"18" лютого 2015 р. Справа № 922/5377/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.
при секретарі - Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників:
позивача - Шовков О.С. (довіреність б/н від 15.01.2015 року);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№613Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 13 січня 2015 року у справі №922/5377/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Реал Банк", м. Харків,
про визнання недійсним договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" про визнання недійсним договору від 02.02.2011 року про надання кредитної лінії №450/09-2-08 з моменту його укладення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор" не мав відповідних повноважень на його укладення та підписання від імені товариства.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13 січня 2015 року у справі №922/5377/14 (суддя Ємельянова О.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13 січня 2015 року у справі №922/5377/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 18.02.2015 року.
Представник відповідача судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Реал Банк" (відповідач) було укладено договір про надання кредитної лінії № 450/09-2-08, у відповідності до умов якого позивач отримав у кредит грошові кошти на умовах сплати процентів за користування кредитом (а.с. 11- 16).
Відповідно до п. 1.4 договору процентна ставка за користування кредитом на момент укладення цього договору 20 процентів річних.
Відповідно до п. 4.2 договору, використовувати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом на рахунки, вказані в п. 5.1 цього договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що спірний договір було укладено від імені його підприємства, особою (директором В.М. Христофоровим), яка не мала належних на те повноважень та за відсутності необхідного для його укладення рішення зборів учасників підприємства в супереч ч.3 ст.92 та абз.2 ч.2 ст.98 Цивільного кодексу України, а тому просив суд визнати вказаний договір недійсним в порядку ст.215 Цивільного кодексу України.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції зазначив, що позивачем належним чином не доведено та не надано доказів перевищення повноважень директором Христофоровим В.М., передбачених статутом підприємства, на момент укладення спірного договору, також позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для визнання спірного договору недійсним, у зв'язку із чим, позовні вимоги про визнання договору про надання кредитної лінії № 450/09-2-08 від 02.02.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор" та Публічним акціонерним товариством "Реал Банк", є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За приписом ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як визначає ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до положень Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів" (надалі - статут) його учасниками є:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс";
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Роксолана-Плюс";
- Донець Генадій Іванович;
- Бурік Сергій Борисович;
- Шеботинська Ірина Анатоліївна.
Згідно із ч.1 ст.99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників № 42 від 25.01.2011 року, директором товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів" є В.М. Христофоров.
Відповідно до п. 21 Статуту право підпису від імені Товариства мають: директор Товариства та особи, які належним чином уповноважені директором.
Відповідно до п. 22 Статуту виконавчим органом Товариства є директор Товариства.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України).
Що ж до кола повноважень директора стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами.
За приписами п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29 травня 2013 року, письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Статтею 207 Цивільного кодексу України, згідно з якою, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Протоколом № 42 загальних (позачергових) зборів учасників ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів" від 25.01.2011 року ухвалено надати згоду на підписання директором ТОВ "ХЗБМ Астор" Христофоровим Василем Михайловичем угоди з ПАТ "Реал Банк" про залучення кредиту на суму в розмірі 1 (один) мільйон гривень, а також на підписання інших угод, що забезпечують кредитний договір.
Крім того, даним протоколом ухвалено доручити директору ТОВ "ХЗБМ Астор" Христофорову Василю Михайловичу, або уповноваженій ним особі, підписати відповідну угоду з ПАТ "Реал Банк" про залучення кредиту на суму в розмірі 1 (один) мільйон гривень, а також на підписання інших угод, що забезпечують кредитний договір.
З наведеного вбачається, що помилковими є твердження позивача як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, що загальними зборами учасників товариства не приймалося жодних рішень з приводу отримання кредиту, укладення відповідного договору, а також надання відповідних повноважень на укладення та підписання договору виконавчому органу товариства в особі директора.
Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції, що спірний договір було підписано директором Христофоровим В.М. без перевищення своїх статутних повноважень та за згодою учасників товариства (протокол загальних зборів учасників товариства № 42 від 25.01.2011 року).
До компетенції зборів учасників товариства відноситься затвердження усіх договорів (угод), які укладаються Директором від імені Товариства щодо відчуження основних засобів на суму, що перевищує 50% вартості таких основних засобів, кожен договір.
Відповідно до пункту "і" ч.5 ст.41 і ст.59 Закону України "Про господарські товариства", до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним (п.3.5 постанови ВГСУ №11 від 29 травня 2013 року).
Зі змісту статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів Астор".
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що наведені позивачем доводи не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Керуючись статтями 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13 січня 2015 року у справі №922/5377/14 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 19.02.2015 року.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Тихий П.В.