"17" лютого 2015 р.Справа № 916/4004/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Журавльова О.О., Лисенко В.А.,
при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Мельник О.В., за довіреністю; Смолянець В.В.; директор Одеської філії ДП "Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор";
від відповідача - Латій О.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській області
на рішення господарського суду Одеської області від 15 грудня 2014 року
по справі № 916/4004/14
за позовом Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Одеської філії Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор»
до Служби автомобільних доріг в Одеській області
про стягнення 205 476 грн.,
Державне підприємство Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Одеської філії Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Служби автомобільних доріг в Одеській області 205 476 грн. заборгованості за договором №2611 від 14.12.2011 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 грудня 2014 року (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено, стягнуто з Служби автомобільних доріг у Одеській області на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства „Укрдіпродор" в особі Одеської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства „Укрдіпродор" - „Одесадіпродор" 205 476 гривень основного боргу та 4109 гривень 52 копійки судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідачем у порушення приписів ст.ст.525,526,530,610, 629,887,889 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України не оплачено вартість замовлених робіт в розмірі 178700,40 грн., не дивлячись на те, що перерахування заявленої до стягнення суми відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України та п.3.3 Договору мало бути здійснено протягом 183 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, виходячи з фактичного виділення коштів бюджету відповідного рівня.
Враховуючи наведене та те, що кошти для проведення розрахунків з Виконавцем з державного бюджету виділялись, проти чого Замовник не заперечив, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Служба автомобільних доріг в Одеській області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що 10.02.2014 року спірний договір було розірвано, а отже обов'язки сторін по виконанню умов договору припинилися з моменту набуття чинності даної угоди, тобто з моменту її підписання, за згодою сторін, і станом на вказану дату у Служби не існувало простроченого зобов'язання.
Також апелянт зазначав, що проектно-кошторисна документація Службі не передавалась, в зв'язку з цим Служба не змогла прийняти роботи та перевірити їх на недоліки. Передавалися лише акти з накладними, про що зазначено у додатку до листа №23/1 від 04.02.2014 року.
Проектно-кошторисна документація надавалась позивачем в судове засідання, однак накладна, на яку посилається позивач, факт її передачі не підтверджує, оскільки підпису посадової особи Служби на цій накладній не має.
Крім того, скаржник вважає, що відповідь Служби автомобільних доріг в Одеській області від 06.02.2014 року не підтверджує погодження Служби з фактом виконання та прийняття ним цих робіт.
Також в апеляційній скарзі відповідач зазначав, що судом не прийнято до уваги те, що він є неприбутковою організацією, однак процедура закупівлі відбувалась у 2011 році, з передбаченим строком виконання робіт - у 2011-2012 р.р., однак об'єкт був включений до плану робіт у 2013 році. Через значний плин часу між цими подіями юридичні зобов'язання по договорах в органах казначейства неможливо зареєструвати у відповідності до діючого законодавства.
Апелянт посилався на приписи ст.48 БК України, зазначав, що розпорядники бюджетних коштів реєструють свої зобов'язання лише у межах бюджетних асигнувань. В матеріалах справи відсутні підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт, що служили б підставою для виникнення у Служби зобов'язань відповідно до п.3.3 основного договору підряду №2611.
Фактично кошти з бюджету на оплату зазначених вище робіт не виділялися.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, 14.12.2011 р. між Службою автомобільних доріг в Одеській області (Замовник) та Одеською філією ДП - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Одеської філії Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» (Виконавець) укладено договір № 2611, за змістом п.п.1.1,1.2 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у 2011-2012 р.р. виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги державного значення (регіональна) Рені - Орлівка - Ізмаїл на ділянці км 17+820 - км 23+500, Одеська область. Термін виконання та здачі робіт визначається календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору і може бути змінений, про що складається додаткова угода.
Пунктом 2.1 договору погоджено, що ціна цього Договору становить 392276,40 гривень з ПДВ.
Розділом 3 договору сторони погодили, що замовник забезпечує фінансування робіт, виходячи з фактичного виділення коштів Замовнику з бюджету відповідного рівня.
Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт, які складаються Виконавцем і подаються для підписання Замовнику. Замовник зобов'язується підписати і повернути Виконавцю протягом п'ятнадцяти днів з дати отримання звітних документів. У випадку відмови Замовника від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт останній надсилає Виконавцю в п'ятнадцятиденний термін з дати отримання звітних документів мотивовану відмову з переліком недоліків, які підлягають усуненню та термінами їх виконання.
Протягом 183 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця суму, зазначену в акті здачі-приймання виконаних робіт, але виходячи з фактичного виділення коштів бюджету відповідного рівня.
Відповідно до п.4.1 договору, термін виконання робіт: початок - 14.12.2011 р., закінчення - 13.04.2012 р.
Згідно п.4.7.1 договору, виготовлена проектно-кошторисна документація передається Виконавцем Замовнику у 4-х примірниках по накладній та 1 примірник на електронному носії, а виконані роботи по акту здачі-приймання виконаних робіт, які Замовник зобов'язується прийняти, підписати акт та передати Виконавцю в 15-денний термін від дати отримання або надати письмову мотивовану відмову від прийняття робіт.
Відповідно до п.5.1.1, 5.1.2 договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи. Замовник зобов'язаний прийняти роботи згідно акту здачі-приймання виконаних робіт.
Пунктом 9.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 10.3 встановлено, що всі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються шляхом укладання додаткових угод. Зміни і доповнення до Договору є його невід'ємними частинами і мають силу, якщо вони підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Додатковими угодами до Договору сторони декілька разів вносили зміни до нього, в т.ч. додатковою угодою від 04.07.2013 р. №4 визначено термін виконання робіт: початок - грудень 2011 р., кінець - червень 2014 р.
Додатком до цієї додаткової угоди виступає календарний план робіт, яким встановлено строки виконання етапів робіт: топогеодезичні вишукування (ціна етапу з ПДВ - 87 616,80 грн.) та інженерно-геологічні вишукування (ціна етапу з ПДВ - 117859,20 грн.) (всього - 205476грн.) - грудень 2013 р.; проектні роботи грудень 2013 року 48800 грн., червень 2014 року - 98773 грн.; після одержання позитивного висновку експертизи (10% вартості проектних робіт) 39 227,40 грн., всього 392 276,40 гривень.
Додатковою угодою від 10.02.2014 р. № 6 Договір розірвано за згодою сторін.
На виконання Договору позивачем проведено топогеодезичні та інженерно-геологічні вишукування, в зв'язку чим оформлено матеріали вишукувань, топографічні знімання та висновки по інженерно-геологічним умовами в 2-х томах, примірники яких досліджувались судом першої інстанції та апеляційної інстанції в судовому засіданні.
04.02.2014 р. Виконавцем оформлено та направлено Замовнику для підписання акт здачі-приймання робіт № 4 та накладну б/н, разом з якими передано результати робіт вартістю 205 476,40 гривень, про що свідчать зміст накладної, а також лист Виконавця № 123/1 від 04.02.2014р..
Судом першої інстанції встановлено, що у вказаному листі зазначено про передачу документів від 21.01.2014 р., проте невірне визначення дати є технічною помилкою, наявність якої визнано сторонами.
У відповіді від 06.02.2014 р. № 02-240/10 Замовник повідомив про те, що не може прийняти та оплатити роботи за Договором, так як неспроможний зареєструвати бюджетні зобов'язання, що і спричинило звернення позивача до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника..
Положеннями ст.854 вказаного Кодексу передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актом №2 від 04.02.2014 року здачі-приймання виконаних робіт, а також листом Виконавця № 123/1, відповідно до якого позивач направив 04.02.2014 року підписані зі свого боку акт та накладну на адресу відповідача.
З вказаного листа вбачається, що супровідний лист разом з актом та накладною отримано відповідачем 04.02.2014 року за вх.№01/243, на що позивач отримав відповідь про неможливість оплатити роботи, зокрема, за спірним договором через відсутність бюджетного фінансування.
Наявність відмітки на листі про його отримання відповідачем спростовує доводи апелянта про неотримання проектно-кошторисної документації, у зв'язку з чим він не зміг прийняти роботи та перевірити їх на недоліки.
Суд зауважує, що у випадку неотримання проектно-кошторисної документації за договором відповідачу слід було заявити про це у письмовому вигляді, шляхом зазначення зауважень у акті.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до положень ст.853 ЦК України, позивачем направлений акт виконаних робіт на адресу відповідача, однак залишений без підпису та без мотивованої відповіді.
З огляду на ненадання своїх зауважень, відповідач втратив право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що роботи з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги державного значення Одеса-Рені (на Бухарест) виконані належним чином, та прийняті без зауважень.
Таким чином, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 N 21/5005/14068/2011).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення приписів ст.ст.525,526,530,610,629,887,889 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України відповідачем не оплачено вартість замовлених робіт в розмірі 178700,40 грн., не дивлячись на те, що перерахування заявленої до стягнення суми відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України та п.3.3 Договору мало бути здійснено протягом 183 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, виходячи з фактичного виділення коштів бюджету відповідного рівня.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що він є неприбутковою організацією, а оскільки процедура закупівлі відбувалась у 2011 році, з передбаченим строком виконання робіт - у 2011-2012 р.р., а об'єкт був включений до плану робіт у 2013 році, значний сплив часу між цими подіями став перепоною для реєстрації юридичного зобов'язання по спірному договорі в органах казначейства.
Згідно положень ст.ст.6,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Апелянт посилався на приписи ст.48 БК України, зазначав, що розпорядники Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що сторони є самостійними суб'єктами господарювання, та несуть власний ризик при укладенні договорів та інших господарських правочинів, а тому повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.
Крім того, слід звернути увагу на те, що умовою для оплати вартості результатів робіт являється саме виділення бюджетних коштів, а не з їх реєстрація у вигляді бюджетних зобов'язань.
Враховуючи наведене, та те, що кошти для проведення розрахунків з виконавцем з державного бюджету виділялись, проти чого замовник не заперечував, господарський суд першої інстанції дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з чим погоджується судова колегія.
Доводи апелянта про те, що 10.02.2014 року спірний договір було розірвано, а отже обов'язки сторін по виконанню умов договору припинилися з моменту набуття чинності даної угоди, тобто з моменту її підписання, за згодою сторін, судом до уваги не приймаються, з огляду на приписи ст.631 ЦК України, відповідно до яких закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, як вірно встановлено рішенням суду першої інстанції, судова колегія погоджується з його висновками та не вбачає підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.
За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 15 грудня 2014 року по справі №916/4004/14залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 19.02.2015 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя В.А. Лисенко