12 листопада 2014 р. Справа № 804/15197/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н. В.
при секретаріЧудновській А.С.
за участю:
представника позивача представника відповідача Павлової Т.І. Доманової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціальногозахисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС ФІНАНЦ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс Фінанц» з позовними вимогами про: - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс Фінанц» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 17442,86 грн.; - стягнення з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5,23 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів, в результаті чого порушено вимоги ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та завдано значної шкоди державним інтересам.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову з проханням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносервіс Фінанц» працевлаштувало інваліда в кількості 1 особа - ОСОБА_6. При наданні звіту форми 10-ПІ №03-07/246 від 12.02.2014 року відповідачем була допущена технічна помилка, в результаті чого у вказаному звіті не було відображено працевлаштованих в ТОВ «Техносервіс Фінанц» інвалідів. Таким чином, вимоги чинного законодавства покладені на підприємство ним виконані.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши письмові заперечення відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносервіс Фінанц» покладається обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно звіту відповідача «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік» за формою 10-ПІ №42 затвердженого наказом Мінпраці від 10.02.2007р., середньооблікова кількість штатних працівник облікового складу - 21 особа; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 1 особа; фонд оплати праці - 366,30 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 17443 грн.
Відповідно до розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 17442,86 грн.
Відповідачем, відповідно до законодавства було працевлаштовано інваліда в кількості 1 особа - ОСОБА_6, це підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями документів, а саме: паспортом на ім'я ОСОБА_6, серія НОМЕР_1, виданий Самарським РВД МУГУ МВС України в Дніпропетровській області 21.05.2010р.; ІПН НОМЕР_2; посвідченням про інвалідність Серії НОМЕР_3; Наказом № 8-к від 21.05.2010 про прийняття на роботу на посаду діловода ОСОБА_6, трудовою книжкою НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_6, штатним розкладом ТОВ «Техносервіс Фінанц».
Також представником відповідача у судовому засіданні були надані копії звітів за формою 1 ДФ про податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2013 рік. Та звітів підприємства ТОВ «Техносервіс Фінанц» про суми нарахованої заробітної плати за січень та за грудень 2013 року.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частиною 3 ст.18 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом , визначається в розмірі половини середньої річної заробітної платина відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання) установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається у їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 цього Кодексу є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Так, згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так відповідно до розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач на думку позивача повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, проте судом встановлено, що на підприємстві відповідача працює інвалід з 21.05.2010р.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач працевлаштував інваліда в кількості однієї особи - ОСОБА_6, яка на підставі Наказу №8-к від 21.05.2010р «Про прийом на роботу»., копія якого наявна в матеріалах справи, працює на підприємстві відповідача, тим самим виконав покладений на нього обов'язок.
Таким чином, суд зазначає що помилки в звітності підприємства відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс Фінанц» «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік» за формою 10-ПІ, за наявності працевлаштованого інваліда, що позивачем не спростовано, не можуть бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для працевлаштування інваліда.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем виконані вимоги чинного законодавства щодо організації та працевлаштування інвалідів на підприємстві, адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховані позивачем безпідставно, оскільки доказів на підтвердження наявності обов'язку відповідача по сплаті штрафних санкцій за помилки в поданій Фонду соціального захисту інвалідів звітності Форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів, чинним законодавством не передбачено, та вина відповідача не доведена.
З урахуванням сукупності викладених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс Фінанц» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Н.В. Турлакова