.2014 року та №0007062204 від 06.10.2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» сплачений судовий збір у розмірі 269,68 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 19 лютого 2015 року.
Суддя С.І. Озерянська